ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 02-4/10051
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційне подання Знам’янського міжрайонного
прокурора Кіровоградської області на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
30.10.2003р.
у справі № 02-4/10051 господарського суду Кіровоградської
області
за позовом Знам’янського міжрайонного прокурора Кіровоградської
області в інтересах держави в особі Знам’янської міської ради,
Знам’янського державного комунального підприємства теплових
мереж
до відповідача Знам’янської відділкової лікарні
про стягнення 52 063, 89грн.
за участю представників:
Знам’янська міська рада – не з’явилися;
Знам’янське державне комунальне підприємство теплових мереж – не
з’явилися;
Знам’янська відділкова лікарня – не з’явилися;
ГПУ
в с т а н о в и л а :
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від
31.07.2003р. повернуто без розгляду на підставі п. 1 с.63 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позов Знам’янського міжрайонного прокурора
Кіровоградської області, поданий в інтересах держави в особі
Знам’янської міської ради про стягнення з Знам’янської
відділкової лікарні на користь Знам’янського державного
комунального підприємства теплових мереж 52 063,89грн (а.с.1,4).
Прийнята судом ухвала мотивована тим, що фактично позов подано
прокурором не в інтересах держави, а в інтересах окремо
визначеної особи, у зв’язку з чим прокурор не мав права
підписувати зазначений позов.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.10.2003р. ухвала господарського суду Кіровоградської
області від 31.07.2003р. залишена без змін (а.с.37).
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 30.10.2003р., Знам’янський міжрайонний
прокурор Кіровоградської області звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційним поданням та просить її
скасувати, прийнявши нове рішення.
У поданні заступник прокурора посилається на те, що судом
безпідставно, з порушенням норм процесуального права, повернуто
подану позовну заяву, оскільки господарський суд порушує справи
за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які
звертаються до суду в інтересах держави. При цьому, прокурор
самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави
та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
відносинах.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
касаційне подання таким, що не підлягає задоволенню з таких
підстав.
В силу ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
держави в суді у випадках, визначених законом.
Так, відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
, представництво прокуратурою інтересів держави в
суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави
процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді
інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою
представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або
загрози порушень економічних, політичних та інших державних
інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних
або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з
державою.
Однією з форм представництва, що визначено ч. 3 вказаної норми,
є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і
свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних
осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання
незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових
осіб. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону ( 1798-12 ) (1798-12)
,
прокурор самостійно визначає підстави для представництва у
судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в
будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому
процесуальним законом.
В силу ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
порушує справи за позовними заявами: прокурорів та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави. Частина третя вказаної норми також визначає, що
прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах
держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає
порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно рішення Конституційного суду України від 08.04.99р.
№ 3рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого
арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України
щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(справа про
представництво прокуратурою України інтересів держави в
арбітражному суді), прокурори та їх заступники подають до
господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в
інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх
підпорядкування і форм власності.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення під
поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні
функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій
статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, потрібно розуміти орган державної влади чи орган
місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження
органу виконавчої влади.
А згідно пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення,
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за
позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті
21 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні
дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Предметом позову, який подано прокурором, є стягнення
заборгованості за договором від 16.10.2002р. № 23/2002р.,
укладеним між Знам’янським комунальним підприємством теплових
мереж та Знам’янською відділковою лікарнею у сумі 52 063,89грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначив у заяві
як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції
у спірних відносинах – Знам’янську міську раду. Водночас
прокурор просить стягнути кошти на користь іншого самостійного
суб’єкта господарювання – Знам’янського державного комунального
підприємства теплових мереж, тобто позов фактично подано в
інтересах цієї особи, яка і є позивачем у даній справі.
Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що позов
прокурором фактично подано в інтересах самостійної особи. Між
тим, дійшовши такого висновку, суд першої інстанції помилково
застосував п. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки подана
заява взагалі не підлягає розгляду в господарських судах України
і у її прийнятті слід було відмовити на підставі п. 1 ч. 1
ст. 62 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зазначене порушення, допущене
судом першої інстанції, не усунуто судом апеляційної інстанції.
Так, ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначає перелік недоліків
позовної заяви, наявність яких тягне за собою повернення поданої
позовної заяви без розгляду, однак не унеможливлює її повторну
подачу у разі їх усунення. У даному ж випадку позов взагалі не
підлягає розгляду з урахуванням вимог, визначених ст.ст. 1,2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Разом з тим, зазначене не перешкоджає Знам’янському державному
комунальному підприємству самостійно звернутися до суду за
захистом порушених прав у встановленому чинним законодавством
порядку.
За таких обставин, прийняті судові акті підлягають зміні,
враховуючи, що суди дійшли правильних висновків, однак допустили
неправильне застосування норм процесуального права.
Допущені у постанові суду апеляційної інстанції описки, на які
посилається прокурор, не є підставою для її скасування і можуть
бути усунуті судом самостійно, або за відповідною заявою
учасників процесу, в порядку, передбаченому ст. 89 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції,
визначені ч. 2 ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. У задоволенні касаційного подання Знам’янського
міжрайонного прокурора Кіровоградської області відмовити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 30.10.2003р. змінити, виклавши її резолютивну частину у
наступній редакції:
„ухвалу господарського суду Кіровоградської області від
31.07.2003р. змінити, виклавши її резолютивну частину у такій
редакції: „у прийнятті позовної заяви відмовити”; апеляційне
подання Знам’янського міжрайонного прокурора залишити без
задоволення”.