ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 5/3267-3/356
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Лукманової З.М. - дов. від 26.04.2004
року
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Франківському районі м. Львова
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 18.02.2004 року Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/3267-3/356 господарського суду
Львівської області
за позовом Дочірнього підприємства “Доброта-авто”
до Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкових повідомлень – рішень від
19.09.2003 року № 15684/10/23-2, від 19.09.2003 року
№ 15685/10/23-2
В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство “Доброта-авто” звернулось до господарського
суду Львівської області з позовом до Державної податкової
інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання
недійсними податкових повідомлень – рішень Державної податкової
інспекції у Франківському районі м. Львова: від 19.09.2003 року
№ 15684/10/23-2, яким за непрямими методами визначено суму
податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі
62 201,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у
розмірі 20 604,00грн., від 19.09.2003 року № 15685/10/23, яким
за непрямими методами визначено суму податкового зобов’язання з
податку на прибуток у розмірі 85 000,00 грн. та застосовано
штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42 500,00 грн.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідно до
підпункту 19.3.6 пункту 19.3 статті 19 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
до 1.01.2005 року
діє правило, за яким, якщо платник податків відмовляється
узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з
використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний
звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового
зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке
нарахування було зроблено належним чином, покладається на
податковий орган.
Позивач також звертає увагу на те, що державна податкова
інспекція не мала законних підстав для визначення податкових
зобов’язань за непрямими методами у зв’язку з відсутністю
правових підстав, передбачених у підпункті 4.3.1 пункту 4.3
статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а також за наданими для перевірки
документами податкова інспекція мала можливість визначити його
податкові зобов’язання, не застосовуючи непрямий метод.
У позовній заяві позивач також зазначає, що підставою
застосування непрямих методів для визначення податкових
зобов’язань є рішення начальника Державної податкової інспекції
у Франківському районі м. Львова від 31.07.2003 року
№ 12898/10/23-2, з яким позивач не був ознайомлений, що вплинуло
на можливість його оскарження.
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.2003
року (суддя Івасько В.М.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2004 року
(судді: Орищин Г.В., Бобеляка О.М., Дубнік О.П. ), позов
задоволено: податкові повідомлення – рішення Державної
податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від
19.09.2003 року № 15684/10/23-2, від 19.09.2003 року
№ 15685/10/23-2 визнано недійсними, стягнуто з відповідача на
користь Дочірнього підприємства “Доброта-авто” 170 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне
забезпечення судового процесу.
Рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовані правомірністю та доведеністю позовних вимог,
невідповідністю чинному законодавству висновків акта перевірки,
на підставі якого були прийняті спірні повідомлення – рішення,
та відсутністю правових підстав для застосування податковим
органом непрямих методів визначення суми податкових зобов’язань
позивача.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державна податкова
інспекція у Франківському районі м. Львова подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2004
року, в якій просить рішення та постанову у даній справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом
норм матеріального права, а саме підпункту 4.3.1 пункту 4.3
статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції, а саме.
Начальником Державної податкової інспекції у Франківському
районі м. Львова прийнято рішення від 31.07.2003 року
№ 12898/10/23-2 про застосування непрямих методів для розрахунку
податкових зобов’язань на підставі пункту 4.3 статті 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
пункту 5 Методики визначення сум податкових зобов’язань за
непрямим методом, затвердженої постановою Кабінету Міністрів
України від 27.05.2002 року № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
. Підставою для
застосування непрямих методів є відсутність первинних
документів.
19.09.2003 року Державною податковою інспекцією у Франківському
районі м. Львова були прийняті оспорюванні податкові
повідомлення-рішення: № 15684/10/23-2 про визнання за непрямим
методом податкового зобов’язання з податку на додану вартість у
розмірі 62 201,00 грн. та застосування штрафних (фінансових)
санкцій у розмірі 20 604,00грн.; № 15685/10/23 про визнання за
непрямим методом податкового зобов’язання з податку на прибуток
у розмірі 85 000,00 грн. та застосування штрафних (фінансових)
санкцій у розмірі 42 500,00 грн. до Дочірнього підприємства
“Доброта-авто”. Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті
на підставі акта документальної перевірки від 19.09.2003 року
№ 179/23-2/239/30275592.
