ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 2/22
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "РТ" на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 травня
2003 року у справі № 2/22 за позовом закритого акціонерного
товариства "РТ" до державного відкритого акціонерного товариства
"Комерційно-збутове підприємство "ВЗ" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2002 року закрите акціонерне товариство "РТ" звернулось
до господарського суду Кіровоградської області з позовом до
державного відкритого акціонерного товариства "Комерційнозбутове
підприємство "ВЗ" про стягнення суми заборгованості за простими
векселями в розмірі 545109 грн., а з урахуванням уточнених
позовних вимог - 206460 грн. за векселем № 3217010568.
Відповідачем подано зустрічну позовну заяву про визнання векселя
№ 3217010568 від 26 квітня 1999 року недійсним, посилаючись на
дефект форми вказаного векселя, оскільки він підписаний
неповноважною особою.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 3 квітня
2003 року первісний позов задоволено, стягнуто з відповідача на
користь позивача борг в сумі 206460 грн. та судові витрати.
Зустрічний позов залишено без розгляду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28 травня 2003 року рішення місцевого суду змінено, а в
задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов
залишено без розгляду.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду, посилаючись на те, що апеляційною інстанцією
були неправильно застосовані норми матеріального права, а рішення
суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без
задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її
задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, 26 квітня 1999 року відповідач передав позивачу
за актом приймання-передачі простий вексель № 3217010568 на суму
206460 грн. зі строком платежу - по пред'явленню, на погашення
заборгованості за договором уступки вимоги № 246-3/1 від 3 квітня
1998 року.
Ухвалою місцевого господарського суду від 11 березня 2003 року
відповідача зобов'язано надати відповідні документи, необхідні для
вирішення спору щодо вимог зустрічної позовної заяви.
Відповідачем витребувані судом документи не надані, а поважності
причин такого ненадання не повідомлено, в зв'язку з чим суд першої
інстанції дійшов правомірного висновку про залишення зустрічних
позовних вимог без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з чим
підставно погодився суд другої інстанції.
Задовольняючи первісний позов, місцевий суд виходив з вимог
Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та
того, що відповідачем не було доведено того факту, що позивач не є
законним векселедержателем, і що векселедавцем сплачена власнику
векселя визначена грошова сума.
До того ж, судом встановлено, що спірний вексель містить усі
реквізити, передбачені ст. 21 Закону України "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
, а визнання векселя недійсним не
передбачено Уніфікованим законом та іншими законодавчими актами
України, які регулюють вексельний обіг.
Вказані висновки суду першої інстанції є законними,
обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального
права, а тому рішення місцевого суду зміні або скасуванню не
підлягає.
З висновком апеляційного суду щодо зміни вказаного рішення та
необґрунтованості первісного позову погодитись не можна, оскільки
він зроблений внаслідок неправильного застосування норм
матеріального права, якими регулюється питання вексельного обігу в
Україні, а тому постанова суду другої інстанції в даній частині
підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "РТ"
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28 травня 2003 року у справі № 2/22 в частині відмови в
задоволенні позову закритого акціонерного товариства "РТ"
скасувати.
В решті вказану постанову та рішення господарського суду
Кіровоградської області від 3 квітня 2003 року в повному обсязі
залишити без змін.