ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 20/707
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційні скарги Антимонопольного комітету України;
ВАТ “Барський птахокомбінат”
на постанову від 25.12.03 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 20/707 господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ “Барський завод сухого знежиреного
молока”
до Антимонопольного комітету України
3-ті особи: Вінницьке обласне територіальне відділення
АМК України;
ВАТ Барський птахокомбінат”
про визнання рішення недійсним
У справі взяли участь представники:
позивача: Черкас В.Є., довір. від 23.04.04
відповідача: Борсук Н.Я., Семиволос Р.П. , Амброзевич П. С.,
довір. у справі
3-ті особи: Вінницьке обласне територіальне відділення АМК
України не з’явилися
ВАТ Барський птахокомбінат” – Січевлюк В.А., Лобода С.Л. –
довір. у справі
ВАТ “Барський завод СЗМ” подано заяву про збільшення кількості
суддів судової колегії до 5 чоловік. Ухвалою Заступника Голови
Вищого господарського суду України від 27.04.04 клопотання було
відхилено.
Позивач звернувся з клопотанням про відкладення справи у зв’язку
з тим, що ним отримані документи, які спростовують доводи АМК
України у справі. Для отримання та подання цих документів для
об’єктивного розгляду справи необхідний певний час. Інші сторони
у справі з відкладенням слухання справи не згодні, оскільки
вважають, що це є лише затягненням часу.
Приймаючі до уваги ці заперечення та те, що касаційна інстанція
не наділена повноваженнями збирати докази та досліджувати їх,
клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхилено.
ВАТ “Барський завод сухого знежиреного молока” звернувся з
позовом про визнання недійсним рішення АМК України № 240-р від
25.07.03, прийнятого за результатами перевірки рішення
Адміністративної колегії Вінницького облтервідділення АМК від
18.06.01 № 16-рш у справі № 08-26.1.7/19-02/08-26.20.2.1/37-02.
Зазначеним рішенням адмінколегії у справі, порушеної в
результаті перевірки фактів, викладених в заяві ВАТ “Барський
завод сухого знежиреного молока”, визнано, що ВАТ “Барський
птахокомбінат” за результатами діяльності у 200-2001 роках та у
2002 році є суб’єктом природної монополії на товарному ринку
централізованого водовідведення у територіальних межах станції
Бар (в межах діючих мереж) з часткою 100 відсотків. Рішення
мотивовано тим, що ВАТ “Барський птахокомбінат” є єдиним
підприємством в межах станції Бар, що може надавати послуги з
водовідведення на очисних спорудах, запроектованих та збудованих
для очистки стічних вод Комбінату та Заводу. Адмінколегія
Вінницького облтервідділення АМК дійшла висновку про наявність в
діях Комбінату фактів монопольного ціноутворення, яке
підтверджено суттєвим відхиленням ціни, що встановлювалася від
ціни порівняння.
Рішенням АМК України від 25.07.03, винесеного на підставі заяви
ВАТ “Барський птахокомбінат”, скасовано рішення Адмінколегії
Вінницького облтервідділення АМК від 18.06.02 № 16-рш та
припинено провадження у справі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.03 в позові
відмовлено повністю (суддя В.Андрієнко).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.12.03 рішення господарського суду м. Києва скасовано, позов
задоволено, визнано недійсним рішення АМК України № 240-р від
25.07.03 (колегія суддів у складі: Б.Отрюх- головуючого,
В.Корсак, А.Тищенко). Постанову мотивовано тим, що суд першої
інстанції помилково послався на те, що визначення суб’єкта
природної монополії міститься в Законі України “Про природні
монополії” ( 1682-14 ) (1682-14)
, який відповідно до ст. 3 Закону України
“Про захист економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
не є частиною
законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки
законодавство України про природні монополії складається з цього
Закону, законів України “Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницької
діяльності” ( 2132-12 ) (2132-12)
, “Про Антимонопольний комітет України”
( 3659-12 ) (3659-12)
та інших законів України. Також постанову
обґрунтовано тим, що позивачем під час розгляду справи в
апеляційної інстанції надано копію протоколу дослідження води
від 19.01.01, якій було складено Барською СЕС і який не був
предметом розгляду у відповідача.