Відповідно до підпункту 19.3.6 пункту 3.6 статті 19 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
до
1.01.2005 року діє правило, за яким якщо платник податків
відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане
податковим органом з використанням непрямого методу, податковий
орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання
такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок
доведення того, що таке нарахування було зроблено належним
чином, покладається на податковий орган.
Порядок застосування непрямих методів органами державної
податкової служби регулюється нормами Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Вказаний Закон чітко встановлює випадки, коли допускається
застосування таких непрямих методів.
Відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
сума податкових зобов’язань може бути визначена за
непрямим методом, якщо контролюючий орган не може самостійно
визначити суму податкового зобов’язання платника податків згідно
з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього
Закону (неподання платником податків у встановлені строки
декларації) у зв’язку з не встановленням фактичного
місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів,
місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків
чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених
законодавством, а також, якщо неможливо визначити суму
податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків
податкового обліку або відсутністю визначених законодавством
первинних документів. Цей метод може застосовуватися також у
випадках, коли декларацію було подано, але під час
документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом,
платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Рішення про застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов'язань приймає керівник органу державної
податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються
підстави його прийняття (пункт 5 Методики визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої
постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року № 697
( 697-2002-п ) (697-2002-п)
).
Згідно з пунктом 2.5 Методичних рекомендацій визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами затверджених
наказом Державної податкової адміністрації України від
05.07.2002 року N 312 рішення про застосування непрямих методів
визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник
податкового органу або особа, що виконує його обов'язки, на
підставі результатів проведеного аналізу податкових баз або
іншої інформації, одержаної згідно із законодавством. У рішенні
обов'язково зазначаються підстави його прийняття.
У разі якщо під час документальної перевірки, що проводиться
податковим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,
наведенў у поданій ним до податкового органу податковій
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством, по зазначених фактах перевіряючими складається
службова записка на ім'я керівника податкового органу або особи,
що виконує його обов'язки, в якій наводиться детальне
обґрунтування необхідності застосування непрямих методів
визначення податкового зобов'язання платника податків, що
перевіряється.
Керівником податкового органу (особою, що виконує його
обов'язки), яким прийнято рішення щодо застосування непрямих
методів визначення сум податкових зобов'язань, в обов'язковому
порядку провадиться затвердження акта про результати перевірки
платника податку, що перевіряється.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, акт перевірки від 19.09.2003 року
№ 179/23-2/239/30275592, не містить зазначення та обґрунтування
підстав для застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов’язань. В ньому не зазначено які саме первинні
документи відсутні, які господарські операції вони повинні
відображати, а також не зазначено, яке джерело інформації вказує
на проведення таких операцій.
Господарськими судами встановлено факт ненаправлення рішення
податкового органу про застосування непрямих методів визначення
сум податкових зобов’язань позивачу у справі, а тому платник
податків був позбавлений права оскарження вказаного рішення
податкового органу.
Пунктом 1 Положення про порядок подання та розгляду скарг
платників податків органами державної податкової служби
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
від 03.03.1998 року N 93 (у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України від 02.02.2001 р. N 82) зазначено, що
кожна особа має право оскаржити рішення органів державної
податкової служби, якщо вони обмежують її права, установлені
законами України, в адміністративному або в судовому порядку.
Відповідно до абзацу другого підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
якщо підставою для застосування непрямих методів є
відсутність окремих документів обліку, такий метод може
застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування
або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо
платник податків подає інші документи обліку або інші
підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх
документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
У підпункті 4.3.4 пункту 4.3 статті 4 цього Закону зазначено, що
застосування непрямого методу для визначення податкових
зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених цим
пунктом, не дозволяється.
Відповідно до пункту 3 Методики визначення сум податкових
зобов'язань за непрямими методами затвердженою постановою
Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 року N 697 непрямі
методи визначення сум податкових зобов'язань застосовуються
виключно за наявності підстав, передбачених пунктом 4.3 статті 4
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Беручи до уваги встановлені судом першої та апеляційної
інстанції обставини справи щодо відсутності випадків, визначених
у пункті 4.3 статті 4 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
для визначення суми податкового
зобов’язання за непрямими методами, судова колегія вважає, що
судові рішення у даній справі прийняті відповідно до вимог
вказаного Закону, є обґрунтованими та законними.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Львівської області від
18.12.2003року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 18.02.2004року у справі № 5/3267-3/356
господарського суду Львівської області залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському
районі м. Львова без задоволення.