ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 33/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Подільському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову від 03.03.2004 року Київського
апеляційного
господарського суду
у справі № 33
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"АУ"
до ДПІ у Подільському районі м. Києва
про визнання податкових повідомлень-рішень
недійсними
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.01.2004 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004 року, по справі № 33 позов
задоволене; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Подільському районі м. Києва від 11.11.2003р. № 0000142303/0 в
частині зменшення податку на додану вартість за березень 2002р. у
сумі 44840,00 грн. та застосування штрафних санкцій з податку на
додану вартість за березень 2002р. у сумі 22420,00 грн.; визнане
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі
м. Києва від 11.11.2003р. № 0000152303/0; стягнуте з відповідача
на користь позивач 203 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва просить
скасувати ухвалені по справі судові акти, постановити нове
рішення, яким в позові позивачу відмовити, посилаючись на
порушення норм матеріального права, а саме пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6
Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва
було проведено позапланову перевірку достовірності відображення
суми податку на додану вартість до відшкодування в рахунок
майбутніх платежів ТОВ "АУ" згідно декларацій з податку на додану
вартість за січень 2002р., березень 2002р., квітень 2002р.,
червень 2002р., липень 2002р., за результатами якої складено акт
№ 204/23-60/31140259 від 10.11.2003р.
На підставі даного акту відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення від 11.11.2003р. № 0000142303/0, яким
позивачу виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість за березень 2002р. в розмірі 44840грн.
та за квітень 2002р. в розмірі 9000грн. та застосовані штрафні
(фінансові) санкції по податку на додану вартість; податкове
повідомлення-рішення від 11.11.2003р. № 0000152303/0, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем
податок на додану вартість: основний платіж - 351565 та штрафні
санкції в сумі 175783грн.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп.
6.1.1, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при обчисленні суми податку на
додану вартість за нульовою ставкою по продажу товарів, які були
вивезені за межі митної території України на підставі договору
комісії № 013.03/МН від 19.03.2002р. та додаткової угоди № 1 від
20.03.2002р. та додатків до вказаного договору комісії. У якості
доказу вивезення товарів за межі митної території України
позивачем надано копію вантажної митної декларації
№ 10000/2/249262 від 22.03.2002р.
В акті перевірки також зазначено, що згідно відповіді НЦБ
Інтерполу в Україні в США фірма "SCORP" на відповідному обліку
корпорацій та товариств Пенсільванського Держдепартаменту не
перебуває. Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок, що
оскільки графа 8 ВМД № 10000/2/249262 від 22.03.2002р. містить
інформацію, яка не відповідає дійсності, зазначена ВМД не є
належно оформленою. З огляду на викладене, позивач не мав права
застосовувати 0% ставку при обчисленні податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що
висновок відповідача, викладений в акті перевірки, є
безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно із ст. ст. 2, 6, 8 Положення про вантажну митну декларацію,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574
( 574-97-п ) (574-97-п)
від 09.06.1997р., вантажна митна декларація - заява,
що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні
засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також
інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного
оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД
застосовується під час декларування суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що
перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для
оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться
реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за
наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора
митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Інструкцією "Про порядок заповнення вантажної митної декларації"
( z0443-97 ) (z0443-97)
, передбачено, що графа - 1 містить відомості про тип
ВМД, який застосовується, літери ЕК - визначають напрямок
переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з
України; графа - 8 містить відомості про одержувача товарів (якщо
одержувач - іноземна особа, то в графі 8 зазначаються найменування
та місцезнаходження іноземного підприємства); графа17 містить
відомості про країну призначення; графа-29 містить відомості про
найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт
пропуску на митному кордоні.
Судами встановлено, що вантажна митна декларація надана позивачем
має особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне
оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт),
найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт
пропуску на митному кордоні.
Отже, вантажна митна декларація позивача оформлена належним чином
і засвідчена митницею.
Колегія апеляційного суду правомірно відхилила посилання
відповідача на лист-відповідь НЦБ Інтерполу в Україні, оскільки
цей лист не заперечує факту вивезення позивачем реле за межі
митної території України.
Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок на додану вартість
обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів,
що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими)
платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх
вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною
вантажною декларацією.
Статтею 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що факти, які
відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при
розгляді справи. Таке припущення може бути спростоване в
загальному порядку.
Апеляційний суд зазначив, що ні суду першої інстанції, ні
апеляційній колегії відповідач не надав належних доказів про
виявлення факту порушення митних правил позивачем або про
спростування відомостей викладених у ВМД.
Крім того, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник податку
здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг),
отриманих від іншого платника податку на умовах комісії,
консигнації, доручення або інших видів договорів, які не
передбачають переходу права власності на такі товари (роботи,
послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право
на отримання експортного відшкодування має такий інший платник
податку.
За змістом даної норми в даному випадку право на отримання
експортного відшкодування має комітент (позивач).
Доказів визнання у встановленому порядку договору комісії
№ 013,03/НМ від 19.03.2002р., додаткової угоди до нього від
20.03.2002р, контракту № 014,03/Мн від 20.03.2002р. або вантажної
митної накладної № 10000/2/249262 від 22.03.2002р. недійсними
судам не надано.
Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, позивачем
надана належним чином засвідчена вантажна митна декларація, що є
підтвердженням факту вивезення (експортування) товарів, а тому
суди дійшли правомірного висновку, що доводи позивача про
здійснення експорту і застосування нульової ставки по податку на
додану вартість при експорті товарів є обґрунтованими та
доведеними.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва від 05.03.2004
року № 872/9/10-007 на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004 року у справі № 33 залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 03.03.2004 року у справі № 33 - без змін.