ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 16/171-03/5176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
судді, головуючого
у засіданні:
Суддів:
Розглянувши
касаційну скаргу Державно-кооперативного
проектно-вишукувального інституту “О”
та касаційне першого заступника прокурора Одеської
подання області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 17.12.2003 року
у справі № 16/171-03/5176
господарського Одеської області
суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
”Є”
до Державно-кооперативного
проектно-вишукувального інституту “О”
про стягнення збитків
за зустрічним державно-кооперативного
позовом проектно-вишукувального інституту “О”
до ТОВ “Підприємство “Є”
про розірвання договору оренди та стягнення
заборгованості
В липні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю
“Підприємство “Є” звернулось до господарського суду Одеської
області з позовом про стягнення з Державно-кооперативного
проектно-вишукувального інституту “О” - 97168,38 грн., що
складається із матеріальних збитків в розмірі 92048,58 грн. а
також необґрунтованого збільшення орендної плати у розмірі
5119,80 грн.
Уточненням позовних вимог від 16.09.2003 року збитки визначені
позивачем за первісним позовом в розмірі 81758,80 грн., не
отримана вигода – 327713,59 грн., необґрунтовано отримана
орендна плата за період, коли відповідачем було припинено
електропостачання – 5900,47 грн., необґрунтовано отримана
орендна плата – 4778,48 грн., також позивач просив зобов’язати
відповідача відновити енергопостачання в орендованому
приміщенні, зобов’язати відповідача не перешкоджати в
користуванні орендованим приміщенням та скасувати наказ № 17-09
“Про упорядкування пропускного режиму в будівлі інституту”
15.08.2003 року Державно-кооперативний проектно-вишукувальний
інститут “О” звернувся до господарського суду Одеської області
із зустрічною позовною заявою про стягнення з ТОВ “Підприємство
“Є” основного боргу в сумі 7259,86 грн., пені за прострочення
оплати в сумі 162,88 грн., збитків за використану електроенергію
в сумі 12198,36 грн., а також про розірвання договору оренди
№ 20 від 01.02.03 року.
08.09.2003 року Державно-кооперативний проектно-вишукувальний
інститут “О” уточнив зустрічні позовні вимоги в частині
заявлених до стягнення сум: сума основного боргу становить
9424,43 грн., пені – 282,11 грн. розмір збитків за користування
електроенергією – 12198,36 грн.
Останні уточнення позовних вимог і були предметом розгляду даної
справи в місцевому господарському суді.
Рішенням господарського суду Одеської області від 03.10.2003
року по справі № 16/171-03/5176 уточненні позовні вимоги ТОВ
“Підприємство “Є” задоволено частково і зобов’язано
Державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут “О”
відновити енергопостачання орендованих підприємством згідно з
договором № 20 від 01.02.2003 року не житлових приміщень
загальною площею 203,54 кв.м. розташованих в м. Одесі по вул.
Космонавтів, 36., зобов’язано не перешкоджати в користуванні
орендованим приміщенням, а також стягнуто з
Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту “О” на
користь позивача збитки в розмірі 589,24 грн., витрати по сплаті
державного мита в розмірі 136,00 грн.
Провадження у справі в частині в частині зобов’язання
відповідача скасувати свій наказ № 17-09 “Про упорядкування
пропускного режиму в будівлі інституту” припинено на підставі
п. 1.ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В решті частині позовних вимог, а саме: про стягнення прямих
збитків в сумі 81169,56 грн. та не отриманого прибутку в сумі
327713, 59 грн., а також про стягнення необґрунтовано одержаної
орендної плати на суму 10678,95 грн. та щодо звільнення від
компенсації відповідачеві експлуатаційних витрат протягом 85
днів, коли було припинено енергопостачання, судом відмовлено з
посиланням на недоведеність та безпідставність цих вимог.
Зустрічний позов Державно-кооперативного проектно-вишукувального
інституту “О” судом також задоволено частково і на його користь
стягнуто з ТОВ “Підприємство “Є” заборгованість в сумі 9142,32
грн., що виникла у зв’язку з неоплатою експлуатаційних витрат за
період з.03.по серпень 2003 року за користування орендованими
приміщеннями, пеню в сумі 282,11 грн., за несвоєчасне виконання
грошових зобов’язань, витрати по держмиту в сумі 94,24 грн.
В решті частині зустрічних вимог відмовлено з мотивів їх
безпідставності та необґрунтованості.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.12.03 року частково змінено рішення господарського суду
Одеської області від 03.10.03 року зі справи № 16/171-03-5176, а
саме - скасовано п. 4 резолютивної частини рішення та викладено
його в новій редакції, яким стягнуто з Державно-кооперативного
проектно-вишукувального інституту “ОП” на користь ТОВ
“Підприємство Є” прямі збитки в сумі 81758,80 грн., не одержаний
доход в сумі 327713,59 грн., державне мито в розмірі 1821,68
грн. та 118,00 грн. інформаційних послуг.
Постанова Одеського апеляційного господарського суду мотивована
тим, що розрахунки ТОВ “Підприємство Є” щодо прямих збитків та
не одержаного доходу відповідають вимогам ст. 203 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
і вказані розрахунки Державно-кооперативний
проектно-вишукувальний інститут “ОП” спростувати не зміг як в
цілому так і за їх складовими.
