ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 3/263
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Костенко Т.Ф., Хандуріна М.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 13.01.04
у справі господарського суду Полтавської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX",
м. Н-ськ
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
про визнання недійсними податкових повідомлень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.,
від відповідача: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 25.09.03 господарського суду Полтавської області
позовні вимоги задоволені з тих підстав, що суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати
форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не
суперечить законам України та відповідають міжнародним правилам.
Постановою від 13.01.04 Харківського апеляційного господарського
суду рішення 25.09.03 господарського суду Полтавської області
скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована тим, що зарахування зустрічної вимоги, як
форми розрахунків при здійсненні зовнішніх операцій суперечить
валютному законодавству. Пунктом 4 ст. 218 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачена недопустимість зарахування даних
вимог. Предметом регулювання Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
є лише
випадки застосування грошової форми розрахунків у відносинах, що
виникають між резидентами та нерезидентами у зовнішньоекономічній
діяльності.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду ТОВ "ХХХ" звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що постанова Харківського апеляційного господарського суду
винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
надає суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності право самостійно
визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями,
що не суперечить законам України та відповідають міжнародним
правилам.
Пункт 7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу"
( 509-12 ) (509-12)
зобов'язує приймати рішення про донарахування податків
і фінансових санкцій, однак ДПІ у м. Н-ську направила товариству
податкові повідомлення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів
(контрактів) відповідно до цього та інших законів України крім
тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Статтею 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
передбачено, що суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за
зовнішньоекономічними операціями, що не суперечать інтересам
України та відповідають міжнародним правилам.
Господарським судом встановлено, що в період з 15.03.01 по
01.04.02 товариством на виконання умов зовнішньоекономічних
контрактів № 1-02/Е від 10.07.01 та № 2-02/Е від 23.08.01
експортовано нерезиденту - фірмі "YYY", Кіпр, сільськогосподарську
продукцію та продукцію її переробки на суму 5370406,98 дол. США. В
оплату за отриманий товар фірма "YYY" перерахувала кошти за
призначенням платежу, - в рахунок оплати товару за контрактами №
1-02/Е від 10.07.01 та № 2-02/Е від 23.08.01. Кошти, що надійшли
на рахунок товариства за контрактом № 1-F від 19.07.01 з фірмою
"YYY" про надання цільової позички на поворотній основі,
використані товариством як оплата за товар за контрактами № 1-02/Е
від 10.07.01 та № 2-02/Е від 23.08.01.
Відносини позивача з нерезидентом засновані на взаємній угоді між
ними, а тому вони є цивільно-правовими. В цих відносинах
допускається припинення зобов'язань шляхом зарахування однорідних
вимог, тому господарський суд законно і обґрунтовано застосував
статтю 217 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою
передбачено, що зобов'язання припиняються з урахуванням зустрічної
однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений
чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви
однієї сторони.
Колегія суддів вважає, що господарським судом обґрунтовано
враховано, що пунктом 7 ст. 11 Закону України "Про державну
податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
передбачено прийняття Державною
податковою інспекцією рішення про донарахування податків і
застосування фінансових санкцій. В даному випадку ДПІ у м. Н-ську
визначено товариству податкове зобов'язання у вигляді штрафних
санкцій і в порушення вищевказаного закону направлено податкове
повідомлення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Харківським
апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова не відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи і підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. ст. 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 13.01.04 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № 3/263 скасувати.
Рішення від 25.09.03 господарського суду Полтавської області з
даної справи залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
М.І. Хандурін