ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 3/210
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Чернівці
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.11.2003р.
у справі № 3/210 Господарського суду Чернівецької області
за позовом Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного
підприємства № 14
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від
17.09.2003р., яке постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 17.11.2003р. залишене без змін, позов
задоволено частково: визнане недійсним повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у м. Чернівці № 0002002320/0 від
24.03.2003р. у частині донарахування Комунальному
житловоремонтному підприємству № 14 15782грн. податку на додану
вартість та штрафних санкцій; визнане недійсним
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці
№ 0002012320/0 від 24.03.2003р. у частині донарахування
Комунальному житлово-ремонтному підприємству № 14 23674грн.
податку на прибуток та штрафних санкцій; у решті позову
відмовлено.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державна податкова інспекція у м. Чернівці подала касаційну
скаргу, в якій просить дані судові рішення скасувати у частині
донарахування 15782грн. податку на додану вартість та
донарахування 23674грн. податку на прибуток і прийняти нове
рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свою вимогу Державна
податкова інспекція у м. Чернівці мотивує тим, що господарським
судом порушено п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки, на
погляд Державної податкової інспекції у м. Чернівці, доход у
розмірі 78900грн., отриманий Комунальним житлово-ремонтним
підприємством № 14 із бюджету у вигляді дотації, є доходом від
позареалізаційних операцій.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, Вищий господарський
суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Державної
податкової інспекції у м. Чернівці підлягає задоволенню частково.
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати недійсними
податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.
Чернівці за № 0002002320/0 в частині донарахування податку на
додану вартість у сумі 15782грн. та штрафних санкцій на цю суму;
за № 0002012320/0 в частині донарахування податку на прибуток у
сумі 23674грн. та штрафних санкцій на цю суму; за № 0002022320/0 в
частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1870грн.
Господарським судом встановлено:
-Відповідачем проведено планову перевірку позивача щодо дотримання
вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.01.2000р. по 31.12.2002р., про що 24.02.2003р. та 24.03.2003р.
складено акти. За результатами вищезгаданої перевірки відповідачем
24.03.2003р. прийнято: податкове повідомлення-рішення
№ 0002002320/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у сумі 44164,53грн., у т. ч. основний
платіж 28075,53грн. та штрафні санкції у сумі 16089грн.; податкове
повідомлення-рішення № 0002012320/0 від 24.03.2003р., яким
нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток
підприємств у сумі 38000грн, у т. ч. основний платіж 28040грн. та
штрафні санкції 9960грн.; № 0002022320/0, яким визначено суму
податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього
природного середовища у сумі 3470,32грн., у т. ч. основний платіж
у розмірі 70,32грн. та штрафні санкції у сумі 3400грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення
№ 0002012320/0 було порушення позивачем п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягає в тому, що грошові кошти у сумі
78900грн., одержані позивачем з бюджету у вигляді дотації
(субсидії), є доходом від позареалізаційних операцій і ця сума
повинна бути включена до складу валових доходів.
Господарський суд з посиланням на матеріали справи стверджує, що
78900грн. є бюджетними коштами, які Управління житловокомунального
господарства Ленінського районного виконавчого комітету у
централізованому порядку перерахував фірмі "А" у рахунок погашення
боргу позивача за роботи по вивозу сміття, але в матеріалах справи
належні докази щодо цього відсутні.
Згідно ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказами у справі є будьякі
фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші
обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь
в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді
пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в
судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Правила щодо належності та допустимості доказів визначені ст. 34
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування. Проте, господарським судом попередніх інстанцій
порушено вищезгадані правові норми, оскільки в матеріалах справи
відсутні належні докази щодо перерахування позивачу Управлінням
житлово-комунального господарства Ленінського районного
виконавчого комітету у централізованому порядку 78900грн.
бюджетних коштів та, що дані кошти було перераховано фірмі "А" у
рахунок погашення боргу саме позивача в оплату робіт за
відповідний період. В матеріалах справи також відсутні докази щодо
наявності у позивача за цей період боргу перед фірмою "А" і ця
обставина не була досліджена господарським судом попередніх
інстанцій із чого випливає, що господарським судом порушено ст.
ст. 32, 34, 36, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Статтею 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд покладено
обов'язок щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом. Невиконання господарським судом даної правової норми є її
порушення.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом порушено вищезгадані правові
норми, то постановлені зазначеними судовими інстанціями у даній
справі рішення підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено доказів, на підставі яких встановлено відповідні
обставини, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні, та
не встановлено обставини справи, які мають значення для
правильного вирішення даного господарського спору, а касаційній
інстанції таке право не надано, то справа підлягає направленню на
новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці
задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від
17.09.2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 17.11.2003р. у справі № 3/210 і передати справу на новий
розгляд до Господарського суду Чернівецької області.