ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 1/125
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства “Ф”
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.02.2004 р.
у справі № 1/125
за позовом Дочірнього виробничо-комерційного підприємства “Г”
до Приватного підприємства “Ф”
про стягнення 263 327,85 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного (господарського) суду Луганської області
від 18.04.2000р. (а.с.99 т.1) позовні вимоги Дочірнього
виробничо-комерційного підприємства “Г” до Приватного
підприємства “Ф” про стягнення 263 327,85 грн. задоволено
частково.
Згідно рішення з відповідача присуджено до стягнення борг у сумі
130304,37 грн., збитки у сумі 61527,37 грн., пеню у сумі
56537,62 грн., річні у сумі 8600,08 грн., держмито у сумі
2569,69 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу у сумі 69,0 грн. У іншій частині позов залишено
без розгляду.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 13.10.2003р.
на підставі ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
розстрочено
виконання вказаного рішення строком на 5 років з помісячною
виплатою не пізніше 15 числа кожного місяця у сумі 3350,92 грн.
Ухвала мотивована тяжким фінансовим становищем відповідача,
відсутністю грошових коштів для погашення боргу, наявністю
заборгованості по заробітній платі робітникам підприємства у
сумі 333000,0 грн., неможливістю виконання рішення суду у строк
та наявністю гарантійного зобов’язання відповідача від
13.10.2003р. б/н.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
03.02.2004р. (головуючий, суддя Скакун О.А., судді Колядко Т.М.,
Мирошниченко С.В.) ухвалу місцевого господарського суду від
13.10.2003р. скасовано. У задоволенні клопотання ПП “Ф” про
надання розстрочки виконання рішення у даній справі відмовлено.
Постанова мотивована не з’ясуванням судом першої інстанції всіх
обставин справи і не наданням їм належної оцінки у сукупності.
Зокрема, місцевим господарським судом не були прийняті до уваги
докази того, що на розрахунковий рахунок відповідача за період з
01.01.2003р. по 01.07.2003р. поступали грошові кошти (а.с.62
т.2). Судом також не враховано, що рішення суду від 18.04.2000р.
не виконується відповідачем більше ніж три роки, чим порушуються
вимоги ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою встановлено, що
рішення підлягають обов’язковому виконанню підприємствами,
організаціями і посадовими особами.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить суд її скасувати, а ухвалу господарського суду
Луганської області від 13.10.2003р. залишити в силі.
У своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального
права, а саме ст.ст. 34,43,99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому
вимоги скаржника фактично зводяться до необхідності переоцінки
судом касаційної інстанції, зібраних у справі доказів, оцінених
судами двох інстанції, і на підставі яких ухвалено оскаржувану
постанову.
Заявлене скаржником клопотання № 252р. від 26.04.2004р. про
відкладення розгляду поданої ним касаційної скарги, що надійшло
до касаційної інстанції 27.04.2004р., колегія суддів вважає
таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розділом ХІІ1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлені межі перегляду
справи в касаційній інстанції, відповідно до яких касаційна
інстанція, на підставі встановлених фактичних обставин справи,
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального ми процесуального права. Тому, нез’явлення
представників в засідання не є перешкодою для розгляду
касаційної скарги.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судом норм процесуального права при ухваленні
оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою,
що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішенням місцевого чи
апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування
норм матеріального чи процесуального права.
У касаційній скарзі скаржником не наведено обгрунтування
порушення або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права судом апеляційної інстанції, постанова якої
оскаржується у касаційному порядку.
Оцінка ж наведених у касаційній скарзі доказів, виходить за межі
касаційної інстанції, встановлені у ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких касаційна інстанція,
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі
встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 4-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання
на усій території України рішень, ухвал, постанов.
В силу ст. 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення, ухвали,
постанови господарського суду, що набрали законної сили, є
обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку,
встановленому цим кодексом та Законом України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
В силу ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарському суду
надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання
судового рішення або роблять його виконання неможливим, за
заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання
рішення у виняткових випадках.
Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання
рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні
інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача
у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці
держави та інші обставини справи.
Суд апеляційної інстанції з врахуванням вимог названих статей,
повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну
правову оцінку доказам і прийняв законну і обґрунтовану
постанову, яка відповідає обставинам справи і вимогам закону,
тому оскаржувану постанову необхідно залишити без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Ф” залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 03.02.2004р. у справі № 1/125 - без змін.