ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇН
27.04.2004 Справа N 26/448
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 15.07.2003 р.
відповідача Б.Б.Б. - дов. від 09.03.2004 р.
В.В.В. - дов. від 23.04.2004 р.
Г.Г.Г. - дов. від 24.11.2003 р.
Д.Д.Д. - дов. від 15.01.2004 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Києва
на постанову від 14.05.2003 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 26/448 господарського суду м. Києва
за позовом Українського спільного підприємства "XXX"
до Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Києва
третя особа яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору на стороні
відповідача Спеціалізована державна податкова інспекція по
роботі з великими платниками податків у м. Києві
про зобов'язання повернути 1937190,17 грн. надміру внесених
позивачем до бюджету в якості плати за використання радіочастот,
шляхом зарахування вказаної суми в рахунок наступних платежів зі
збору за використання радіочастотного ресурсу України
В С Т А Н О В И В:
Позивачем до господарського суду м. Києва був заявлений позов про
зобов'язання ДПІ у H-ському районі м. Києва зарахувати 877291,73
грн. в рахунок платежів позивача зі збору за використання
радіочастотного ресурсу України за січень, лютий та березень
2001р., а суму 1059898,44 грн. зарахувати в рахунок майбутніх
платежів позивача зі збору за використання радіочастотного ресурсу
України на таку ж суму.
На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем були подані заяви від 28.10.2002р.
та 21.11.2002р. про уточнення позовних вимог, а саме: просив
зобов'язати відповідача повернути 1937190,17 грн. надміру внесених
позивачем до бюджету в якості плати за використання радіочастот,
шляхом зарахування вказаної суми в рахунок наступних платежів зі
збору за використання радіочастотного ресурсу України на таку ж
суму.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.07.2000р. введено в дію Закон
України "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
, який
запроваджує новий обов'язковий платіж - збір за використання
радіочастотного ресурсу України, ставки якого визначаються
Кабінетом Міністрів України.
Пункт 5 статті 24 вказаного Закону ( 1770-14 ) (1770-14)
встановлює, що до
приведення законодавства у відповідність із цим Законом нормативно
- правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому
Закону.
Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від
09.12.1999р. № 141 "Про затвердження ставок плати за використання
радіочастот" ( z0006-00 ) (z0006-00)
, яким затверджені ставки плати за
використання радіочастот на 2000 рік, не може застосовуватися
починаючи з 19.07.2000р., оскільки суперечить Закону України "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
, так як платний режим
використання радіочастот, що існував до набрання чинності цим
Законом припинив своє існування разом із припиненням існування
такого правового явища як "використання радіочастот". Таким чином,
з 19.07.2000р. правові підстави для справляння плати за
використання радіочастот відсутні.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.07.2001р., залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 21.02.2002р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
За касаційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. Києва Вищий
господарський суд України вказані судові рішення постановою від
06-26.06.2002р. скасував з направленням матеріалів справи на новий
розгляд.
За новим розглядом, рішенням господарського суду м. Києва від
03.12.2002р. (суддя Борисенко І.В.) позовні вимоги задоволені
повністю, а саме, зобов'язано ДПІ у H-ському районі м. Києва
повернути позивачу кошти у сумі 1937190,17 грн., надмірно
сплачених до бюджету в якості плати за використання радіочастот,
шляхом зарахування вказаної суми в рахунок майбутніх платежів зі
збору за використання радіочастотного ресурсу України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що в силу пункту
5 статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами
України визначаються засади використання природних ресурсів, а
відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті Конституції
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються система
оподаткування, податки і збори.
Законом України "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
до
системи оподаткування включено саме збір за використання
радіочастотного ресурсу України, а не плата за використання
радіочастот.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
податки і збори, справляння яких не передбачено цим
Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не
підлягають.
Таким чином, ухвалюючи судове рішення, господарський суд м. Києва
дійшов висновку, що до введення в дію Закону України "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
позивач повинен був
сплачувати плату за використання радіочастот, а після - збір за
використання радіочастот згідно чинного законодавства, тобто ті
платежі, які встановлені Законом України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Крім того, у судовому рішенні зроблений висновок, що наказ
Державного комітету зв'язку та інформатизації України від
09.12.1999р. № 141 ( z0006-00 ) (z0006-00)
суперечить Закону України "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
, а тому він не може
бути підставою для справляння збору за використання радіочастот
починаючи з 19.07.2000р.
