ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 5/134
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 03.12.2003 р.
Б.Б.Б. - дов. від 03.11.2003 р.
відповідача не з'явилися (про час і місце судового засідання
повідомлені належним чином)
третіх осіб В.В.В. - дов. від 21.01.2004 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги - Відділення державного казначейства у м. Н-ську
- Управління державного казначейства у
Запорізькій області
на постанову 11.02.2004 р. Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі № 5/134 господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX" (далі -
ВАТ "XXX")
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Н-ську
(позивач за зустрічним позовом)
треті особи які не заявляють самостійних вимог
на предмет спору на стороні
відповідача - Відділення державного казначейства у м. Н-ську
- Управління державного казначейства у
Запорізькій області
- Відкрите акціонерне товариство "YYY"
про визнання недійсною першої податкової вимоги СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Н-ську № 1/72 від 04.04.2003 р.
та за зустрічним
позовом про стягнення 477631607 грн.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "XXX"до господарського суду Запорізької області був заявлений
позов про визнання недійсною першої податкової вимоги № 1/72 від
04.04.2003р., в якій зазначено, що станом на 04.04.2003р. сума
податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями
становить 477631607,70 грн., в т.ч. заборгованість з повернення
позик, наданих для провадження проектів за рахунок коштів,
залучених державою (наказ МФУ № X4) - 349318677,26 грн. та пеня за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності та за невиконання зобов'язань - 128312930,44 грн.
Підставою прийняття вказаної податкової вимоги є подання
відділення Державного казначейства у м. Н-ську № 16 та № 17 від
25.03.2003р., які були направлені до СДПІ у м. Н-ську згідно з
завданням Державного казначейства України від 19.03.2003р. №
09-06/277-2578 відповідно до статті 17 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, статті 22 Закону України "Про державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, Постанови Кабінету Міністрів
України № 1002 від 14.12.1995р. ( 1002-95-п ) (1002-95-п)
та наказу
Міністерству фінансів України від 30.04.1996р. № 88 ( z0247-96 ) (z0247-96)
для здійснення претензійно - позовної роботи та на безспірне
стягнення з ВАТ "XXX" простроченої заборгованості по іноземному
кредиту, наданому під гарантію Уряду України.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Н-ську подано
зустрічний позов про стягнення з ВАТ "XXX" на користь Державного
бюджету України 477631607,70 грн. заборгованості за іноземним
кредитом, наданим під гарантії Уряду України.
Рішенням від 17.11.2003р. господарський суду Запорізької області
(судді: Проскуряков К.В. - головуючий, Садовий І.В., Місюра Л.С.)
позовні вимоги за первісним позовом задовольнив, визнав недійсною
першу податкову вимогу СДПІ у м. Н-ську № 1/72 від 04.04.2003р. У
задоволенні зустрічного позову відмовив.
Ухвалюючи зазначене рішення в частині задоволення первісного
позову, суд дійшов висновку, що обраний відповідачем спосіб
стягнення заборгованості за іноземним кредитом шляхом направлення
ВАТ "XXX" податкових вимог суперечить чинному законодавству.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову
мотивоване тим, що приписи статей 18 та 22 Закону України "Про
державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
визначають як
підставу для стягнення простроченої заборгованості за кредитами,
залученими державою або під державні гарантії - настання
гарантійного випадку та виникнення фактичних витрат Державного
бюджету України на виконання державою гарантійних зобов'язань.
Проте, СДПІ у м. Н-ську не подала належних доказів порушення
зобов'язань по кредитній угоді з боку ВАТ "XXX", не подала
детального розрахунку заборгованості із зазначенням періоду її
виникнення та первинних документів на її підтвердження, а також
доказів настання гарантійного випадку і здійснення у зв'язку з цим
фактичних витрат держбюджету в розмірі 349318677, 26 грн. та
детального розрахунку пені на суму 128312930, 44 грн.
За апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Н-ську Запорізький апеляційний господарський суд,
переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від
17.11 2003р. в апеляційному порядку, постановою від 11.02.2004р.
залишив його без змін з тих же підстав.
Відділення державного казначейства у м. Н-ську та Управління
державного казначейства у Запорізькій області подали до Вищого
господарського суду України касаційні скарги на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 11.02.2004р., в
якій просять рішення та постанову у даній справі скасувати, в
задоволенні первісного позову про визнання недійсною першої
податкової вимоги відмовити, а позовні вимоги за зустрічним позов
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Н-ську
задовольнити, мотивуючи касаційні скарги доводами про неправильне
застосування судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального права.
Заявники звертають увагу суду на те, що відповідно до статті 17
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
у разі невиконання
юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та
обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених
державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою
зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом
України з наданих підприємствам і організаціям позичок із
державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених
державною або під державні гарантії, плати за користування цими
позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї
заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не
внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи
погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.
Оскільки дія Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не розповсюджується на питання погашення та
обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або
позик, залучених державою під державні гарантії, мали бути
застосовані норми інших нормативно правових актів - Постанова
Кабінету Міністрів України від 14.12.1995р. № 1002 ( 1002-95-п ) (1002-95-п)
та наказ Міністерства фінансів України від 30.04.1996р. № 88
( z0247-96 ) (z0247-96)
.