В касаційному поданні Перший заступник прокурора Одеської
області просить вказане рішення суду першої інстанції та
постанову Одеського апеляційного господарського суду скасувати
та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ “підприємство “Є” до
Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту “ОП”
відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
В касаційній скарзі Державно-кооперативний
проектно-вишукувальний інститут “ОП” просить постанову Одеського
апеляційного господарського суду скасувати, як прийняту з
порушенням норм матеріального права а рішення суду першої
інстанції залишити в силі.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
у прийнятті судових рішень норм матеріального і процесуального
права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а
касаційне подання прокурора частковому задоволенню з наступних
підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд
виходив з того, що розрахунки ТОВ “Підприємство Є” щодо прямих
збитків та не одержаного доходу відповідають вимогам ст. 203 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
і вказані розрахунки Державно-кооперативний
проектно-вишукувальний інститут “ОП” спростувати не зміг як в
цілому так і за їх складовими.
Проте з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не
можна, оскільки до них суд дійшов без повного з'ясування
обставин справи, що спричинило порушення норм матеріального
права при прийнятті оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(1540-06) в разі
невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він
зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Під
збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або
пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи,
які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Мірою відповідальності, що відноситься до загальної форми
відповідальності, є обов’язок боржника відшкодувати збитки,
заподіяні ним кредитору в силу невиконання або неналежного
виконання своїх зобов’язань. Для притягнення боржника до
цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків
необхідно, щоб порушення зобов’язання дійсно спричинило
отримання кредитором збитку.
Збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ
кредитора, яке пов’язане з утиском його інтересів як учасника
певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним
витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів,
які він повинен був отримати.
Стягненню підлягають не будь-які витрати кредитора, а тільки
такі корисні витрати, які не були використані кредитором в силу
правопорушення, або у вигляді додаткових витрат, зроблених ним у
зв’язку з правопорушенням. Збитки, що виражаються в
ненадходженні до кредитора того майна, яке мало надійти,
називаються не отриманим доходом. Не отриманим доходом є така
втрата кредитором очікуваного приросту в майні, яка засновується
на точних даних, що безперечно стверджують можливість отримання
ним грошових сум або інших цінностей.
Як було встановлено судом першої інстанції і підтверджується
матеріалами справи, наведені ТОВ “Підприємство Є” договори (про
надання поліграфічних послуг укладені з третіми особами) в
обґрунтування понесених прямих збитків на суму 81758,80 грн. не
можуть вважатися належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки зазначені договори не
підтверджують та не доводять той факт, що позивачем були
понесені будь-які непередбачені витрати, чи відбулася втрата,
зменшення, або пошкодження того майна, яке було у нього в
наявності, крім суми у розмірі 589,24 грн., яка була повернена
позивачем на адресу одного із замовників – ЗАТ “П” у зв’язку з
виконанням не в повному обсязі прийнятих ТОВ “Підприємство Є”
зобов’язань по договору № 36 від 07.08.2003 року.
Одночасно з вимогою про стягнення прямих збитків позивач
наполягав на стягненні не отриманої вигоди у сумі 327713,59 грн.
Розрахунок не отриманої вигоди згідно останніх уточнень позовних
вимог, здійснений позивачем виходячи із розрахунку недоотриманих
валових доходу та прибутку за № 388 від 15.09.2003 року, який
знаходиться в матеріалах справи, за період з 23.06.2003 року по
15.09.2003 року. Даний розрахунок був здійснений на підставі
функціонування підприємства при умовах щоденного споживання
електроенергії у повному обсязі, тобто виходячи із діяльності
підприємства до 23.06.2003 року, коли було припинено
енергопостачання.
Місцевим господарським судом правомірно зазначено, що певна
кількість приведених договорів були укладені позивачем після
порушення провадження у справі, тобто після припинення
енергопостачання в орендовані приміщення. Певна кількість
договорів були укладені задовго до припинення енергопостачання,
але всі договори були укладені до 31.12.2003 року і були чинними
на час розгляду справи.
Також господарським судом Одеської області вірно зазначено, що
розрахунок не отриманого прибутку не може здійснюватись на
підставі усереднених даних валового прибутку, який не може бути
визнаний як точні та безспірно підтверджуючі дану вимогу дані.
Так, розглядаючи даний спір і приймаючи оскаржувану постанову,
апеляційний господарський суд не звернув увагу та не врахував
зазначену обставину, що призвело до неправильного застосування
норм матеріального права, оскільки розрахунки підприємства ТОВ
“Підприємство “Є” щодо прямих збитків та не одержаного доходу не
відповідають вимогам ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до статей 18 та 20 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
підприємство самостійно планує свою
діяльність і основним узагальнюючим показником фінансових
результатів господарської діяльності на всіх підприємствах
незалежно від форм власності є прибуток (доход). Визначаючи ці
показники, підприємства незалежно від форми власності повинні
керуватися Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно з яким прибуток визначається
як скоригований валовий доход відповідного звітного періоду,
зменшений на суму валових витрат виробництва та обігу і суму
амортизаційних відрахувань, і включає зокрема загальні доходи
від реалізації товарів (робіт, послуг).
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
новў докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги,
що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
п о с т а н о в и в:
1. Касаційне подання Першого заступника прокурора Одеської
області задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Державно-кооперативного
проектно-вишукувального інституту “О” задовольнити повністю.
3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.12.03 року по справі № 16/171-03-5176 скасувати.
4. Рішення господарського суду Одеської області від 03.10.03
року зі справи № 16/171-03-5176 залишити без змін.