ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 23/226-03-7167
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волокивицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 22.01.04 р.
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Одеси
на рішення від 09.12.2003 р. господарського суду Одеської
області
у справі № 23/223-03-7167
за позовом Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Одеси
до - Дочірнього підприємства "XXX" закритого
акціонерного товариства "YYY"
- Приватного підприємства "ZZZ"
про визнання угоди недійсною та стягнення 598838 грн.
ВСТАНОВИВ:
ДПІ у H-ському районі м. Одеси звернулась до господарського суду
Одеської області з позовом про визнання недійсною на підставі
статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди від
01.01.2001р. між ДП "XXX" ТОВ "YYY" та ПП ВКФ "ZZZ" як такої, що
укладена з боку останнього з метою, завідомо суперечною інтересам
держави та застосування відповідних наслідків, передбачених цією
статтею.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.12.2003р.
(суддя Владимиренко С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено
з огляду на недоведеність позивачем факту укладення оспорюваної
угоди з умислом на порушення інтересів держави та суспільства.
ДПІ у H-ському районі м. Одеси подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на рішення господарського суду
Одеської області від 09.12.2003р., в якій просить його скасувати,
задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
У касаційній скарзі, зокрема, вказується на те, що відповідно до
статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі
виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все
одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною
з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою
або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход
держави.
Отже, умисел, що суперечить інтересам держави в даній угоді,
вбачається зі сторони ПП ВКФ "ZZZ", оскільки підприємство
зареєстровано в органах державної влади із зазначенням в
установчих документах неправдивих даних про засновників та
наданням органам реєстрації підроблених документів, що ставить під
сумнів намір займатись підприємницькою діяльністю з дотриманням
всіх норм чинного законодавства.
Таким чином, на думку скаржника, господарським судом Одеської
області не були враховані наведені приписи, а також не взято до
уваги рішення місцевого суду H-ського району м. Одеси від
17.11.2003р., яким скасовано установчі документи ПП ВКФ "ZZZ".
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутнього в
судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Судом першої інстанції при розгляді справи було встановлено, що ПП
ВКФ "ZZZ" засновано особою, яка не мала відношення до даного
підприємства, без мети здійснення фінансово-господарської
діяльності, що стало підставою визнання рішенням місцевого суду
H-ського району м. Одеси від 17.11.2003р. установчих документів
підприємства недійсними з моменту їх реєстрації, яка була
здійснена з порушенням діючого законодавства, на втрачений паспорт
невідомою особою.
Крім того, по даним ДПІ у H-ському районі м. Одеси ПП ВКФ "ZZZ" з
жовтня 2001року року до податкової служби не звітувало, податки не
сплачувало, за юридичною адресою не знаходиться.
За встановлених обставин, угода від 01.01.2001р. між ДП "XXX" ТОВ
"YYY" та ПП ВКФ "ZZZ" була укладена з боку останнього з метою
ухилення від сплати податків, тобто з метою, суперечною інтересам
держави та суспільства, а тому помилково у відповідності з
положеннями статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
не
визнана судом першої інстанції недійсною.
Також касаційна інстанція зазначає, що крім визнання угоди
недійсною, позовна заява містить вимогу про стягнення отриманого
за угодою, проте, вказана обставина не була предметом розгляду
суду першої та апеляційної інстанції, що унеможливлює вирішення
спору в частині застосування наслідків визнання угоди недійсною.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо подані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємства та
організації незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
Вирішуючи даний спір, господарський суд Одеської області, в
порушення приписів вказаної статті, не витребував необхідні
документи у ДП "XXX" ТОВ "YYY" щодо встановлення факту виконання
оспорюваної угоди між відповідачами чи навпаки.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судових
рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки
всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору,
свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення
для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення у даній справі підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2003 р. у
справі № 23/226-03-7-7167 скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду Одеської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Одеси задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Г. Фролова