ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 10/4129
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства „Т” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.01.2004р.
у справі № 14/4129 господарського суду Черкаської області
за позовом Корсунь-Шевченківського підприємства теплових мереж
до відповідача приватного підприємця М-ко Ірини Сергіївни
про стягнення 3 150, 06грн.
за участю представників:
КП „Т” –Павленко Н.Г. за дов. від 26.04.2004р.;
М-ко І.С. – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Корсунь-Шевченківське підприємство теплових мереж звернулося до
господарського суду Черкаської області з позовом та просило суд
стягнути з приватного підприємця М-ко Ірини Сергіївни
3 150,06грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання
відповідно до умов укладеного договору № 7 від 17.10.2002р. В
обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що
відповідач не виконав у встановлений договором строк взяті на
себе зобов’язання щодо сплати коштів (а.с.2-3).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2003р.
позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь позивача стягнуто 3 150,06грн. (а.с.24).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що
відповідач не виконав у встановлений договором строк
зобов’язання щодо оплати послуг з теплопостачання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.01.2004р. рішення господарського суду Черкаської області від
27.11.2003р. скасовано, а у позові відмовлено (а.с.38-41).
Скасовуючи рішення суду, суд апеляційної інстанції виходив з
того, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини,
які не підтверджені відповідними доказами, у зв’язку з чим
дійшов безпідставного висновку щодо обґрунтованості заявленого
позову.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, КП „Т”,
що є правонаступником позивача у даній справі – Корсунь-
Шевченківського підприємства теплових мереж, звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та
просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої
інстанції.
У поданій касаційній скарзі позивач посилається на порушення
судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме
ст.ст. 34, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у процесі
перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у
справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
При цьому, в силу ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в апеляційній
інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ
у першій інстанції. Здійснюючи перегляд судового рішення в
апеляційному порядку, апеляційна інстанція користується правами,
наданими суду першої інстанції.
Таким чином, повторно розглядаючи справу, суд апеляційної
інстанції здійснює оцінку наданих сторонами доказів за
правилами, встановленими для розгляду справи у першій інстанції.
Зокрема, відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, вимоги щодо оцінки доказів саме у сукупності судом
апеляційної інстанції порушені.
Так, згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права і
обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а
також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені
законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно
до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов’язань.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої
інстанції встановлено, що між сторонами у справі – Корсунь-
Шевченківським підприємством теплових мереж та приватним
підприємством М-ко Іриною Сергіївною укладено договір № 7 від
17.10.2002р. на надання послуг з теплопостачання.
Оскільки до матеріалів справи додано лише ксерокопію цього
договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо
необґрунтованості визнання судом першої інстанції встановленим
факту укладення договору, який є підставою виникнення
зобов’язання, виконання якого є предметом спору у даній справі.
При цьому, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на
власноручну відмітку судді на останньому аркуші ксерокопії цього
договору щодо огляду в судовому засіданні його оригіналу (а.с.9,
зворот), у разі сумніву у достовірності якої, апеляційна
інстанції мала можливість, користуючись наданими повноваженнями,
в силу ч. 2 ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, витребувати для
огляду оригінал договору.
За таких обставин, висновку щодо відсутності фактів укладення
договору та виникнення у його сторін певних зобов’язань суд
апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального
права, які визначають правила оцінки доказів.
За умовами укладеного договору, позивач брав на себе
зобов’язання надавати відповідачу послуги з теплопостачання, а
відповідач – своєчасно здійснювати оплату за споживання і
користування послугами на умовах договору.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з
того, що умовами договору визначено розмір щомісячної плати за
надані послуги (п. 6); загальна площа об’єкту (п. 3); порядок
внесення та термін сплати коштів – не пізніше 10 числа,
наступного за розрахунком, місяця (пп. 7, 9); порядок оплати у
разі відключення відповідача від опалення раніше закінчення
строку договору, відповідно до якого здійснюється перерахунок
оплати з подвійним коефіцієнтом, виходячи з того, що оплата за
послуги теплопостачання розподілена на цілий рік, а опалювальний
сезон з 15.10.по 15.04.(п. 12).
Зазначеним умовам договору, які встановлюють зобов’язання
сторін, судом апеляційної інстанції оцінка не дана, що призвело
до безпідставних висновків щодо: необхідності надання доказів
часу виставлення рахунків для визначення факту настання терміну
виконання зобов’язання щодо їх оплати, який фактично
встановлений п. 7 договору; відсутності кількісних та вартісних
показників, що визначені пп. 3,6 договору; безпідставності
порядку перерахунку, що визначений за згодою сторін п. 12
договору.
Також помилковий висновок суду і щодо суперечності розрахунку
боргу, наданого у довідці. Так, такого висновку суд апеляційної
інстанції дійшов, порушуючи правило оцінки доказів у сукупності,
лише на підставі дослідження рахунку № 689 від 18.09.2003р., при
цьому, не дослідивши інший рахунок, який оцінений судом першої
інстанції у сукупності з іншими доказами.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк, зокрема,
відповідно до умов договору.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач у
визначений договором строк не виконав у повному обсязі взяті на
себе зобов’язання щодо оплати наданих послуг з теплопостання,
допустивши заборгованість, розмір якої становить 3 150, 06грн.,
він дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених
позивачем вимог.
Так, відповідно до ст. 6 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, захист цивільних
прав здійснюється судом, зокрема, шляхом присудження до
виконання зобов’язання в натурі.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 20.01.2004р. підлягає скасуванню як
така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а
рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2003р.
– залишенню в силі.
Понесені судові витрати у вигляді оплати касаційної скарги
державним митом у сумі 25,50грн. підлягають відшкодуванню
позивачу за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 111-5, 111-7, 111-
9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства „Т”
задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.01.2004р. скасувати, залишивши в силі рішення господарського
суду Черкаської області від 27.11.2003р.
3. Стягнути з приватного підприємця М-ко Ірини Сергіївни на
користь Комунального підприємства „Т” 25,50грн. в рахунок
відшкодування витрат, понесених на оплату касаційної скарги
державним митом.
4. Доручити видати наказ на виконання п. 3 резолютивної
частини постанови господарському суду Черкаської області.