ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 9/74-Н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явились;
від відповідача Цвігун А.І. (довіреність від 02.01.2004р.
№ 4/10-027),
розглянувши матеріали Сільськогосподарського ЗАТ
касаційної скарги “Великокорабчіївське”
на постанову від 16.12.2003
Житомирського апеляційного господарського
суду
у справі № 9/74-Н
господарського суду Хмельницької області
за позовом Сільськогосподарського ЗАТ
“Великокорабчіївське”
до Городецької МДПІ
про визнання недійсним повідомлення-рішення № 032601/0 від
28.02.2003
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.05.2003
у справі № 9/74-Н позов Сільськогосподарського ЗАТ
“Великокорабчіївське” задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Городецької
МДПІ № 032601/0 від 28.02.2003 в частині застосування до
позивача фінансових санкцій по ПДВ в сумі 63894,5 грн. В решті
позову про визнання неправомірним донарахування ПДВ в сумі
255578 грн. відмовлено.
Рішення мотивовано встановленими судом фактами відсутності
ведення позивачем належного податкового обліку господарських
операцій, на які поширювались пільги по оподаткуванню ПДВ,
відповідно з п. 11.29 ст. 21 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та неперерахуванням належних сум
ПДВ з цих операцій з поточного рахунку на спеціальний, що
визначало ці кошти такими, які використовуються не за цільовим
призначенням (забезпечення матеріально-технічними ресурсами
сільськогосподарських товаровиробників) з подальшим стягненням
їх в безспірному порядку до державного бюджету згідно з діючими
нормативними актами (п. 4 Порядку затв. постановою Кабінету
Міністрів України від 26.02.99 № 271);
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
16.12.03 рішення господарського суду першої інстанції залишено
без зміни з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі Сільськогосподарське ЗАТ
“Великокорабчіївське” просить скасувати постанову Житомирського
апеляційного господарського суду як таку, що прийнята з
порушенням норм матеріального права, зокрема, п. 11.29 ст. 11
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
суть яких визначається в тому, що апеляційною інстанцією не було
враховано факту наявності в скаржника пільг по оподаткуванню
ПДВ.
При цьому скаржник не спростовує встановлених судовими
інстанціями порушень скаржника при веденні ним податкового
обліку господарських операцій, що унеможливило скористування ним
цими пільгами.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представника відповідача в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Судовими інстанціями встановлено, і це підтверджується
матеріалами справи, що відповідно з редакцією п. 11.29 ст. 11
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
яка діяла на час перевірки, сільськогосподарські товаровиробники
користувались пільгами по оподаткуванню ПДВ щодо операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи
продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на
давальницьких умовах із власної сировини за винятком
встановлених цією нормою операцій.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні
сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними
на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого
призначення.
Цими пільгами сільськогосподарський товаровиробник міг
скористатись, як встановлено судовими інстанціями, лише при
наявності належного податкового обліку пільгових господарських
операцій та перерахування сум ПДВ, від яких він звільнявся, з
поточного рахунку на окремий рахунок.
Проте, перевіркою Городоцького МДПІ встановлено, що позивач
зазначених вимог не виконував..
Податковий облік цих операцій взагалі не проводився.
При таких обставинах до позивача правомірно були застосовані
наслідки, що передбачені абз. 2 п. 4 Порядку акумуляції та
використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими
товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо
операцій з податку товарів (робіт, послуг) власного виробництва,
включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на
давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини
( 271-99-п ) (271-99-п)
, затв. постановою Кабінету Міністрів України від
26.02.99 № 271, тобто не перераховані на окремий рахунок
зазначені кошти визнано такими, що використовуються не за
цільовим призначенням, з стягненням їх до державного бюджету.
Судова колегія погоджується з висновками судових інстанцій щодо
відсутності правових підстав для стягнення з
Сільськогосподарського ЗАТ “Великокорабчіївське” фінансових
санкцій.
При оскарженні постанови апеляційної інстанції скаржник не довів
порушення судом при її прийнятті норм матеріального чи
процесуального права.
Зазначене свідчить про повноту встановлення апеляційним судом
обставин справи та вірне застосування ним до них норм
матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-6, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
16.12.2003 у справі № 9/74-11 залишити без зміни, а касаційну
скаргу – без задоволення.