ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 справа N 3/145н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Ленінської МДПІ у м. Луганську
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 24.11.2003
у справі № 3/145-н
господарського суду Луганської області
за позовом ДПВО "ЛВЗ"
до Ленінської МДПІ у м. Луганську
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.06.2003
№ 3/145н, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 24.11.2003 позов задоволено: податкове
повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську № 0000182310/0
від 18.02.2003 про визначення позивачу суми податкового
зобов'язання - штрафних санкцій у розмірі 3 810 408, 45 грн.
відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 01.06.2000 № 1776-ІІІ (зі
змінами і доповненнями) визнано недійсним з мотивів неправильного
застосування відповідачем норм Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Крім того, з Ленінської МДПІ
у м. Луганську на користь позивача стягнуто 85 грн. державного
мита та 118 грн. витрат на судово-інформаційне забезпечення
судового процесу.
У касаційній скарзі Ленінська МДПІ у м. Луганську просить
скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 24.11.2003, рішення господарського суду Луганської області від
17.06.2003 у справі № 3/145н та прийняти нове рішення, яким у
позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
а саме: ст. 1, 2 та п. 1 ст. 9 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено комплексну
документальну перевірку підприємства позивача щодо дотримання
вимог податкового законодавства за період з 01.01.2000 по
31.09.2002, за результатами якої складено акт перевірки
№ 3/Д/22/26-86 від 11.02.2003, яким встановлено, що позивач в
порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
при продажу товарів у їдальні
підприємства не проводив розрахункові операції у готівковій та
безготівковій формі (талони на харчування) через зареєстрований,
опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний
режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням
відповідних розрахункових документів. Загальна сума розрахункових
операцій, яка проведена без застосування реєстраторів
розрахункових операцій за готівкові кошти складає 13 305 грн., в
безготівковій формі - 748 776, 65 грн. Готівкові кошти, отримані
від реалізації продукції в цехах, оприбутковуються в касу
підприїмства-позивача.
На підставі вказаного акту перевірки Ленінською МДПІ у м.
Луганську відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
прийнято
податкове повідомлення-рішення № 0000182310/0 від 18.02.2003 про
визначення позивачу штрафних санкцій у розмірі 3 810 408, 45 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
обставини справи і прийшли до правильного висновку стосовно
законності і обґрунтованості вимог позивача, виходячи з
наступного.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин
справи, встановлених господарськими судами.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено
Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових операцій
застосовуються фізичними особами-суб'єктами підприємницької
діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями,
іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з
розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при
продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами
підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу
іноземної валюти.
Згідно зі ст. 2 вказаного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
розрахункова
операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних
карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів
(послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар
(ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної
картки-оформлення відповідного розрахункового документа щодо
оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або,
у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення
розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що їдальня до складу підприємства як структурний підрозділ не
входить, а згідно з довідкою Луганського обласного управління
статистики від 27.07.2001 № 19817 (а.с. 84) позивач не є
підприємством торгівлі і громадського харчування.
З огляду на викладене цілком правомірними є висновки
господарського суду апеляційної інстанції про те, що виплата
заробітної плати товарами та обідами працівникам підприємства не :
розрахунковою операцією і при передачі талонів на харчування до
каси їдальні не повинні використовуватись реєстратори
розрахункових операцій.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 24.11.2003 у справі № 3/145н відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ленінської МДПІ у м. Луганську залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 24.11.2003 у справі № 3/145н - без змін.