ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2004 Справа N 1/227-24/83
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні
скарги АТ “УБ” в особі Дрогобицької філії та ЗАТ “Господарська
спілка “Г” на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 18.11.2003р. у справі за позовом ДТКП “Є” до ЗАТ
“Господарська спілка “Г”, ТОВ “Р”, треті особи: АТ “УБ” в особі
Дрогобицької філії, ВДВС Дрогобицького міського управління
юстиції, ВАТ “Нафтопереробний комплекс - Г”, ТОВ “М” про
виключення майна з акту опису та за зустрічним позовом ТОВ “Р”
до ДТКП “Є”, Жидачівської міської ради про визнання недійсним
рішення та свідоцтва
про право власності
Заслухавши пояснення представника позивача, 3-х осіб: АТ “УБ”,
ВАТ “НПК - Г”, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2003 року ДТКП “Є” пред’явило в господарському суді
позов до ЗАТ “Господарська спілка “Г” та ТОВ “Р” про виключення
з опису цілісного майнового комплексу автозаправної станції у м.
Жидачів, Львівської області, вул. Д. Галицького, 70, посилаючись
на порушення його права власності з проведенням опису належного
йому майна.
У травні 2003 року ТОВ “Р” пред’явило зустрічний позов до ДТКП
“Є”, Жидачівської міської ради та Стрийського державного бюро
технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення
виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 01.06.2001 р.
№ 154 та свідоцтва про право власності від 01.06.2001 р. на
цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що знаходиться
у м. Жидачів.
Рішенням господарського суду Львівської області (суддя М. Хабіб)
від 13.06.2003 р. основний позов задоволено. У порядку п. 1 ст.
83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визнано недійсним п. 2 додатку від
07.03.2003р. до договору безплатного зберігання № 32/03-03 від
03.03.2003 р., укладеного між відділом ДВС Дрогобицького
міського управління юстиції та ТзОВ “М”. У задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ “Р”, ВАТ “НГ” та ТОВ “М”
оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.11.2003р. апеляційні скарги ТОВ “Р” від 17.06.2003р., ВАТ
“НГ” від 13.06.2003 р. та ТОВ “М” було задоволено, рішення
господарського суду Львівської області від 13.06.2003р.
скасовано, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним
рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від
01.06.2001 р. № 154.
У касаційних скаргах АТ “У” в особі Дрогобицької філії та ЗАТ
“Господарська спілка “Г” просять скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 18.11.2003р. і залишити в
силі рішення господарського суду Львівської області від
13.06.2003р., посилаючись на порушення судом норм матеріального
і процесуального права.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.04.2004 р. на
28.04.2004р.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
товариство має право створювати на території України
та за її межами філії та представництва, а також дочірні
підприємства відповідно до чинного законодавства.
За приписом ч. 1-4 ст. 10 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
(в редакції, що діяла на дату створення
статутного фонду ДТКП “Є”) майно підприємства становлять основні
фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких
відображається в самостійному балансі підприємства.
Майно підприємства відповідно до законів України, статуту
підприємства та укладених угод належить йому на праві власності,
повного господарського відання або оперативного управління.
Майно, що є державною власністю і закріплене за державним
підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного
господарського відання.
Джерелом формування майна підприємства є, зокрема, грошові кошти
та матеріальні внески засновників.
Як встановлено судом першої інстанції, ЗАТ “Господарська спілка
“Г” було створено ДТКП “Є” (зареєстроване 29.12.2000р.) до
статутного фонду якого засновником, в якості внеску, було
передано спірний майновий комплекс АЗС в обмін на корпоративні
права в цьому підприємстві.
За п. 4.1. статуту ДТКП “Є”, АЗС передана в якості внеску до
статутного фонду останнього у повне господарське володіння, тоді
як законодавством не передбачено такого виду речевого права на
майно, а тому суд правильно виходив із загальних засад правового
регулювання створення підприємств і за вказаних обставин прийшов
до підставного висновку, що внесення майна до статутного фонду
новоствореного підприємства є особливим видом відчуження майна
засновником, це з одного боку, з іншого, що ЗАТ “Господарська
спілка “Г”, створивши дочірнє підприємство та передавши
останньому до статутного фонду АЗС, втратило, а ДТКП “Є”, у свою
чергу, набуло на вказаний об’єкт право власності.
Ґрунтується на матеріалах справи і вимогах законодавства, яке
регулювало спірні правовідносини сторін (ст. 32 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, п. 2.4 статуту ДТКП “Є”) і те, що вказаний
господарюючий суб’єкт не відповідає по зобов’язаннях засновника.
Виходячи ж з встановлених судом дійсних обставин справи щодо
набуття позивачем права власності на зазначений комплекс АЗС,
положень Інструкції про порядок реєстрації права власності на
об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і
фізичних осіб, затвердженої наказом Мінюста України від
09.06.1998 р., зареєстрованої 26.06.1998р. за № 399/2839
(п.п. “а” п. 4.1, п. 4.2) – була чинна на період виникнення
спірних правовідносин, обґрунтовано місцевим господарським судом
b3duhkemn заявлені зустрічні позовні вимоги.
Водночас, за обставин доведеності ДТКП “Є” права власності на
вказаний майновий комплекс АЗС, господарський суд мав підстави
для визнання недійсним п. 2 додатку № 1 від 07.03.2003р. до
договору безоплатного зберігання № 32/03-03 від 03.03.2003р.,
укладеного між ВДВС Дрогобицького міського управління юстиції та
ТзОВ “М”.
Таким чином, коли рішення господарського суду відповідало
матеріалам справи і вимогам закону, суд апеляційної інстанції
прийшов до помилкового висновку про його скасування, а отже
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 р. не можна визнати законною і обґрунтованою.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 – 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги АТ “УБ” в особі Дрогобицької філії та ЗАТ
“Господарська спілка “Г” задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.11.2003р. скасувати, а рішення господарського суду Львівської
області від 06.06.2003р. залишити без змін.