ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04. 2004 Справа N 17/643
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова,
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача Є. Лісниченко, О.Чепіга
розглянув Державного департаменту рибного господарства
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду
у справі № 17/643
за позовом ТОВ “Сендмаркет”
до Державного департаменту рибного господарства,
державного підприємства “Севастопольське
управління океанічного рибальства”,
державного підприємства “Укррибфлот”
про визнання недійсним наказу,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.12.2003 (суддя
О.Кролевець) позов задоволено частково, Державному департаменту
рибного господарства, державному підприємству “Севастопольське
управління океанічного рибальства”, державному підприємству
“Укррибфлот” та іншим особам заборонено вчиняти будь-які дії по
відчуженню майна переданого підприємству “Укррибфлот”
м. Севастополь на підставі наказу Держдепартаменту рибного
господарства № 123 від 04.12.2001 щодо риболовецьких суден РТМ
“Малахов курган”, “Пятигорськ”, “Таганрог”, РТМ-С “Шепетовка”,
РТМ “Николай Пустовойтенко”, РТМ “Генерал Остряков”БКТР “Наталья
Ковшова”, РКТС “Генерал Петров”, РКТС “Антарктида”, РКТС
“Николай Фильченко”, БАТ-М “Григорий Ковтун”, БАТ-М “Анатолий
Ганькевич”, УПС “Курск”.
Ухвалами суду від 16.12.2003, 19.12.2003 виправлялись технічні
помилки та описки.
Рішення суду мотивовано введенням мораторію на задоволення вимог
кредиторів відповідно до ухвали господарського суду
м. Севастополя від 18.09.2001.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.01.2004 (судді М.Куц, П. Дзюбко, І.Панова) ухвала суду від
10.12.2003 скасована, так як наказ № 123 від 04.12.2001 в
частині накладання арешту на судно РТМ “Малахов Курган”, РТМ
“Генерал Остряков” на ці судна не розповсюджується.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
19.03.2004 арешт додатково знято з судна “Пятигорськ”.
Державний департамент рибного господарства просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2004,
ухвалу суду від 10.12.2003 скасувати, так як визнання недійсним
акта ненормативного характеру не носить майновий характер, не
доведено, що спірне майно може зникнути або зменшитись,
накладення арешту на судна може призвести до невиконання
контрактів, збільшення заборгованості ДП “Укррибфлот”.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає можливим задовольнити
касаційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснення Вищого господарського суду України
“Про деякі питання практики застосування заходів по забезпеченню
позову” ( v_611800-94 ) (v_611800-94)
№ 02-5/611 із змінами та доповненнями”
передбачено, що підставою для застосування ст. 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є достатньо обгрунтоване припущення, що майно може
зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись.
Обгрунтування зменшення або зникнення майна в матеріалах справи
не доведено, тобто не встановлено виконання заінтересованими
сторонами вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, які
фіксують обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які
сторона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень,
вимог розділу УІ ГПК запобіжні заходи, в тому числі ст.ст. 432,
433 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Касаційна інстанція враховує, що ухвалою господарського суду
м. Севастополь від 08.11.2001 скасовані заходи по забезпеченню
позову у вигляді мораторію, що слугували однією з підстав
накладання арешту.
Крім того, слід зазначити, що в Україні згідно норм міжнародного
права та міжнародного цивільного (господарського)...... діє
принцип закону суду (locus regit aktum), підсудність
визначається за місцезнаходженням органу юридичної особи
відносно наявного майна на території даної держави (ст. 12-16
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
З матеріалів справи випливає, що окремі судна тривалий час
знаходяться в портах в Іспанії, Індії, Російській Федерації,
Нової Зеландії. Щодо цих суден розповсюджується виключно
законодавство зазначених країн. Підставою для накладення арешту
на судна у цих портах та іноземних територіальних водах може
бути подання позову до іноземних судів за місцезнаходженням
портів та рішення, які прийняті відповідними іноземними судами.
Суд касаційної інстанції враховує можливі негативні збитки,
пов’язані із невиконанням контрактів в зв’язку з накладенням
арешту, що сприятиме збільшенню заборгованості ДП “Укррибфлот”,
зазначає на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між
визнанням недійсним акта ненормативного характеру та накладенням
арешту на спірне майно.
Касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення клопотання
тов. “Сендмаркет” про відкладання розгляду справи, оскільки
наведені причини безпосередньо не пов”язані із справою,яка
розглядається, не перешкоджають її перегляду в порядку касації.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державного департаменту рибного господарства
задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду у
справі № 17/643 від 23.01.2004 та ухвалу суду від 10.12.2003;
16.12.2003, 19.12.2003 скасувати.
3. У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.