ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 27.04.2004                                        Справа N 7/239
 
  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого
Волковицької Н.О.,  Фролової Г.Н.
 
за участю представників:
позивача               не з'явився
відповідачів           не з'явився
 
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу       Р-ської  міжрайонної  державної  податкової
                       інспекції
 
на  постанову          від 10.02.2004 року Донецького апеляційного
                       господарського суду
 
у справі               № 7/239   господарського   суду   Донецької
                       області
 
за позовом             Товариства   з   обмеженою відповідальністю
                       "XXX"
 
до                     - H-cької міжрайонної державної  податкової
                         інспекції
 
                       - Відділення   державного   казначейства  у
                         м. Н-ську
 
про                    стягнення  22179,03 грн.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
ТОВ "XXX" до господарського суду Донецької області  був  заявлений
позов  про  стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за березень, травень, жовтень та грудень 2001 року в сумі
18699 грн., а також відсотки у сумі 4020,03 грн.
 
Рішенням від  08.12.2003  господарського  суду  Донецької  області
(суддя  С.Малашкевич)  позовні  вимоги  задоволено:  з  Державного
бюджету України на користь ТОВ "XXX" стягнуто 17510 грн. бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість за березень,  травень,
жовтень  та  грудень  2001 року та відсотки у сумі 3961,73 грн.  з
урахуванням клопотання позивача про зменшення позовних вимоги.
 
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту,  що  за  наслідками  господарської  діяльності  ТОВ "XXX" у
березні,  травні, жовтні та грудні 2001 року різниця між загальною
сумою  податкових  зобов'язань  та  сумою  податкового кредиту має
від'ємне значення. Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті
7  Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         у
разі коли за результатами звітного періоду сума,  визначена згідно
з  підпунктом  7.7.1  цієї  статті  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  має від'ємне
значення,  така сума підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з
Державного  бюджету  України  протягом  місяця,  наступного  після
подачі декларації.
 
За апеляційною  скаргою   H-cької   МДПІ   Донецький   апеляційний
господарський   суд   (судді:   Українська   Р.   М.-  головуючий,
Кондратьєва  С.   І.,   Калантай   М.В.),   переглянувши   рішення
господарського  суду  Донецької  області  в  апеляційному порядку,
постановою від 10.02.2004 року залишив його  без  змін  з  тих  же
підстав.
 
H-cька МДПІ подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Донецького апеляційного господарського суду, в
якій   просить   рішення   та  постанову  у  справі  скасувати,  в
задоволенні позовних вимог відмовити,  мотивуючи касаційну  скаргу
доводами  про  неправильне  застосування  судом норм матеріального
права.
 
При цьому заявник  обґрунтовує  касаційну  скаргу  тим,  що  судом
неправомірно застосовані підпункти 7.7.1,  7.7.3 пункту 7.7 статті
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        .
Судом   також  не  враховані  вимоги  ст.12  Закону  України  "Про
державний  бюджет  на  2004  рік"  ( 1344-15  ) (1344-15)
          щодо   погашення
простроченої   та   не   відшкодованої  заборгованості  шляхом  її
оформлення облігаціями внутрішньої  державної  позики.  Відділення
державного казначейства у м. Н-ську та позивач відзив на касаційну
скаргу не надали.
 
Заслухавши доповідь  судді  -   доповідача,   перевіривши   наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові,  колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
 
При розгляді справи  господарським  судом  першої  та  апеляційної
інстанції   було   встановлено,  що  за  наслідками  господарської
діяльності ТОВ "XXX" у березні, травні, жовтні та грудні 2001 року
різниця  між  загальною  сумою  податкових  зобов'язань  та  сумою
податкового кредиту має від'ємне значення і становить 17510 грн.
 
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про  податок  на
додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         така сума,  як надміру сплачена,
підлягає  відшкодуванню  з  Державного  бюджету  України  протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
 
Підставою для  отримання  відшкодування  є  дані тільки податкової
декларації за звітний період.
 
За бажанням платника податку сума  бюджетного  відшкодування  може
бути  повністю  або частково зарахована в рахунок платежів з цього
податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій
декларації.
 
Відповідно до   статті  1  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12  ) (1798-12)
          підприємства  та  організації  мають  право
звертатися   до   господарського   суду   згідно   з  встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених  або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
 
У даній  справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства  на  отримання  з  Державного  бюджету  України
надмірно  сплаченого ПДВ протягом місяця,  наступного після подачі
декларації.
 
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України  "Про  податок  на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         за даної
обставини платник податку  має  право  у  будь-який  момент  після
виникнення  бюджетної  заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та  притягнення  до  відповідальності
посадових  осіб,  винних  у  несвоєчасному  відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
 
Наведене свідчить  про   обґрунтованість   позовних   вимог   щодо
стягнення  заявленої  суми  бюджетної  заборгованості з податку на
додану вартість,  яка підлягає відшкодуванню на підставі підпункту
7.7.3  пункту  7.7  статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Вищезгаданою нормою також визначено спосіб, у який платник податку
може  звернутись  до  суду  за захистом свого порушеного права,  в
зв'язку з чим доводи заявника про те, що судом не враховані вимоги
ст. 12 Закону України "Про державний бюджет України  на  2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
         є помилковими.
 
Зазначеною статтею   передбачено,   що   погашення    простроченої
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, яка виникла
станом на 1 листопада 2003 року і не відшкодована на 1 січня  2004
року,  здійснюється  шляхом  її оформлення облігаціями внутрішньої
державної позики з терміном обігу п'ять років.
 
Порядок випуску,  обігу, погашення зазначених облігацій внутрішніх
державних   позик,   а   також   нарахування   процентів   на  них
затверджується Кабінетом Міністрів України.
 
Постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2003 р.  N  2014  "Про
випуск   облігацій  внутрішньої  державної  позики  для  погашення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
державної  позики  із  строком  обігу п'ять років" ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
        
затверджено Порядок випуску облігацій внутрішньої державної позики
для  погашення  простроченої бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість державної позики із  строком  обігу  п'ять  років,
яким  встановлюються  правила  оформлення  простроченої  бюджетної
заборгованості з ПДВ,  яка утворилась  на  01.11.2003  року  і  не
відшкодована на 01.01.2004 року, облігаціями внутрішньої державної
позики.
 
Пунктом 11  цього  Порядку...  ( 2014-2003-п  ) (2014-2003-п)
          передбачено,  що
відшкодування  здійснюється  при  наявності  заяви  про  погашення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
облігаціями  внутрішньої  державної  позики  за  формою  згідно  з
додатком 2 Порядку ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
        .
 
Отже умовою відшкодування бюджетної заборгованості  облігаціями  є
публічність,  що  виключає  обов'язковість  застосування  згаданої
норми до всіх без винятку випадків відшкодування ПДВ.
 
Враховуючи наведене,  судова  колегія  вважає,   що   рішення   та
постанова   у   справі   прийнятті   у   відповідності  з  нормами
матеріального та процесуального права,  підстав для  їх  зміни  чи
скасування не вбачається.
 
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5,  111-7, пунктом
1 статті   111-9,   статтями   111-10,    111-11    Господарського
процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Рішення від 14.10.2003 господарського суду  Донецької  області  та
постанову  від  26.11.2003  Донецького апеляційного господарського
суду у  справі  №  7/239  господарського  суду  Донецької  області
залишити   без  зміни,  а  касаційну  скаргу  H-cької  міжрайонної
державної податкової інспекції - без задоволення.
 
Головуючий Т.Дроботова
Судді      Н.Волковицька
           Г.Фролова