Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 28/38
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Південної міжрайонної державної
судовому засіданні в м. податкової інспекції у м.
Києві Кривому Розі
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
Господарського суду
від 4 грудня 2003 року
за позовом Відкритого акціонерного
товариства "ПК"
до Південної міжрайонної державної
податкової інспекції у м.
Кривому Розі
про Визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від
11.09.2002 № 000081701/2
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідача
Відкритим акціонерним товариством "ПК" у червні 2003р. заявлений
позов про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення
Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому
Розі від 11.09.2002 № 000081701/2, яким позивачеві вдруге
визначено податкове зобов'язання з прибуткового податку у сумі
47944,14 грн., з яких 15981,38 грн. складає сума платежу з
прибуткового податку, а 31962,76 грн. - сума фінансових санкцій за
неутримання податку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що
нарахування податковою службою податку і штрафних санкцій є
неправомірним з огляду на вимоги пункту 4 статті 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки ухвалою господарського суду
Дніпропетровської області від 3.06.2002р. про порушення
провадження у справі про банкрутство ВАТ "ПК" введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 1
вересня 2003р., ухваленим суддею, позовні вимоги про визнання
недійсними податкового повідомлення-рішення Південної міжрайонної
державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 11.09.2002
№ 000081701/2 задоволені в частині застосування фінансових санкцій
у розмірі 31962,76 грн. з урахуванням вимоги пункту 4 статті 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, через те, що застосування
штрафних санкцій до позивача здійснено податковою службою після
порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "ПК" та
введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. В задоволенні
решти позовних вимог відмовлено з огляду на вимоги Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
оскільки встановлено правомірність донарахування
податковою службою прибуткового податку позивачеві.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 4
грудня 2003 року перевірене рішення Господарського суду
Дніпропетровської області залишив без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "ПК" (у
постанові апеляційного суду описка - апеляційна скарга подана
МДПІ) без задоволення. У постанові апеляційного суду зазначено про
те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення від 11.09.2002р.
прийнято після винесення ухвали господарського суду про порушення
провадження у справі про банкрутство ВАТ "ПК" від 3.06.2002р.
Південна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі
вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області
та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий
господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у
касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі, та
відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства повністю. ДПІ
посилається на те, що на її думку судом неправильно застосовані до
спірних правовідносин положення пункту 3 статті 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. При цьому, заявник посилається на приписи
підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, якими передбачена
відповідальність платників податків за порушення строків сплати
податків і зборів. Окрім того заявник обґрунтовує касаційну скаргу
тим, що відповідно до вимог підпункту 17.1.3 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивач повинен був сплатити фінансові санкції, нараховані ДПІ за
порушення останнім вимог статті 5, пункту 3 статті 7 та статті 11
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
. Проте санкції до позивача застосовані за
неутримання податку з фізичних осіб на підставі підпункту 17.1.9
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відкритим акціонерним товариством "ПК" надісланий відзив на
касаційну скаргу у якому він просить залишити без змін переглянуті
судові акти.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді,
переглянув матеріали справи і касаційну скаргу у присутності
представників сторін, задовольняє касаційну скаргу частково з
таких підстав.
Податковим повідомленням-рішенням Південної міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Кривому Розі від 11.09.2002
№ 000081701/2, позивачеві визначено податкове зобов'язання з
прибуткового податку у сумі 47944,14 грн., з яких 15981,38 грн.
складає сума не утриманого платежу з прибуткового податку, а
31962,76 грн. - сума фінансових санкцій на підставі підпункту
17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за неутримання цього податку під
час проведення виплат фізичним особам.. Судові інстанції
погодившись із правомірністю нарахування суми основного боргу не
розмежували ці нарахування на види доходів, отриманих від джерела
виплати фізичними особами. Між тим, згідно акту перевірки доходи
виплачувались різні, а відтак вони оподатковуються за різними
правилами на підставі різних розділів Декрету Кабінету Міністрів
України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
від
26.12.1992 року № 13-92.
Як передбачено статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.1992 року
№ 13-92, згідно з розділом ІІІ Декрету оподаткуванню підлягають
доходи громадян, одержані ними від підприємств, установ,
організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності
не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за
виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів
підряду та інших договорів цивільноправового характеру, та доходи
фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з
доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують
доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Доходи від продажу продукції зокрема, продажу живності, хоча і
отримується на підставі цивільно - правової угоди, не пов'язані,
однак, із виконанням робіт, тобто із здійсненням громадянами
робочої функції, у зв'язку з чим правові підстави для включення
його до об'єкту оподаткування, передбаченого статтею 11 Декрету
( 13-92 ) (13-92)
, та поширення на нього порядку оподаткування,
встановленого статтею 12 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, відсутні, що
спростовує висновок суду про зворотне. Оскільки доход від продажу
продукції не передбачений як об'єкт оподаткування у розділах ІІ і
ІІІ Декрету, він відповідно до статті 13 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
підлягає оподаткуванню за правилами статей розділу ІV Декрету
( 13-92 ) (13-92)
, зокрема, з дотриманням порядку обчислення і сплати,
встановленому статтею 14. Порівняльний аналіз цієї статті і статті
10 Декрету дає підстави для висновку про відсутність у
підприємств, установ, організацій при виплаті громадянам доходів,
зазначених у розділі ІV Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, законодавчо
встановленого обов'язку утримати у джерела виплати прибутковий
податок і перерахувати його до бюджету. Відсутність такого
обов'язку виключає можливість стягнення з підприємств, установ,
організацій не утримані та не перераховані до бюджету суми
податку, як це передбачено частиною 3 статті 20 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду необхідно з'ясувати з яких виплат
/доходів/ податковою службою донараховані суми за неутримання
прибуткового податку. Водночас слід врахувати, що приписами
частини третьої преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено - нормами цього Закону
не регулюються питання погашення податкових зобов'язань або
стягнення податкового боргу з осіб на яких поширюються процедури,
визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Зазначена норма кореспондується і з пунктом 7.8. статті 7 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
де
визначено, що з моменту прийняття судом ухвали про порушення
провадження у справі про банкрутство платника податків, порядок
сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу
такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до
суду визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, без застосування норм цього Закону.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
встановлює умови та порядок
відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності
- боржника або визнання його банкрутом та застосування
ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог
кредиторів. Приписами пункту 4 статті 12 цього Закону передбачено,
що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з
порушенням провадження у справі про банкрутство, про що
зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-10, 111-11,111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 1
вересня 2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 4 грудня 2003р. у справі № 28/38
скасувати.
Справу скерувати для нового розгляду до Господарського суду
Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Кривому Розі задовольнити частково.