ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 28/637
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дробової - головуючого
Н. Волковицької,
Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. дов. від 26.02.04 р.
відповідачів Б.Б.Б. дов. від 04.03.03 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX"
на постанову від 17.03.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 28/637 господарського суду міста Києва
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до - Державної податкової інспекції у H-ському
районі міста Києва
- H-ське районне відділення Державного
казначейства у м. Києві
про стягнення бюджетної заборгованості з податку
на додану вартість у сумі 58151,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 13.07.04 р. за участю представника позивача
В.В.В. по довіреності від 13.08.03 р. та відповідача Б.Б.Б. по
довіреності від 04.03.03 р. оголошено перерву до 20.07.04 р.
Відкритим акціонерним товариством "XXX" до господарського суду
міста Києва був заявлений позов про стягнення бюджетної
заборгованості по податку на додану вартість за березень 2002 року
у сумі 5815152,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2004 року
припинено провадження у справі за відсутністю предмету спору, на
підставі пункту 11статті 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з покладанням судових витрат на Державну
податкову інспекцію у H-ському районі м. Києва.
Мотивуючи ухвалу, суд зазначив, що ДПІ у H-ському районі м. Києва
надано до відділення Державного казначейства копії висновків №7843
від 30.10.2003 року про відшкодування позивачу податку на додану
вартість за березень 2002 року на загальну суму 2969950,03 грн.
№№7859,7860 від 31.10.2003 року про відшкодування позивачу за
березень 2002 року на загальну суму 3004059,97 грн. 25.12.2003
року позивачем надані письмові пояснення з яких вбачається, що
бюджетна заборгованість по податку на додану вартість за березень
2002 року перерахована позивачу H-ським РВДК у м. Києві: платіжним
дорученням №7830 від 31.10.2003 року у сумі 2969950,03 грн.,
меморіальним ордером №7851 В 3031/36 від 03.11.2003 року сумі
3004059,97 грн. Тому, факт відсутності предмету спору по даній
справі сторонами не заперечується.
Крім того, суд зазначив: оскільки з матеріалів справи вбачається,
що спір в частині стягнення бюджетної заборгованості у сумі
3004059,97 грн. (51,6% загальної суми бюджетної заборгованості за
березень) виник внаслідок неправильних дій відповідача - 1, а саме
висновки про відшкодування позивачу суми бюджетної заборгованості
по податку на додану вартість за березень 2002 року у сумі
3004059,97 грн. відповідачем - 1 був наданий до H-ського РВДК у м.
Києві (відповідач - 2 ) 31.10.2003 року, тобто після звернення
позивача до суду з позовною заявою від 29.10.2003 року №
05-0/5914). За таких обставин у відповідності зі статтею 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові
витрати позивача у сумі 1 818,00 грн. (1700,00 грн. державного
мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу) підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок ДПІ
у H-ському районі у сумі 938,09 грн. (пропорційно сумі,
відшкодованій позивачу після звернення до господарського суду з
позовною заявою - 1818,00 грн.* 51,6% = 938,09 грн.)
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у H-ському
районі міста Києва, Київський апеляційний господарський суд
переглянувши ухвалу господарського суду міста Києва в апеляційному
порядку, постановою від 17.03.2004 року апеляційну скаргу
задовольнив частково, змінив резолютивну частину ухвали від
20.01.2004 року, виклавши її в наступній редакції: "Відділенню
Державного казначейства у H-ському районі м. Києва повернути ВАТ
"XXX" 1700 грн. державного мита сплаченого платіжним дорученням
№ 6210 від 24.10.2003 року.
Мотивуючи постанову, апеляційна інстанція виходила з того, що
згідно статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне
мито" ( 7-93 ) (7-93)
сплачене державне мито підлягає поверненню частково
або повністю у випадках припинення провадження у справі або
залишення позову без розгляду.
ВАТ "XXX" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в
якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду
скасувати, стягнути державне мито в розмірі 850 грн. за подання
касаційної скарги з ДПІ У H-ському районі м. Києва, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосуванням судом норм
матеріального та процесуального права.
При цьому, ВАТ "XXX" у касаційній скарзі вказує на те, що судом
неправильно застосовано пункт 3 статті 8 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, оскільки згідно
цього пункту сплачене державне мито підлягає поверненню у випадку
припинення провадження у справі за умови якщо справа не підлягає
розглядові в суді чи в господарському суді. Згідно статті 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, цей
спір є підвідомчим і розглядається господарським судом.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та
вбачається з матеріалів справи предметом даного спору є
невідшкодування позивачу 3004059 грн. податку на додану вартість в
наслідок неправомірних дій ДПІ у H-ському районі у вигляді
несвоєчасного подання висновку до H-ського РВДК про відшкодування
зазначеної суми, а саме 31.10.2003 р. після подання позивачем
позову з цього приводу до суду.
За цих обставин провадження по справі було припинено на підставі
пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з яким господарський суд припиняє провадження
у разі відсутності предмету спору.
Відповідно пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
сплачене державне мито підлягає
поверненню частково або повністю у випадках: припинення
провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо
справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді.
Поняття "відсутність предмету спору" та поняття "не підлягає
розгляду в суді" не є тотожними, отже апеляційний суд помилково
повернув сплачене державне мито з державного бюджету на користь
позивача.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито покладається на сторони пропорційно
розміру задоволених вимог.
Частиною 2 цієї статті ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що якщо спір виник
внаслідок неправомірних дій сторони, господарський суд має право
покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення
спору.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала господарського
суду міста Києва від 20.01.2004 р. прийнята у відповідності з
діючим законодавством та підлягає залишенню без змін, а постанова
Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2004 р.
скасуванню.
В частині державного мита, сплаченого по касаційній скарзі,
колегія суддів зазначає, що відповідно пункту 39 Інструкції "Про
порядок обчислення та справляння державного мита ( z0050-93 ) (z0050-93)
/затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції
України від 22 квітня 1993 р. N 15, Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 19 травня 1993 р. за N 50/ заяви про перегляд
ухвал господарського суду тільки в частині справляння державного
мита підлягають оплаті митом на загальних підставах виходячи з
оспорюваної суми.
Оскільки позивач оспорює постанову Київського апеляційного
господарського суду лише в частині повернення державного мита з
державного бюджету, сплачене по даній касаційній скарзі державне
мито підлягаю стягненню з відповідача лише в сумі 25,50 грн., що
становить 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної
суми відповідно до підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
. Решта
сплаченого мита в сумі 824,50 грн. підлягає поверненню з
державного бюджету на підставі пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
як надмірно
сплачене.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 6 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
17.03.2004 р. у справі № 28/637 господарського суду міста Києва
скасувати.
Ухвалу господарського міста Києва від 20.01.2004 р. залишити без
змін.
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити.
Стягнути з ДПІ в Шевченківському районі на користь ВАТ "XXX"
держмито в сумі 25,50 грн., решту мита в сумі 824,50 грн.,
сплаченого за касаційною скаргою, повернути з державного бюджету
ВАТ "XXX".
Визнати довідку №06-22/290 від 19.04.2004 р. про повернення з
Державного бюджету держмита в сумі 1700 грн. такою, що не підлягає
виконанню.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити
господарському суду міста Києва.
Головуючий Т.Б.Дроботова
Судді Н.О.Волковицька
Г.М.Фролова