ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 5/242
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу ТзОВ “Агрофірма”Геоцентр”, Дніпропетровської
обл. с.Григорівка
та постанову від 15.12.03 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/242 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”,
м. Дніпропетровськ в особі Дніпропетровських
електричних мереж, м. Дніпропетровськ
до ТОВ “Агрофірма “Геоцентр”, с.Григорівка
про стягнення 57 475,90 грн.
У справі взяли участь представники
позивача: Козіна А.М., довір. у справі
відповідача: Чайка Т.М., довір. № 1 від 21.01.04
У липні 2003 року ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Дніпрообленерго” звернулося з позовом до господарського суду
Дніпропетровської області про стягнення з відповідача
заборгованості за використану електроенергію в сумі 57 475, 90
грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
24.07.03 в позові відмовлено з огляду на пропуск позивачем 3-х
річний строк позовної давності та відсутності клопотання про
відновлення цього строку, судові витрати покладено на позивача.
(суддя С.Шевченко).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
15.12.03 рішення господарського суду Полтавської області
змінено, стягнуто з ТЗОВ “Агрофірма “Геоцентр” на користь
позивача 19 251,32 грн. заборгованості (колегія суддів у складі:
В.Крутовських – головуючого, А.Дмитренко, А.Прокопенко).
Не погоджуючись з винесеною постановою апеляційного
господарського суду, ТзОВ “Агрофірма “Геоцентр” звернулося з
касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову
скасувати з огляду на порушення судом норм процесуального права.
Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не
були враховані певні обставини, а саме, що позивач до часу
пред’явлення позову платіжні вимоги - доручення не виставляв, а
тому умови для оплати за електроенергію не наступили. Також
скаржник посилається на те, що суд не повідомив належним чином
відповідача про те, що строк розгляду справи продовжено до
15.12.03, що копія постанови, направлена на адресу скаржника не
завірена належним чином та направлена з порушення 5-денного
строку, встановленого ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, заслухавши присутніх
в засіданні представників позивача, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено наступне.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 24.07.03,
відповідач звернувся з апеляційною скаргою. Ухвалою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.03
справу було призначено до розгляду на 07.10.03.
06.10.03 відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду
справи на більш пізній строк (а.с.160 т.1).
Справу декілька разів відкладалася (ухвали Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 07.10.03, від 23.10.03).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.11.03 строк розгляду справи було продовжено до 15.12.03,
розгляд справи відкладено на 02.12.03.
02.12.03 Агрофірмою “Геоцентр” було подано до апеляційного суду
вўдзив на апеляційну скаргу.
05.12.03 Агрофірмою “Геоцентр” було подано відзив на доповнення
до апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 11.11.03, в якій
зазначається про продовження строку розгляду справи до 15.12.03
було надіслано сторонам у справі 13.11.03, про що є відмітка
канцелярії (а.с.180 т.1 на зворот. сторінці). Тобто порушення
судом вимог ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відбулося і
посилання скаржника на необізнаність щодо розгляду справи
15.12.03 до уваги не приймається.
Скаржник також посилається на те, що судом був прийнятий як
доказ договір від 29.07.98 № 97, а не договір від 06.04.98 № 97,
що згідно останнього ТОВ “Геоцентр” здійснював розрахунки за
наявності використання електроенергії та пред’явлення платіжної
вимоги - доручення.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що відповідно
до договору від 29.07.98 № 97 позивач зобов’язувався здійснювати
постачання електроенергії в обсягах, якості і режимі споживання,
а відповідач – здійснювати розрахунки шляхом попередньої оплати
до 10 і 20 числа розрахункового місяця по 45% очікуваного
споживання, а остаточний розрахунок здійснюється в строк до 5-го
числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Тому посилання скаржника на порушення судом апеляційної
інстанції ч. 1 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо належності і
допустимості доказів колегією суддів до уваги не приймаються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Агрофірма “Геоцентр” залишити без
задоволення, постанову від 15.12.03 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 5/242 господарського
суду Дніпропетровської області – без змін.