ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 12/41
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської
області
на рішення від 18.03.03 господарського суду
Івано-Франківської області
та постанову від 24.11.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 12/41 господарського суду
Івано-Франківської області
за позовом Коломийської міської ради
до - Коломийського культурно-спортивного
комплексу “Локомотив”
- ТзОВ “Бі-Оіл Нафта”
про визнання недійсними договорів оренди
У справі взяли участь представники
позивача: Довганюк І.П. довір. № 551/01-31/20 від 17.03.04
відповідача:
Рішенням від 18.03.2003 господарського суду Івано-Франківської
області у позові про визнання договорів оренди землі недійсними
відмовлено з тих підстав, що договір оренди земельної ділянки
від 08.02.2001 та Додаткова угода по договору від 10.09.2002 вже
були предметом розгляду господарського суду в іншій справі, в
якій було зазначено, що підстав для визнання договору оренди
недійсним немає (суддя П. Матуляк).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.ХІ.2003 рішення суду від 18.03.2003 залишено без змін з тих
же підстав (колегія суддів: Г. Мельник, Д. Новосад, О. Михалюк).
В поданій касаційній скарзі позивач просить прийняті у справі
рішення та постанову скасувати. Позов задовольнити: визнати
договори оренди земельної ділянки від 08.02.2001 та від
10.09.2002, укладені між КСК “Локомотив” і ТзОВ “Компанія
“БІ-ОІЛ Нафта” недійсними. Скаржник вважає, що договори укладені
з порушенням вимог ст. 8 Земельного Кодексу України (в редакції
1992 р.) та ст. 93 ЗК України в новій редакції. КСК “Локомотив”,
якому ділянка надана в користування не може бути орендодавцем
землі. Також вони не відповідають вимогам ст. ст. 4, 15, 16 ЗУ
“Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
в редакції від 02.10.2003. Рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.2002 по
справі № 8/205 на яке посилається суд в постанові, скасовано
Вищим господарським судом України постановою від 23.07.2003.
Висновки суду про те, що немає зміни цільового призначення
земельної ділянки не відповідає обставинам справи. Ділянка була
надана КСК “Локомотив” для розміщення споруд
спортивно-оздоровчого призначення, а він передав 900 кв.м. землі
в оренду Компанії БІ-ОІЛ Нафта” терміном на 15 років для
будівництва АЗС. Рішення виконкому від 18.11.97 в частині
надання дозволу КСК “Локомотив” на встановлення контейнерної ПЗС
визнано таким, що втратило чинність, але доводи позивача про це
суд залишив поза увагою.
Спірна земельна ділянка знаходиться на території колишнього
єврейського кладовища, землі яких міськрадою віднесені до земель
історико-культурного призначення.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
На час розгляду справи судом спірні договори оренди від
08.02.2001 та від 10.09.2002 не зареєстровано, тобто вони не
набули чинності, а тому визнання їх недійсними в судовому
засіданні є передчасним.
Земельна ділянка площею 1,7608 га була передана КСК “Локомотив”
в постійне користування, про що виданий державний акт № 56 від
18.04.97, а рішенням виконкому Коломийської міської ради від
18.11.1997 КСК “Локомотив” надавався дозвіл на спорудження АЗС.
Міськрадою надавалася згода КСК на передачу в оренду земельної
ділянки іншій особі.
Договори оренди землі від 08.02.2001 та від 10.09.2002 були
предметом дослідження суду у справі № 8/205 (рішення від
13.09.2002) і підстав для визнання їх недійсними суд не
встановив.
З огляду на встановлені судами обставини, касаційна інстанція
дійшла висновку, що в прийнятих судових рішеннях є
взаємовиключні висновки. В прийнятих рішеннях зазначено, що
спірні договори оренди землі не набрали чинності, оскільки не
пройшли державну реєстрацію, як того вимагає ст. 18 ЗК України.
Одночасно попередні інстанції наголошують на тому, що спірні
договори вже були предметом розгляду в господарському суді і в
рішенні суду від 13.09.2002 по справі № 8/205 зазначено, що суд
не вбачає підстав для визнання договору оренди землі недійсним”.
Тобто припускається, що договори дійсні.
Відповідно ст. ст. 125, 126 ЗК України право оренди землі
оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її
меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та
державної реєстрації забороняється.
Судами встановлено, що земля надавалася КСК “Локомотив” для
розміщення культурно-оздоровчого комплексу, а рішенням виконкому
міськради від 18.11.1997 йому був наданий дозвіл на спорудження
АЗС. Суди дійшли висновку, що за таких обставин при передачі
землі другому відповідачу зміна цільового призначення земельної
ділянки не відбулася.
Крім цього встановлено, що фактично згода міськради на передачу
землі ТзОВ “БІ-ОІЛ Нафта” була, “Про що свідчать відповідні
дозволи, висновки, погодження обласних та міських служб”.
Касаційна інстанція зазначає, що суди не дослідили конкретні
докази на підставі яких вони дійшли висновку про вищевказане.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні рішення виконкому або
місцевої держадміністрації про дозвіл 2 відповідачу будувати
АЗС, документ, що посвідчує право користування земельною
ділянкою на правах оренди, інші рішення виконкому на які суди
посилалися при прийнятті рішень у даній справі.
Відповідно постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 № 11 зі змінами в редакції від 25.12.1992 № 13 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення суду є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина повинна містити встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обгрунтувати. Постановлене рішення має бути
гранично повним, ясним, чітким.
При розгляді даної справи ці вимоги не виконано.
На підставі викладеного, прийняті у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, при якому
необхідно ретельно дослідити всі докази (при необхідності
витребувати їх) по справі і винести обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-12, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської
області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.11.2003 та рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 18.03.2003 скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.