ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 20-7/039-5/248
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.А., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя
матеріали касаційної
скарги
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.12.2003
у справі м. Севастополя
господарського суду
за позовом ТОВ “Нафта – Крим”
до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя
про визнання повідомлення – рішення недійсним,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Михайлюк О.В. – за довіреністю № 281 від
22.04.2004;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2003 ТОВ “Нафта–Крим” звернулось до суду з позовом про
визнання повідомлення–рішення недійсним ДПІ у Ленінському районі
м. Севастополя.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 16.10.2003 позов
задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.12.2003 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду відповідач подав касаційну скаргу в якій
просить дану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким
в позові ТОВ “Нафта – Крим” відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем
08.12.2002 прийнято податкове повідомлення – рішення
№ 1829/1/605/23-1 про нарахуванню позивачу податкового
зобов’язання по ПДВ у сумі 87 510,67 грн., з яких: 69 874,54
грн. – основний платіж та 17 636,13 грн. – штрафу. В своє
обґрунтування відповідач посилається на те, що господарським
товариством у лютому-березні 2002 при реалізації дизельного
пального неправомірно застосовано касовий метод визначення дати
виникнення податкового зобов’язання по ПДВ, передбачений ст. 3
Закону України “Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з
виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних
матеріалів” ( 1521-14 ) (1521-14)
.
Відповідно до приписів ст. 3 згаданого Закону ( 1521-14 ) (1521-14)
податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що
виникають у зв'язку з продажем товарів, нараховуються за
наслідками податкового періоду, на який припадає отримання
продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких
товарів від покупця.
Статтею 4 цього ж Закону ( 1521-14 ) (1521-14)
, до внесення змін,
передбачалось, що касовий метод для нафти сирої буде діяти до
01.01.2001, а для тяжких дистилятів до 01.06.2000.
В зв’язку з Законом України “Про внесення змін до деяких законів
України щодо оподаткування операцій з виготовлення та продажу
нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів” ( 1962-14 ) (1962-14)
який вступив в силу 10.10.2000, була виключена ст. 4 Закону
України “Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з
виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних
матеріалів” ( 1521-14 ) (1521-14)
.
Зазначеним Законом були внесені зміни і в ст. 1 Закону України
“Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та
продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів”
( 1521-14 ) (1521-14)
, відповідно до якої, пільги при ввозі на митну
територію України нафти сирої були продовжені до 31.12.2001.
Таким чином, зі змінами в Законі граничний строк застосування
касового методу став відсутній і тимчасовий порядок дії
вказаного методу переведено у розділ постійно діючого.
Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновками
суддів попередніх інстанцій, що відповідач помилково вважає, що
касовий метод, в силу ст. 3 Закону України “Про тимчасовий
порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти
сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів” ( 1521-14 ) (1521-14)
,
застосовується лише до дизельного пального, ввезеного на
територію України до 01.10.2000
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.12.2003 у справі № 20-7/039-5/248 залишити без змін.