Плата за використання радіочастот не була включена до системи
оподаткування, встановленої Законом України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, тому справлялась як неподатковий
платіж.
Проте, з моменту запровадження збору за використання
радіочастотного ресурсу України як податкового платежу, плата за
використання радіочастот справлянню не підлягає, оскільки це
порушує принцип єдиного підходу в оподаткуванні, встановлений
статтею 3 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. Києва Київський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду м. Києва від 03.12.2002р. в апеляційному порядку і постановою
від 14.05.2003р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у H-ському районі м. Києва подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 14.05.2003р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, у задоволенні позовних вимог
відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального права.
На думку скаржника, суд першої та апеляційної інстанції,
зазначаючи у судових рішеннях про те, що платний режим
використання радіочастот як неподаткового платежу припинив своє
існування разом із припиненням існування правового явища
"використання радіочастот" у зв'язку із введенням податкового
платежу (збору за використання радіочастотного ресурсу України),
не правильно застосував приписи Закону України "Про радіочастотний
ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
та вимоги Постанови Кабінету Міністрів
України "Про вдосконалення механізму використання радіочастотного
ресурсу" ( 1135-96-п ) (1135-96-п)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без зміни
судові рішення у справі з підстав, якими вони мотивовані.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанції, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, позивач платіжними дорученнями № 35493 від
14.08.2000р. на суму 1364838,53 грн. та № 35494 від 14.08.2000р.
на суму 1364838,53 грн. сплатив до бюджету кошти в якості плати за
використання радіочастот за липень та серпень 2000р. відповідно.
Заявою від 15.09.2000р. № 600 позивач звернувся до ДПІ у H-ському
районі м. Києва з проханням зарахувати частину сплачених коштів у
сумі 19371190 грн., як зайво сплачених, на зменшення майбутніх
платежів зі збору за використання радіочастотного ресурсу.
Оскільки відповідач своєчасно не повідомив про результати розгляду
заяви, позивач, вважаючи зарахування проведеним, нарахував збір за
використання радіочастотного ресурсу України за січень, лютий
березень 2001р. за ставками, затвердженими Постановою Кабінету
Міністрів України від 31.01.2001р. № 77 "Про ставки щомісячних
зборів за використання радіочастотного ресурсу України"
( 77-2001-п ) (77-2001-п)
та зменшив нарахування на суму переплати.
Після отримання повідомлення відповідача від 27.03.2001р. №
4136/10/18-321 позивач почав сплачувати збір за використання
радіочастотного ресурсу України за поточні звітні періоди без
врахування переплати.
Крім того, після прийняття постанови Вищим господарським судом
України від 06 - 26.06.2002р. про скасування попередніх судових
рішень та направлення справи на новий розгляд, позивач, в поворот
виконаних рішення та постанови, платіжним дорученням № 102291 від
16.09.2002р. вніс до бюджету кошти в сумі 1937190,17 грн.
Вказана сума визначена судом першої та апеляційної інстанції
надмірно сплаченою до бюджету як плата за використання радіочастот
за період з 19 по 31 липня 2000р. та серпень 2000р., оскільки
вказане внесення було зроблено без врахування приписів введеного в
дію на той час Закону України "Про радіочастотний ресурс України"
( 1770-14 ) (1770-14)
, яким з 11.07.2000р. був встановлений новий
загальнодержавний збір за використання радіочастотного ресурсу.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої та
апеляційної інстанції відповідає фактичним обставинам справи та
вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.
В силу пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України визначаються засади
використання природних ресурсів, а відповідно до пункту 1 частини
2 цієї ж статті Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами
України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
податки і збори, справляння яких не передбачено цим
Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не
підлягають.
Крім того, приписами статті 2 вказаного Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
визначено, що податок і збір (обов'язковий платіж) до бюджетів та
державних цільових фондів - це обов'язковий внесок до бюджету
відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний
платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України
про оподаткування.
Законом України "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
(введеного в дію з дати його опублікування, а саме з 19.07.2000р.)
