ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 11/401
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
Відповідачів не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Полтаві
касаційну скаргу
на постанову від 03.02.2004 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 11/401 господарського суду
Полтавської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю Фірма “НФ” ЛТД
до - Державної податкової інспекції у
м. Полтаві
- Відділення Державного казначейства у
м. Полтаві
про стягнення 45 444,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма
“НФ” ЛТД звернулося до господарського суду Полтавської області з
позовом про стягнення бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість за травень 2003 року в сумі 45 444,00 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2003
року (суддя Штофель Т.В.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2004
року (судді: Філатов Ю.М., Івакіна В.О., Сіверін В.І.), позов
задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “НФ” ЛТД 45 444,00
грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
травень 2003 року.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди зазначили про
доведеність того факту, що за наслідками господарської
діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “НФ”
ЛТД у травні 2003 року різниця між загальною сумою податкових
зобов’язань та сумою податкового кредиту має від’ємне значення у
сумі 45 444,00 грн.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Оскільки на момент прийняття рішення у справі позивачу не
відшкодовано 45 444,00 грн., то позовні вимоги підлягають
задоволенню саме в зазначеному розмірі.
При цьому господарськими судами визнано правомірним подання
товариством даного позову до двох відповідачів - Державної
податкової інспекції у м. Полтаві та Відділення державного
казначейства у м. Полтаві, оскільки відповідно до пункту 4.1
Порядку відшкодування податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
та Головного управління Державного казначейства України від
02.07.1997 року N 209/72 відшкодування податку на додану
вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства
України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Не погоджуючись з рішенням та постановою Державна податкова
інспекція у м. Полтаві подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у
справі скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
Заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що судом порушені
вимоги пункту 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
від 07.08.1998 року № 857/98 (із
змўнами та доповненнями), пунктів 1.3, 3.4, 6.1 Порядку
відшкодування податку на додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації,
Державного казначейства України від 2.07.1997 року N 209/72 (у
редакції наказу Державної податкової адміністрації України,
Державного казначейства України від 21.05.2001 року N 200/86),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8.06.2001 року за
N 489/5680.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “НФ” ЛТД та
Відділення Державного казначейства у м. Полтаві відзиви на
касаційну скаргу не надали.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма “НФ” ЛТД
надіслало лист від 23.04.2004 року № 114 в якому просить
розглянути справу № 11/401 за відсутності його представників в
зв’язку з неможливістю явки у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “НФ”
ЛТД у травні 2003 року різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення і
становить 45 444,00 грн. На день розгляду справи не відшкодовано
45 444,00 грн. бюджетної заборгованості.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може
бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього
податку. Таке рішення платника податку відображається в
податковій декларації.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права підприємства на отримання з Державного бюджету
України надмірно сплаченого податку на додану вартість протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь-який момент
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплаченого податку.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог щодо
стягнення заявленої суми бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість, яка підлягає відшкодуванню на підставі
підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій
з коштами державного бюджету та розрахунково-касового
обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю
бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті
зобов'язань та проведенні платежів.
Пунктом 7 “Положення про Державне казначейство” ( 590-95-п ) (590-95-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
31.07.1995 року N 590 встановлені функції відділення Державного
казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між
державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя відрахування від
загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також
перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від
зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних
податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету
зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових
платежів та інші.
Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації, Державного казначейства України від
2.07.1997 року N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України, Державного казначейства України від
21.05.2001 року N 200/86 ( z0263-97 ) (z0263-97)
), зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 8.06.2001 року за N 489/5680
відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється
органами Державного казначейства України за висновками
податкових органів або за рішенням суду.
Пунктом 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
№ 857/98 від 07.08.1998 року
встановлено, якщо сума від’ємного значення податку не
погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом
трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених
законодавством, протягом місяця, що настає після подання
декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного
значення податку. Як встановлено господарськими судами строк
бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю
Фірма “НФ” ЛТД за травень 2003 року по податку на додану
вартість в сумі 45 444,00 грн. закінчився 1.10.2003 року. Проте,
відшкодування сум податку на додану вартість станом на
02.10.2003 року здійснено не було.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків
встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок
обчислення та сплати податку на додану вартість встановлений
Законом України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Викладені в касаційній скарзі доводи податкової служби не можуть
бути підставою для скасування переглянутої постанови
апеляційного суду, оскільки порядок обчислення, сплати, дату
виникнення податкових зобов’язань, право платника на податковий
кредит, порядок і строки відшкодування з бюджету визначені
Законом України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку на
додану вартість ( z0263-97 ) (z0263-97)
суми, не відшкодовані платнику
протягом визначених законодавством термінів відшкодування
вважаються бюджетною заборгованістю. Згідно з пунктом 4.1
зазначеного Порядку відшкодування податку на додану вартість
( z0263-97 ) (z0263-97)
з бюджету здійснюється органами Державного
казначейства України за висновками податкових органів або за
рішенням суду.
Відповідно до пункту 3.4 вищезгаданого Порядку ( z0263-97 ) (z0263-97)
з
операцій, що оподатковуються за повною ставкою, сума належного
платнику відшкодування (після погашення податкової
заборгованості минулих звітних періодів) зараховується до
зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох
наступних звітних періодів. Залишок непогашеної суми підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, що
настає після подання декларації за третій звітний період після
виникнення від'ємного значення податку, та згідно пункту 6.1
Порядку суми, не відшкодовані платнику податку протягом
визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, уважаються
бюджетною заборгованістю.
Також враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з
висновком суду першої та апеляційної інстанції, що позивач
правомірно заявив позов про стягнення бюджетної заборгованості
по податку на додану вартість з коштів державного бюджету
відповідно до приписів Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до двох відповідачів – Державної
податкової інспекції у м. Полтаві та відділення Державного
казначейства у м. Полтаві.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 30.10.2003 року господарського суду Полтавської
області та постанову від 03.02.2004 року Харківського
апеляційного господарського суду у справі № 11/401
господарського суду Полтавської області залишити без змін, а
касацўйну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві –
без задоволення.