ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа 35/523а
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача
відповідача В. Коростелев
розглянув касаційну Донбаської регіональної митниці
скаргу
на постанову від 20.01.2004
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 35/523а
за позовом ПП “Сіріус-С”
до Донбаської регіональної митниці
про визнання недійсним талону відмови та спонукання провести
митне оформлення
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2003 у
справі № 35/523 позовні вимоги приватного підприємства
“Сиріус-С” м. Донецьк до Донбаської регіональної митниці
м. Донецьк задоволені. Суд визнав недійсним талон відмови у
митному оформленні товару № 153 від 25.11.2003, виданий
Донбаською регіональною митницею та зобов'язав ДРМ провести
митне оформлення товару за контрактом № 154-03 від 28.08.2003 р.
згідно з цінами, які вказані у інвойсі до нього (а.с.12), без
стягнення платежів за знаходження товару під митним контролем.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду (у
складі Гол.-судді Скакун О.А., суддів Колядко Т.М., Мирошниченко
С.В.) здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку з скаргою
відповідача, постановою від 20.01.2004 рішення у справі залишила
без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що посилання
відповідача на те, що ціни наведені у рахунку-фактурі не
відповідають рівню цін на подібні товари, що містяться в базі
даних цінової інформації Держмитслужби, є безпідставним;
відповідно до ст. 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”
( 2097-12 ) (2097-12)
встановлено порядок визначення вартості товару, що
декларується. Митні органи вправі самостійно визначати митну
вартість лише в двох випадках: коли заявлена вартість явно не
відповідає митній вартості, що визначається відповідно до
положень цієї статті, а також в тому випадку, коли неможливо
перевірити її нарахування. Висновки регіональної митниці щодо
неправомірності визначення позивачем митної вартості товарів не
підпадають не під один з цих випадків. Застосування митницею
даних, що містяться в базі даних цінової інформації
Держмитслужби передбачене Постановою КМУ № 1598 ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
від 05.10. 1998 р. № 1598 “Про затвердження Порядку визначення
митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх
через митний кордон України” із змінами, внесеними Постановою
Кабінету Міністрів від 12.10.2000 № 1537 ( 1537-2000-п ) (1537-2000-п)
,
вводить додаткове обмеження прав суб’єктів підприємництва, не
передбачене Законом “Про Єдиний митний тариф” ( 2097-12 ) (2097-12)
, а
також суперечить ст. 7 Закону України “Про ціни та
ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
відповідно до якої вільні ціни
встановлюються на всі види продукції за винятком тих, на які
вводиться державне регулювання цін і тарифів. У теперішній час
немає ніяких документів, які встановлюють фіксовані ціни на
побутову техніку.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, просить
їх скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої
вимоги скаржник обґрунтовує тим, що господарським судом невірно
застосовані норми матеріального права.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Відповідно до ст. 9 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, ст. 16
Закону України “Про Єдиний Митний тариф” ( 2097-12 ) (2097-12)
( 2097-12 ) (2097-12)
, Постанови КМУ від 05.10.98 № 1598 “Про затвердження
Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у
разі переміщення їх через митний кордон України” зі змінами від
12.101.00 № 1537 “Про внесення змін та доповнень до Порядку
визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі
переміщення їх через митний кордон України” та Порядку роботи
відділу тарифів та митної вартості при вирішенні питань
визначення митної вартості товарів, що переміщуються через
митний кордон України, з метою визначення митної вартості у
відділі контролю митної вартості ДРМ був проведений порівняльний
аналіз цін за якими здійснюється митне оформлення вказаного
“товару. Встановлено, що дана вантажі оформлюються значно вище,
чим ціна вказана в специфікації № 12 до контракту № 154-03 від
20.08.03р. (в специфікації вказана ціна одної пральної машини 33
дол. США, а газової плити 50,50 та 51,00 дол. США за шт..).
Основою для визначення митної вартості є наступні законодавчі та
нормативні документи:
1) Ст. 16 Закону України “Про Єдиний Митний тариф";
2) Постанова КМУ від 05.10.98 № 1598 “Про затвердження Порядку
визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі
переміщення їх через митний кордон України” зі змінами від
12.10.00 № 1537 “Про внесення змін та доповнень до Порядку
визначення митної вартості товарів та інших
предметів у разі переміщення їх через митний кордон України”
п.п. З, 5;
Порядок роботи відділу тарифів та митної вартості при вирішенні
питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються
через митний кордон України, затверджений наказом ДМСУ від
02.12.99. № 782, зареєстрованим в Мінюсті України 24.12.99р. за
№ 911/4204.
Зазначені вимоги відповідають п. 6 Указу Президента України “Про
заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України
за цінами, що можуть розглядатись як демпінгові та врегулювання
торговельних спорів” від 25.08.1994 р. № 475/94 (зі змінами від
10.01.00 р. № 7/2000) згідно якого при імпортних операціях ціни
мають відповідати цінам що склались на ринку імпорту на момент
здійснення імпортної операції, а також ст. 16 ч. 2 Закону
України “Про Єдиний Митний тариф” ( 2097-12 ) (2097-12)
де вказано:
"При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та
інших предметів вартості, що визначається відповідно до положень
цієї статті, або у разі неможливості перевірки її обчислення
митні органи України визначають митну вартість послідовно на
основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на
подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах -
експортерах зазначених товарів та інших предметів”.
Але судовими інстанціями дана одностороння оцінка вимогам, які
викладені в статті 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф”
( 2097-12 ) (2097-12)
, що на думку ДРМ є неправильне застосування вказаної
норми матеріального права.
Слід також відмітити, що Постановою ВГСУ від 12.02.2003р. по
справі № 9/486 визнано, що за змістом ст. 16 Закону України “Про
Єдиний митний тариф” ( 2097-12 ) (2097-12)
митні органи мають право під
час здійснення митного оформлення перевіряти відповідність
заявленої декларантом митної вартості товарів рівню товарних
цін, що склались чи складаються на відповідний товар залежно від
кон’єктури на ринку імпорту на момент здійснення імпортної
операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення
розрахункўв. Митні органи мають повноваження не лише перевіряти
відповідність заявленої декларантом митної вартості товарів, але
й за їх явної невідповідності рівню товарних цін на ринку
імпорту самостійно визначати цю вартість за правилами частини
другої статті 16 Закону. Саме така інтерпретація, змісту цієї
статті випливає з положень Указів Президента України
від10.02.1996 № 124/96 “Про заходи щодо вдосконалення
кон’юнктурно - цінової політики у сфері
зовнішньоекономічної діяльності” ( 124/96 ) (124/96)
та від 23.07.1998
№ 817/98 “Про деякі заходи врегулювання підприємницької
діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
(стаття 13) і Порядку визначення митної
вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через
митний кордон України ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
(пункти 2 і 3),
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
05.10.1998р. № 1598.
Поряд з цим судом не досліджені ціни, які містяться у ВМД Країни
відправника, розрахункові документи складені за участю позивача.
Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення
справи і не були дослідженні судами першої та апеляційної
інстанцій, але це може бути зроблено підчас нового розгляду
справи.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 111-9, 111-10, 111-11,
ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Донбаської регіональної митниці задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду від 17.12.2003 та постанову від
20.01.2004 у справі № 8/64 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.