ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 12/168-2145
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.А., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ДПІ у м. Тернополі
касаційної скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 17.12.2003
у справі Тернопільської області
господарського суду
за позовом ВАТ “Тернопільобленерго”
до ДПІ у м. Тернополі
про визнання недійсним рішення,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Кошулінська Х.М. – за довіреністю № 6493/24
від 31.12.2003;
Янчак Г.Р. – за довіреністю від 11.04.2002;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 ВАТ “Тернопільобленерго” звернулось до суду з
позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Тернополі.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
18.09.2003 позов задоволено частково. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення 3075/0000632305/0/14528 від
24.04.2003 в частині визначення штрафних санкцій в сумі 100863
грн. 50 коп. ; в частині позовних вимог, щодо донарахування
26484 грн. 00 коп. податку на додану вартість та застосування
фінансових санкцій в сумі 60824 грн. 40 коп. провадження
припинено. В решті рішення податкової інспекції залишено без
змін.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду відповідач подав касаційну скаргу в якій
просить дану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким
в позові відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального права, що
призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами
планової документальної перевірки ВАТ “Тернопільобленерго” у
період з 01.04.2002 по 31.01.2003, Держаною податковою
інспекцією у м. Тернополі прийнято податкове
повідомлення-рішення № 3075/0000632305/0/14528 від 24.04.2003,
згідно з яким нараховано: 106 грн. 00 коп. податку на додану
вартість та 170 грн. фінансових санкцій, у зв'язку з віднесенням
до податкового кредиту за червень 2002 року суми податку на
додану вартість згідно неналежне заповнених накладних; 91 грн.
00 коп. податку на додану вартість та 361 грн. 00
коп. фінансових санкцій за непрямими методами; 264 грн. 84
коп. податку на додану вартість та 1612525 грн. 90
коп. фінансових санкцій, нарахованих в результаті віднесення до
податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбаних
та споруджених основних фондів без врахування строків їх
введення в експлуатацію.
В результаті адміністративного оскарження спірного рішення до
ДПІ у м. Тернополі та ДПА в Тернопільській області, були
прийнято рішення, яким рішення податкового органу від 24.04.2003
року в частині 435 грн. 00 коп. фінансових санкцій по податку на
додану вартість скасовано, та рішення ДПА в Тернопільській
області № 4551/25-007 від 14.07.2003 року, яким спірне податкове
повідомлення-рішення скасовано в частині донарахованої суми
податку на додану вартість в розмірі 26484 грн. 00 коп. та
603899 грн. 40 коп. штрафних санкцій.
Окрім того, судами також встановлено, що позивачем 20.05.2003
року прийнято окреме податкове повідомлення-рішення
№ 3437/0000772305/0/16726 про нарахування зобов'язань непрямими
методами на суму 134 грн. 00 коп.
З приводу нарахування 106 грн. 00 коп. податку на додану
вартість та 170 грн. 00 коп. фінансових санкцій у зв'язку з
віднесенням до податкового кредиту за червень 2002 року сум
податку на додану вартість згідно неналежно заповнених
податкових накладних, то колегія суддів погоджується з
висновками попередніх судових інстанцій, щодо правомірності
визначення суми податкового зобов'язання, оскільки у податкових
накладних відсутні необхідні реквізити та позивачем не подано
заяви в порядку передбаченому пп. 7.2.б п. 7.2 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів погоджується також з висновками апеляційного
господарського суду з приводу включення позивачем до складу
податкового кредиту сум податку на додану вартість незалежно від
строків введення в експлуатацію основних фондів в сумі 161252
грн. 90 коп. фінансових санкцій, виходячи з наступного.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за яким датою виникнення права
платника на податковий кредит вважається дата здійснення першої
з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку в
оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, яка
засвідчує факт придбання платником товарів.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними їй митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, зазначає
законодавець, коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій в акті перевірки на
момент перевірки позивача всі включені ним до податкового
кредиту суми по даній події підтверджені податковими накладними.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на здану вартість”, суми податку на додану вартість, сплачені
(нараховані) платником податку в звітному періоді у зв'язку з
придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають
амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого
звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію
основних фондів, а також від того, чи мав платник податку
оподатковані обороти протягом такого звітного періоду.
Сукупність правовідносин, на які поширюється Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено в його
преамбулі, а саме: визначає платників податків на додану
вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік
неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій,
особливості оподаткування експортних та імпортних операцій,
зняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та
внесення податку до бюджету.
Сфера ж дії, Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
поширюється на відносини, які
виникають щодо сплати податку з прибутку підприємств.
За таких обставин, положення Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не підлягають застосуванню
до правовідносин, що регулюються Законом України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до
вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин
справи, які мають суттєве значення для вирішення спору,
відповідає нормам матеріального та процесуального права, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 у справі № 12/168-2145 залишити без змін.