був установлений збір за використання радіочастотного ресурсу і
внесені зміни, якими доповнено статтю 14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
новим загальнодержавним збором
- "збір за використання радіочастотного ресурсу України" (пункт
24 ( 1770-14 ) (1770-14)
).
Закон України "Про радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
визначає, що збір за використання радіочастотного ресурсу
сплачують користувачі радіочастотного ресурсу України. До них
належать юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з
використанням радіоелектронних засобів або радіовипромінювальних
пристроїв в установленому законодавством порядку.
Пунктом 2 статті 28 Закону України "Про радіочастотний ресурс
України" ( 1770-14 ) (1770-14)
встановлено, що до приведення законодавства у
відповідність із цим Законом нормативно - правові акти
застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Приписами пункту 5 статті 24 вказаного Закону ( 1770-14 ) (1770-14)
,
Кабінету Міністрів України делеговано право установлювати ставки
збору за використання радіочастотного ресурсу, а cтаттею ж 25
цього Закону ( 1770-14 ) (1770-14)
, встановлено порядок оплати за
використання радіочастотного ресурсу України, а саме, користувачі
pадіочастотного ресурсу України до 15 числа кожного місяця
сплачують щомісячний збір за його використання.
Беручи до уваги вищезазначене та інші мотиви, наведені у судових
рішеннях з урахуванням вказівок, що містилися у постанові
касаційної інстанції від 06 - 26.06.2002р., судова колегія вважає,
що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли
висновку про те, що наказ Державного комітету зв'язку та
інформатизації України від 09.12.1992р. № 141 "Про затвердження
ставок плати за використання радіочастот на 2000 рік" ( z0006-00 ) (z0006-00)
суперечить вимогам Закону України "Про радіочастотний ресурс
України" ( 1770-14 ) (1770-14)
в частині компетенції органу державної влади,
який його прийняв, а тому з моменту введення в дію цього Закону не
може бути підставою для справляння плати за використання
радіочастот, як і підставою для сплати встановленого вказаним
Законом загальнодержавного збору за використання радіочастотного
ресурсу України.
Необхідно також зазначити, що зі змісту підпункту 25 пункту 4
Положення про Державний комітет зв'язку та інформатизації України
( 601/99 ) (601/99)
, затвердженого Указом Президента України від
03.06.1999р. № 601/99 вбачається, що вказаному Комітету
повноваження в частині встановлення та затвердження ставок чи
тарифів податків та загальнодержавних зборів не надані.
Вказане підтверджується і тим, що 4.10.2000р. Державний комітет
України з питань регуляторної політики та підприємництва повідомив
про зупинення вказаного наказу.
Судова колегія також зазначає, що приписами статті 3 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
запроваджено
єдиний підхід, як принцип побудови системи оподаткування, який
полягає в забезпеченні єдиного підходу до розробки податкових
законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору
(обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати
податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду,
ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку
сплати податку, підстав для надання податкових пільг, а тому є
обґрунтованим також і висновок суду, що фактичне справляння збору
за використання радіочастотного ресурсу України може розпочатися
тільки з моменту визначення його ставок Кабінетом Міністрів
України.
Крім того, Законом України "Про радіочастотний ресурс України"
( 1770-14 ) (1770-14)
передбачено, що введення його в дію з дня
опублікування з одночасним дорученням Кабінету Міністрів України
виконати певні дії у зв'язку з прийняттям даного Закону. В той же
час приписи вказаного Закону не містять будь - яких перехідних
положень із спеціальним застереженням щодо обов'язків платників
збору за використання радіочастотного ресурсу сплачувати в
перехідний період плату за використання радіочастот, сплата якої
цим Законом не регулюється.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, судова колегія
вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими
обставинами справи.
При цьому вважає за необхідне зазначити, що при здійсненні
судового провадження судом першої та апеляційної інстанції були
правильно застосовані нормативні акти з урахуванням їх чинності в
часі.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду м. Києва від
03.12.2002р. та постанова Київського апеляційного господарського
суду від 14.05.2003р., прийняті у даній справі, визнаються судовою
колегією такими, що відповідють чинному законодавству, підстав для
їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статтями 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2002 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.05.2003 р. у справі № 26/448 господарського суду м. Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у H-ському районі м. Києва - без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Т. Гоголь