ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
27.04.2004                                  Справа N 02-4/10051
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
 
Головуючого судді
 
суддів
 
розглянувши   касаційне   подання   Знам’янського   міжрайонного
прокурора      Кіровоградської     області     на      постанову
Дніпропетровського   апеляційного   господарського   суду    від
30.10.2003р.
 
у   справі  №  02-4/10051  господарського  суду  Кіровоградської
області
 
за  позовом Знам’янського міжрайонного прокурора Кіровоградської
області  в інтересах держави в особі Знам’янської міської  ради,
Знам’янського  державного  комунального  підприємства   теплових
мереж
 
до відповідача Знам’янської відділкової лікарні
 
про   стягнення 52 063, 89грн.
 
                    за участю представників:
 
Знам’янська міська рада – не з’явилися;
Знам’янське державне комунальне підприємство теплових мереж – не
з’явилися;
Знам’янська відділкова лікарня – не з’явилися;
ГПУ
 
                      в с т а н о в и л а :
 
Ухвалою   господарського   суду  Кіровоградської   області   від
31.07.2003р. повернуто без розгляду на підставі п.  1  с.63  ГПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         позов Знам’янського міжрайонного прокурора
Кіровоградської  області, поданий в інтересах  держави  в  особі
Знам’янської   міської   ради  про  стягнення   з   Знам’янської
відділкової   лікарні   на   користь  Знам’янського   державного
комунального підприємства теплових мереж 52 063,89грн (а.с.1,4).
 
Прийнята  судом ухвала мотивована тим, що фактично позов  подано
прокурором  не  в  інтересах  держави,  а  в  інтересах   окремо
визначеної  особи,  у  зв’язку  з  чим  прокурор  не  мав  права
підписувати зазначений позов.
 
Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду
від  30.10.2003р.  ухвала  господарського  суду  Кіровоградської
області від 31.07.2003р. залишена без змін (а.с.37).
 
Не  погоджуючись  з  постановою Дніпропетровського  апеляційного
господарського  суду від 30.10.2003р., Знам’янський  міжрайонний
прокурор    Кіровоградської   області   звернувся   до    Вищого
господарського суду України з касаційним поданням та просить  її
скасувати, прийнявши нове рішення.
 
У  поданні  заступник  прокурора посилається  на  те,  що  судом
безпідставно, з порушенням норм процесуального права,  повернуто
подану  позовну заяву, оскільки господарський суд порушує справи
за   позовними   заявами  прокурорів  та  їх  заступників,   які
звертаються  до  суду в інтересах держави. При  цьому,  прокурор
самостійно  визначає в чому полягає порушення інтересів  держави
та  обґрунтовує необхідність їх захисту, а також  вказує  орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у  спірних
відносинах.
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права   при  винесенні  оспорюваного  судового  акту,  знаходить
касаційне  подання  таким, що не підлягає  задоволенню  з  таких
підстав.
 
В   силу  ст.  121  Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,   на
прокуратуру   України   покладається  представництво   інтересів
держави в суді у випадках, визначених законом.
 
Так,  відповідно  до  ст. 361 Закону України  “Про  прокуратуру”
( 1789-12  ) (1789-12)
        , представництво прокуратурою інтересів  держави  в
суді   полягає  у  здійсненні  прокурорами  від  імені   держави
процесуальних  та  інших  дій,  спрямованих  на  захист  у  суді
інтересів  держави  у випадках, передбачених законом.  Підставою
представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або
загрози  порушень  економічних, політичних  та  інших  державних
інтересів  внаслідок  протиправних дій (бездіяльності)  фізичних
або  юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними  або  з
державою.
 
Однією  з форм представництва, що визначено ч. 3 вказаної норми,
є  звернення  до суду з позовами або заявами про захист  прав  і
свобод  іншої  особи,  невизначеного кола осіб,  прав  юридичних
осіб,  коли  порушуються  інтереси  держави,  або  про  визнання
незаконними  правових актів, дій чи рішень органів  і  посадових
осіб. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
прокурор  самостійно  визначає  підстави  для  представництва  у
судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в
будь-якій    стадії   судочинства   в   порядку,   передбаченому
процесуальним законом.
 
