ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 34/85а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. - головуючого
Волковицької Н. О.
Фролової Г. М.
за участю представників:
позивача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідача А.А.А. - дов. від 23.04.2004 p.
Б.Б.Б. - дов. від 26.04.2004 p.
В.В.В. - дов. від 05.04.2004 p.
Г.Г.Г. - дов. від 05.04.2004 p.
Д.Д.Д. - дов. від 07.04.2004 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства фірма
"XXX"
на постанову від 10.12.2003 p. Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 34/85а господарського суду Донецької області
за позовом Науково-виробничого приватного підприємства фірма
"XXX"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. P-ська
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
H-ському районі м. P-ська від 30.05.2003 p. № 0001332340/0
ВСТАНОВИВ:
НВППФ "XXX" до господарського суду Донецької області був заявлений
позов про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
ДПІ у H-ському районі м. P-ська від 30.05.2003 № 0001332340/0,
яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з
податку на прибуток в розмірі 4611195 грн. та застосовано штрафні
санкції в розмірі 11527988 грн.
Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення -
рішення став додатковий до акту перевірки № 114-4-1284 від
12.04.2002 акт № 176/23-111-2/25580263 від 29.05.2003 про
результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства НВППФ "XXX" за період з
01.01.2000 по 31.12.2001, в якому зафіксовано, що, в порушення
вимог підпункту 10.2.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивач, здійснюючи виплату
виграшів у лотерею, не утримував та не вносив до бюджету 30
відсотків від суми таких виграшів.
Рішенням від 11.09.2003 господарського суду Донецької області
(суддя Кододова О. В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі
шляхом визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у
H-ському районі м. P-ська від 30.05.2003 № 0001332340/0.
Рішення господарського суду з посиланням на Закон України "Про
державну податкову службу в України" ( 509-12 ) (509-12)
, Указ Президента
України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
мотивоване тим, що акт додаткової перевірки
№ 176/23-111-2/25580263 від 29.05.2003 не може бути належним
доказом порушення позивачем податкового законодавства, оскільки
складений без участі останнього на підставі ксерокопій документів.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. P-ська Донецький
апеляційний господарський суд (судді Кулебякін О. С. - головуючий,
Мирошніченко С. В., Колядко Т. М.), переглянувши рішення у справі
в апеляційному порядку, постановою від 10.12.2003, скасував його,
відмовивши в задоволенні позовних вимог.
Постанова суду мотивована приписами підпункту 10.2.1 статті 10
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до якого платник податку, який здійснює
виплату виграшів у лотерею або інші види ігор чи розіграшів, які
передбачають придбання особою права на участь у таких іграх чи
розіграшах до їх проведення, зобов'язаний утримувати та вносити до
бюджету 30 відсотків суми таких виграшів.
В постанові господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що,
не зважаючи на порушення відповідачем порядку проведення
перевірки, не має жодних правових підстав для визнання
необґрунтованою суми податкового зобов'язання, визначеного за
результатами такої перевірки.
При цьому Донецьким апеляційним господарським судом не взяті до
уваги посилання підприємства на рішення від 25.05.2000
арбітражного суду Донецької області, оскільки мова в ньому йде про
іншу, ніж та, що розглядається, ситуацію, а тому вказане рішення
не може мати преюдиційне значення для вирішення даного
господарського спору.
НВППФ "XXX" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду, в
якій просить постанову у справі скасувати, рішення у справі
залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
норм матеріального права.
Зокрема, в касаційній скарзі йдеться про те, що діючим
законодавством не врегульований механізм утримання та внесення до
бюджету 30 відсотків сум виграшів, що передбачено підпунктом
10.2.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а отже, керуючись приписами підпункту
4.4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий орган повинен у спірних
правовідносинах приймати рішення на користь платника податку.
Крім того, підприємство вважає, що при прийнятті постанови
господарським судом помилково не взято до уваги рішення від
25.05.2000 арбітражного суду Донецької області, яким визнані
неправомірними висновки ДПІ у аналогічній ситуації.
Також скаржник вважає, що, визнаючи незаконною перевірку
відповідача, Донецький апеляційний господарський суд, неправомірно
визнав достовірними, зроблені за її результатами висновки.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення
судового провадження, підставою прийняття оспорюваного податкового
повідомлення - рішення є виявлені в ході проведення перевірки ДПІ
у H-ському районі м. P-ська факти виплати виграшів у лотерею, яка
передбачає придбання особою права на участь до її проведення без
утримання та внесення до бюджету 30 відсотків суми таких виграшів.
Відповідно до підпункту 10.2.1 статті 10 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яким
врегульовано порядок оподаткування доходів від грального бізнесу,
платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші
види ігор чи розиграшів, які передбачають придбання особою права
на участь у таких іграх чи розиграшах до їх проведення,
зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від
суми таких виграшів.
Враховуючи встановлені у справі обставини, а саме, те, що позивач
протягом перевіряємого періоду здійснював операції у сфері
грального бізнесу, виплачував виграші у лотерею "SSS" на загальну
суму - 11890217 грн., останній, виходячи з наведених положень,
зобов'язаний був утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від
суми таких виграшів, про що обґрунтовано зазначено в оспорюваній у
справі постанові.
При цьому колегією суддів не приймаються до уваги викладені в
касаційній скарзі посилання на відсутність механізму утримання та
внесення до бюджету 30 відсотків сум виграшів, оскільки вказана
обставина не може змінювати або скасовувати встановлений законом
імперативний припис, обов'язковий для виконання всіма учасниками
спірних податкових правовідносин.
Також касаційна інстанція вважає, що, ухвалюючи постанову,
Донецький апеляційний господарський суд правомірно відхилив доводи
господарського суду Донецької області про неналежність додаткового
акта перевірки № 176/23-111-2/25580263 від 29.05.2003 ДПІ у
H-ському районі м. P-ська як доказу порушення позивачем
податкового законодавства, обґрунтовано врахувавши, що
підприємством не доведено відсутність обов'язку сплачувати
згаданий податок, факту його неперерахування останній не оспорює
та створював перешкоди у здійсненні додаткової перевірки.
Наведеним спростовуються також і аналогічні доводи касаційної
скарги.
Крім того, відповідно до статті 4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд вирішує господарські
спори на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, цього
Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, інших законодавчих актів України, міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України. А отже, Донецький апеляційний господарський суд при
прийнятті оскаржуваної постанови правомірно застосував до спірних
правовідносин саме Закон України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а не рішення від 25.05.2000
арбітражного суду Донецької області за умови відсутності
преюдиціного значення даного рішення з підстав, передбачених
статтею 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Беручи до уваги викладене, касаційна інстанція вважає, що
постанова у справі прийнята у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 10.12.2003 p. Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 34/85а господарського суду Донецької області а
касаційну скаргу - Науково-виробничого приватного підприємства
фірма "XXX" без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Г. Фролова