До касаційної інстанції надійшли дві касаційні скарги: від АМК
України та ВАТ “Барського птахокомбінату”. В скаргах
зазначається, що Вінницьким обласним тервідділенням АМК за
результатами розгляду справи № 08-26.1.7/19-02/08-26.20.1/37-02
було визнано ВАТ “Барський птахокомбінат” таким, що є суб’єктом
природної монополії, а не таким, що займає монопольне
(домінуюче) становище. При цьому, тервідділення визнало його
суб’єктом природної монополії не у порядку, встановленому
спеціальним законодавством про природні монополії, а
користувалося Методикою визначення монопольного становища
суб’єктів господарювання на ринку, що розроблена без врахування
специфіки природних монополій. Що тервідділенням було
застосовано санкції без посилань на положення Закону України
“Про природні монополії” ( 1682-14 ) (1682-14)
, що ВАТ “Барський завод
СЗМ” не здійснює діяльності на ринку централізованого
водовідведення, що підтверджується висновком науково-технічної
експертизи від 25.02.03, згідно якого очищення стічних вод ВАТ
“Барський завод СЗМ” очисними спорудами ВАТ “Барський
птахокомбінат” включає в себе тільки біологічну очистку,
локальна очистка стоків здійснюється самостійно заводом СЗМ, а
тому ВАТ “Барський птахокомбінат” не займає монопольного
становища на ринку послуг з очищення промислових стічних вод. В
касаційній скарзі ВАТ “Барський птахокомбінат” посилається на
те, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального
права при розгляді протоколу дослідження води від 19.01.01,
оскільки додаткові докази приймаються судом, якщо заявник
обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет їх
належної юридичної оцінки та додержання судом діючим норм
процесуального та матеріального права, заслухавши присутніх у
засіданні представників сторін, колегія суддів дійшла висновку,
що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, а справа -
направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
ўнстанцўя не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Скасовуючи рішення першої інстанції апеляційний суд послався на
те, що питання щодо монопольного становища ВАТ “Барський
птахокомбінат” потребує подальшого вивчення та дослідження.
Зазначено, що ні суд, ні Антимонопольний комітет України не
вирішили питання щодо застосування Закону України “Про природні
монополії” ( 1682-14 ) (1682-14)
, що може суттєво вплинути на розгляд
цього строку. Не надано доказів неможливості отримання
відповідачем даних щодо показників забрудненості стічних вод у
2000-2002 роках. Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення
суду було прийняте на підставі неналежним чином перевірених
даних.
З огляду на вищезазначене слідує, що в супереч вимогам ст. 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційній господарський суд повторно
справу по-суті не розглядав. Юридична оцінка обставинам справи
не надана.
Відповідно постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 № 11 зі змінами в редакції від 25.12.1992 № 13 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення суду є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Постановлене рішення має бути
гранично повним, ясним, чітким.
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Оскаржувана постанова апеляційної інстанції цим вимогам не
відповідає.
Ні судом першої інстанції а ні судом апеляційної інстанції не
досліджувалися первинні документи справи
№ 08-26.1.7/19-02/08-26.20.2.1/37-02 на підставі яких виносилося
рішення від 18.06.02 Вінницьким обласним територіальним
відділенням АМК України та оскаржуване рішення АМК України від
25.07.03 № 240-р, незважаючи на те, що позивач в позові просив
витребувати у АМК України матеріали справи.
Окрім цього, підставами для визнання акта недійсним є
невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або)
визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у
зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів
підприємства - позивача у справі. В постанові апеляційної
інстанції не зазначено з яких вищенаведених підстав рішення
відповідача визнано недійсним.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч. 2
ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин справи, які мають істотне
значення для правильного вирішення спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги Антимонопольного комітету України та ВАТ
“Барський птахокомбінат” задовольнити частково.
2. Рішення від 27.10.03 господарського суду м. Києва та
постанову від 25.12.03 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 20/707 господарського суду м. Києва скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.