Витрати державного бюджету на виконання умов кредитної угоди є
юридичним фактом, який породжує інші правові відносини - обов'язок
ВАТ "XXX" відшкодувати збитки Державному бюджету.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
органи державної податкової служби
України визнані органом стягнення простроченої заборгованості за
кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та
бюджетними позичками.
ВАТ "XXX" надано відзив на касаційні скарги, в якому він просить
судові рішення у справі залишити без змін з мотивів, якими вони
мотивовані.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Н-ську у
наданому відзиві просить судові рішення у справі скасувати, а
касаційні скарги ВДК у м. Н-ську та УДК у Запорізької області
задовольнити з мотивів, викладених у них.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з
таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої чи апеляційної
інстанції, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні
правовідносини за основним позовом виникли між сторонами стосовно
визначення правомірності застосування відповідачем приписів Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо
винесення відповідачем першої податкової вимоги від 04.0-4.2003р.
№ 1/72 про повідомлення позивача, що станом на 04.04.2003р. сума
податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями
складає 477631607 грн., в тому числі за платежами:
- повернення позик, наданих для впровадження проектів розвитку за
рахунок коштів, залучених державою, наказ Міністерства Фінансів
України № X4 - 349318677, 26 грн.;
- пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань -
128312930,44 грн.
Залишаючи без змін в цій частині рішення господарського суду
Запорізької області від 17.11.2003р., Запорізький апеляційний
господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що
у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судова колегія вважає, що такий висновок судів першої та
апеляційної інстанції відповідає фактичним обставинам справи та
вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.
Оспорювана в даному випадку перша податкова вимога була прийнята
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Н-ську на
підставі приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
При цьому, згідно частини другої преамбули, цей Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих
за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під
державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод,
укладених державними органами та/або від імені держави, які
регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з
питань державного боргу та його обслуговування.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм, господарські суди першої
та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про
відсутність у органів державної податкової служби правових підстав
для прийняття першої податкової вимоги за процедурою, встановленою
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
стосовно повернення позик, наданих для впровадження
проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до вимог пункту 19.6 статті 19 вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, закони та інші нормативно - правові акти діють у
частині, що не суперечать нормам цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому
є необґрунтованими посилання заявників на приписі пункту 4 статті
17 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, прийнятого до набрання
чинності Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Стосовно зустрічного позову СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Н-ську про стягнення з ВАТ "XXX" на користь
державного бюджету суми заборгованості за іноземним кредитом,
наданим під гарантії Уряду України у сумі 477631607,70 грн.,
судова колегія зазначає наступне.
Приписи статті 18 та 22 Закону України "Про державний бюджет
України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
визначають як підставу для
стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими
державою або під державні гарантії - настання гарантійного випадку
та виникнення фактичних витрат Державного бюджету України на
виконання державою гарантійних зобов'язань. При цьому лише на суму
таких витрат до держави переходять права кредитора та право
вимагати від боржника відшкодування таких витрат у повному обсязі
у встановленому законом порядку.
Аналогічний порядок визначено і Постановою Кабінету Міністрів
України № 1002 від 14.12.1995р. "Про порядок відшкодування збитків
державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних
випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами
України під гарантії Уряду України" ( 1002-95-п ) (1002-95-п)
, а саме:
У разі здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості
юридичних осіб України за іноземними кредитами одержаними під
гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед
державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету на
виконання їх зобов'язань, визначених умовами кредитної угоди між
банком - агентом Уряду України та позичальником, з моменту
здійснення гарантом зазначених платежів.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, за рішеннями
господарського суду Запорізької області у справах № 5/4/379, №
1/1/530, № 1/4/129 та № 1/4/119, які набрали чинності,
встановлено, що з бюджету України останній платіж було здійснено
22.11.1999р., тобто до виникнення зобов'язань у позивача.
Крім того, рішенням у справі № 1/4/129 від 17.04.2001р. було також
встановлено, що з 2000р. виплати по іноземному кредиту з бюджету
України не здійснювались, заборгованість позивача перед бюджетом
не виникала, оскільки грошові зобов'язання позивача за
зовнішньоекономічним кредитом Уряд України не погашав.
Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Беручи до уваги встановлені судом першої та апеляційної інстанції
факти відсутності з боку позивача порушень зобов'язань за
кредитною угодою № 14/02-145 та відсутності витрат держбюджету за
цією угодою, судова колегія вважає судові рішення щодо відмови у
задоволенні зустрічного позову обґрунтованими та такими, що
відповідають нормам діючого законодавства.
Зважаючи на викладене, керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті
111-9, статтями 111-10, 111-11, Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2003 р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
11.02.2004 р. у справі № 5/134 господарського суду Запорізької
області залишити без змін, а касаційні скарги ВДК у м. Н-ську та
УДК у Запорізької області без задоволення.
Головуючий Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Г. Фролова