ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
22.04.2004 Справа N 37/422
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, доповідача, судді
за участю повноважних представників: позивача, відповідача
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Е" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 26 грудня 2003 року у справі
за позовом ТОВ "Г" до ЗАТ "Е" про стягнення 1467073, 15 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва
з позовом до ЗАТ "Е" про стягнення 1367517, 85 грн. основного
боргу, 99555, 30 грн. пені, судові витрати.
Рішенням господарського суду м.Києва від 9 вересня 2003 року позов
задоволено. З відповідача на користь позивача стягнено 1367517, 85
грн. основного боргу, 99555, 30 грн. пені, судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26
грудня 2003 року рішення суду залишено без змін
Не погоджуючись з постановою суду, ЗАТ "Е" просить її скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, згідно умов договору № 04-02 від 19 березня
2002 року, укладеного між сторонами у справі, позивач зобов'язався
передати відповідачу у квітні 2002 року 50000 тис.м3 природного
газу, а відповідач - прийняти та сплатити за природний газ.
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, що покупець здійснює
оплату обсягу газу, що підлягає передачі в такому порядку13304750
грн. рівномірними щотижневими платежами 5,12,19,26 квітня 2002
року. Також між сторонами було узгоджено, що відповідач має
сплатити остаточну суму вартості газу по додатковому узгодженню
сторін по узгодженій з продавцем формі розрахунків та на підставі
відповідної додаткової угоди до договору.
Враховуючи, що додаткова угода, якою повинно бути узгоджено
здійснення відповідачем остаточних розрахунків, укладена не була,
судом був вірно встановлений факт узгодження між сторонами моменту
виконання відповідачем зобов'язань по оплаті 13304750 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання
зобов'язань по договору № 04-02 передав відповідачеві, а
відповідач отримав у квітні 2002 року природний газ в обсязі 50000
куб.м. на загальну суму 15965700 грн., що підтверджується актом
прийому-передачі природного газу від 30 квітня 2002 року.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що, з урахуванням часткової оплати за переданий
природний газ, сума боргу відповідача перед позивачем становить
1367517, 85 грн. і, тому, обгрунтовано рішенням суду стягнута з
ЗАТ "Е".
Враховуючи, що пункт 4.1 вказаного договору передбачає, у разі
прострочення виконання зобов'язань за договором, стягнення пені в
розмірі 0,1% від суми простроченої суми, але не більше подвійної
облікової ставки НБУ за період прострочення виконання грошового
зобов'язання, позивачем, з урахуванням уточненого розрахунку, була
нарахована пеня в розмірі 95324, 19 грн.
Таким чином, у рішенні суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано стягнув з ЗАТ "Е" 1367517, 85 грн. основного
боргу, 95324, 19 грн. пені.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26
грудня 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "Е" -
без задоволення.