В  силу  ч.  1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , господарський  суд
порушує   справи   за  позовними  заявами:  прокурорів   та   їх
заступників, які звертаються до господарського суду в  інтересах
держави.  Частина  третя  вказаної  норми  також  визначає,   що
прокурор,  який звертається до господарського суду  в  інтересах
держави,  в  позовній заяві самостійно визначає, в чому  полягає
порушення  інтересів  держави, та  обґрунтовує  необхідність  їх
захисту,   а   також   вказує  орган,   уповноважений   державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
 
Відповідно  рішення Конституційного суду України від  08.04.99р.
№   3рп/99   у   справі  за  конституційними  поданнями   Вищого
арбітражного  суду  України та Генеральної  прокуратури  України
щодо   офіційного  тлумачення  положень  статті  2  Арбітражного
процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
           (справа   про
представництво   прокуратурою  України   інтересів   держави   в
арбітражному  суді),  прокурори  та  їх  заступники  подають  до
господарського  суду позови саме в інтересах  держави,  а  не  в
інтересах  підприємств, установ і організацій незалежно  від  їх
підпорядкування і форм власності.
 
Відповідно  до пункту 2 резолютивної частини цього  рішення  під
поняттям  “орган, уповноважений державою здійснювати  відповідні
функції  у  спірних  відносинах”, зазначеним  у  частині  другій
статті    2   Арбітражного   процесуального   кодексу    України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , потрібно розуміти орган державної влади  чи  орган
місцевого  самоврядування,  якому  законом  надано  повноваження
органу виконавчої влади.
 
А  згідно  пункту  5 мотивувальної частини зазначеного  рішення,
орган,  уповноважений державою здійснювати відповідні функції  у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за
позовною  заявою прокурора, і на підставі частини першої  статті
21  Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
          є
стороною  в  арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні
дії  (відповідні  функції)  згідно зі  статтею  22  Арбітражного
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Предметом   позову,   який   подано  прокурором,   є   стягнення
заборгованості  за  договором  від  16.10.2002р.  №   23/2002р.,
укладеним  між  Знам’янським комунальним підприємством  теплових
мереж  та Знам’янською відділковою лікарнею у сумі 52 063,89грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор зазначив  у  заяві
як  орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції
у   спірних  відносинах  –  Знам’янську  міську  раду.  Водночас
прокурор  просить стягнути кошти на користь іншого  самостійного
суб’єкта  господарювання – Знам’янського державного комунального
підприємства  теплових  мереж, тобто  позов  фактично  подано  в
інтересах цієї особи, яка і є позивачем у даній справі.
 
Отже,   суди  дійшли  правильного  висновку  про  те,  що  позов
прокурором  фактично подано в інтересах самостійної  особи.  Між
тим,  дійшовши  такого висновку, суд першої інстанції  помилково
застосував п. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , оскільки  подана
заява взагалі не підлягає розгляду в господарських судах України
і  у  її  прийнятті слід було відмовити на підставі п.  1  ч.  1
ст.  62  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        . Зазначене порушення,  допущене
судом першої інстанції, не усунуто судом апеляційної інстанції.
 
Так,  ст.  63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         визначає перелік недоліків
позовної заяви, наявність яких тягне за собою повернення поданої
позовної  заяви без розгляду, однак не унеможливлює її  повторну
подачу  у разі їх усунення. У даному ж випадку позов взагалі  не
підлягає розгляду з урахуванням вимог, визначених ст.ст. 1,2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Разом  з  тим, зазначене не перешкоджає Знам’янському державному
комунальному  підприємству  самостійно  звернутися  до  суду  за
захистом  порушених  прав у встановленому чинним  законодавством
порядку.
 
За  таких  обставин,  прийняті  судові  акті  підлягають  зміні,
враховуючи, що суди дійшли правильних висновків, однак допустили
неправильне застосування норм процесуального права.
 
Допущені у постанові суду апеляційної інстанції описки,  на  які
посилається прокурор, не є підставою для її скасування і  можуть
бути   усунуті  судом  самостійно,  або  за  відповідною  заявою
учасників  процесу, в порядку, передбаченому ст. 89 ГПК  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції,
визначені ч. 2 ст. 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9-
111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
 
1.      У    задоволенні   касаційного   подання   Знам’янського
міжрайонного прокурора Кіровоградської області відмовити.
 
2.    Постанову  Дніпропетровського апеляційного  господарського
суду від 30.10.2003р. змінити, виклавши її резолютивну частину у
наступній редакції:
 
„ухвалу   господарського   суду  Кіровоградської   області   від
31.07.2003р.  змінити, виклавши її резолютивну частину  у  такій
редакції:  „у  прийнятті  позовної заяви відмовити”;  апеляційне
подання   Знам’янського  міжрайонного  прокурора  залишити   без
задоволення”.