ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 2/5137
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Суб’єкта підприємницької діяльності -
скаргу підприємця М-ка Віктора Петровича
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003
у справі № 2/5137
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності -
підприємця М-ка Віктора Петровича
до ВАТ „ХК”
про зобов’язання передати крупу гречану в кількості 70 тон
на суму 68 000 грн. та стягнення 6 030 грн. 22 коп. пені
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
17.07.03р., відмовлено у задоволенні позову Приватного
підприємця М-ка Віктора Петровича до Відкритого акціонерного
товариства „ХК” про зобов’язання щодо передачі крупи гречаної в
кількості 70 тонн на суму 68 000 грн. та стягнення 6030,22 грн.
пені.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
25.12.2003 р. рішення господарського суду Хмельницької області
від 17.07.2003 залишено без змін, а апеляційну скаргу М-ка
В.П. без задоволення.
Вказані судові рішення мотивуються тим, що укладені між
позивачем і відповідачем договори № 9 від 28.01.2002р. та № 16
від 12.03.2002р., з приводу виконання яких виник даний спір,
рішенням господарського суду Хмельницької області від
24.10.2002р. у справі № 5/183-пр, визнані недійсними, а за таких
обставин у позивача відсутнє право вимагати від відповідача
передачі 70 тонн крупи гречаної, згідно договорів № 9 та № 16, а
також сплати пені за несвоєчасну поставку.
Позивач з прийнятими рішенням господарського суду Хмельницької
області від 17.07.2003 та постановою Житомирського апеляційного
господарського суду від 25.12.2003 у справі № 2/5137 не згоден і
просить їх скасувати та прийняти нове рішення.
Касаційна скарга ґрунтується на недодержанні судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме не
застосуванні ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому
просить відмовити у її задоволенні посилаючись на повне та
всебічне з’ясування обставин справи місцевим та апеляційним
господарськими судами при розгляді даної справи та
неправомірності посилання у касаційній скарзі на ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(прийнятого 18.07.1963р.), оскільки норми
зазначеної статті стосуються визнання договорів недійсними,
питання ж щодо недійсності договорів № 9 та № 16 не є предметом
розгляду справи № 2/5137.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні представників відповідача,
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
ўнстанцўї виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
Оскільки рішенням господарського суду Хмельницької області від
24.10.2002р. у справі № 5/183-пр, яке набуло законної сили у
встановленому законом порядку, визнано недійсними договори № 9
від 28.01.2002р. та № 16 від 12.03.02р. укладені сторонами, тому
Житомирським апеляційним господарським судом при розгляді справи
№ 2/5137 законно застосовано ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої факти
встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї
справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів в яких
беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, висновок Житомирського апеляційного господарського
суду щодо відсутності у відповідача зобов’язання передати 70
тонн крупи гречаної, згідно з умовами договорів № 9 та № 16, а
також сплатити пеню за несвоєчасну поставку відповідає закону.
Доводи позивача щодо не застосування апеляційним судом при
розгляді справи норм ст. 48 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(прийнятого 18.07.1963р.) судовою колегією не
приймаються, оскільки ст. 48 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(прийнятого 18.07.1963р.) зазначає про недійсність
угоди яка не відповідає вимогам закону. Касаційна скарга ж
подана на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду та рішення Хмельницького господарського суду у справі
№ 2/5137, предметом розгляду якої є вимоги щодо невиконання
зобов’язань за договором. , тобто питання щодо недійсності угод
не є предметом розгляду справи № 2/5137. Разом з цим згідно із
ч. 3 ст. 111-7 у касаційній інстанції не приймаються і не
розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді
першої інстанції.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності -
підприємця М-ка Віктора Петровича залишити без задоволення.
2.Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.12.2003року у справі № 2/5137 залишити без змін.