ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 2/51а
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
Хандуріна М.І.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому Єнакієвської об’єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 06.10.2003 р.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ДВАТ Шахта “Жданівська” ДП ДХК
“Жовтеньвугілля”
до Єнакієвської об’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсними рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились:
- відповідача: не з’явились;
В судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оголошено перерву до 28.04.2004 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.04.2003 р.
у справі № 2/51а позов ДВАТ Шахта “Жданівська” ДП ДХК
“Жовтеньвугілля” до Єнакієвської об’єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
від 19.11.2002 р. № 510/0000152340/0/34695 та від 16.12.2002 р.
№ 596/0000152340/1/37713/101, якими визначені податкові
зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 209182,83 грн.
задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове
повідомлення-рішення від 19.11.2002 р. № 51/0000152340/0/34695
щодо нарахування податку на додану вартість у сумі 72587,70 грн.
Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від
16.12.2002 р. № 596/0000152340/1/37713/101 щодо нарахування
податку на додану вартість у сумі 72587,70 грн. В іншій частині
позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
06.10.2003р. у даній справі рішення господарського суду
Донецької області від 04.04.2003 р. залишено без змін.
Єнакієвська об’єднана державна податкова інспекція, не
погоджуючись з судовими рішеннями у даній справи, звернулася до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить постанову Донецького апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду Донецької області скасувати і
прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на порушення судом норм
матеріального права, а саме, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами, Єнакієвською ОДПІ була проведена
документальна перевірка з питання дотримання вимог податкового
та валютного законодавства ДВАТ Шахта “Жданівська” ДП ДХК
“Жовтеньвугілля” за період з 01.07.2001 р. по 30.06.2002 р., за
результатами якої складено акт № 23-11-1/405 від 27.09.2002 р.
В акті перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
оскільки податкові накладні, які були складені провадцями
товарів (робіт, послуг) у 1999 році прийняті позивачем до
податкового обліку шляхом включення цих сум ПДВ до податкового
кредиту.11.–.12.2001 р.,.02.–.03.2002 р.
На підставі акта перевірки Єнакієвською ОДПІ прийняті податкові
повідомлення-рішення від 19.11.2002 р. № 510/0000152340/0/34695
та від 16.12.2003 р. № 596/0000152340/1/37713/101, якими
визначено суми податкового зобов’язання з податку на додану
вартість у сумі 209182 грн. 83 коп.
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного
рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як зазначено у рішенні суду та вбачається з матеріалів справи,
позивач та відповідач вважають у спірних правовідносинах
настанням першої із подій дату отримання податкової накладної,
що засвідчує факт придбання позивачем товарі (робіт, послуг).
Розбіжності між сторонами стосовно дати отримання податкової
накладної виникли внаслідок того, що позивач вважає такою датою
фактичне отримання податкових накладних, тобто 2001 – 2002 р.
Відповідач вважає датою отримання позивачем податкової накладної
дату її складення провидцями товарів (робіт, послуг), тобто 1999
р.
Господарський суд Донецької області, з яким погодився Донецький
апеляційний господарський суд, зазначив про правомірність
включення позивачем за 33 податковими накладними суми 72587,70
грн. до складу податкового кредиту відповідно: у листопаді 2001
р. – 10179,44 грн., у грудні 2001 р. – 2180,30 грн., у лютому
2002 р. – 41807,00 грн., у березні 2002 р. – 2180,30 грн. з
посиланням на Книгу обліку та придбання товарів.
Наказом Державної податкової адміністрації України від
30.05.1997 р. № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 23.06.1997 р. за № 233/2037, затверджено форми
податкової накладної, порядок ведення книги обліку придбання та
книги обліку продажу товарів (робіт).
В постанові зазначено, що згідно Книги обліку придбання товарів
по ДВАТ Шахта “Жданівська” ДП ДХК “Жовтеньвугілля” за період з
01.01.1999 р. по 29.02.2000 р. податкові накладні № 1724 від
20.11.1999 р., № 1174 від 30.08.1999 р., № 84 від 26.02.1999 р.,
№ 21 від 28.01.1999 р., № 172 від 31.03.1999 р. були отримані у
1999 р. у день їх виписки. Частково сума в 1234796,05 грн. по
цим накладним була віднесена до податкового кредиту податкових
періодів в яких були отримані податкові накладні, а частково
сума 135167,13 грн. була включена позивачем до податкового
кредиту у листопаді та грудні 2001 р., та зроблено висновок про
порушення позивачем правил ведення податкового обліку та
п.п. 7.2.3, 7.2.8, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
При цьому, судами не було досліджено рішення відповідача від
27.04.2001 р. № 3/2, яким позивачу була списана заборгованість
перед бюджетом у відповідності з п.п. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, не було з’ясовано, чи мав позивач право на
включення до податкового кредиту суми ПДВ в період 2001 – 2002
р. списаної заборгованості по податку на додану вартість за
період до 31.12.1999 р. за 33 податковими накладними суми
72587,70 грн.
Відповідно до п.п. 4.4.2 Порядку заповнення та подання
податкової декларації з податку на додану вартість ( z0250-97 ) (z0250-97)
,
затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. N 166,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 р. за
N 250/2054, не може бути зменшена сума податкових зобов'язань,
яка не була сплачена до бюджету в минулих звітних періодах у
зв'язку з повним або частковим списанням податкового боргу.
Таким чином, оскільки господарські суди при вирішення даного
спору не звернули уваги на вказані вимоги законів, неповно
з’ясували фактичні обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення спору, колегія суддів дійшла висновку про
порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом, а тому постановлені по справі
рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, в зв’язку з
чим вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий
розгляд.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
06.10.2003р. і рішення господарського суду Донецької області від
04.04.2003р. у справі № 2/151а скасувати і передати справу на
новий розгляд до господарського суду Донецької області.