ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 28/128
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками
скаргу податків
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.11.2003р.
у справі № 28/128 Господарського суду м. Києва
за позовом АКБ “Персональний комп’ютер”
до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками
податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Журбас В.Є., за довіреністю
Антипова Ж.В., за довіреністю
відповідача – Мельник Н.І., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Акціонерний комерційний банк “Персональний комп'ютер”
(“Перкомбанк”) звернувся з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків № 0000052302/0 від 21.02.2003р.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 28/128 від
10.07.2003р. (суддя Борисенко І.В.), яке залишено без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.11.2003р. (колегія суддів м. М.Новіков, А.І.Мартюк,
Г.М.Мачульський) позов Акціонерного комерційного банку
“Персональний комп'ютер” задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
№ 0000052302/0 від 21.02.2003р.; стягнуто зі Спеціалізованої
Державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків на користь Акціонерного комерційного банку
“Персональний комп'ютер” 203 грн. судових витрат.
Спеціалізована Державна податкова інспекція у м. Києві по роботі
з великими платниками податків звернулась до Вищого
господарського суду України, з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі
№ 28/128 від 10.07.2003р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26.11.2003р., і прийняти нове рішення,
яким АКБ “Персональний комп'ютер” у задоволенні позовних вимог
відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, податковим повідомленням-рішенням
№ 0000052302/0 від 21.02.2003р. Спеціалізованою Державною
податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками
податків встановлено порушення п. 4, 10 “Порядку встановлення
нормативів збору за забруднення навколишнього природного
середовища і стягнення збору” ( 303-99-п ) (303-99-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99р. № 303, та
пп. 5.7 п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за
забруднення навколишнього природного середовища ( z0544-99 ) (z0544-99)
,
затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього
середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від
19.07.99р. № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції
України від 09.08.99р. за № 544/3837 та визначено податкове
зобов'язання по збору за забруднення навколишнього природного
середовища у сумі 1 568,48 грн. (29,74грн. основного платежу та
1 538,74грн. штрафних (фінансових) санкції).
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на
підставі акту № 70/23-2/125/14349442 від 18.02.2003р. про
результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства, щодо нарахування та
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету,
державних цільових фондів згідно діючого законодавства України
Акціонерного комерційного банку “Персональний комп'ютер” за
період 01.07.1997р. по 01.04.2002р.
В акті перевірки від 18.02.2003р. зазначено, що позивач,
використовуючи пересувні (автомашини) та стаціонарні (дахова
котельня) джерела забруднення навколишнього природного
середовища, не встановлював лімітів викидів для дахової
котельні, та при розрахунку суми збору за забруднення
навколишнього природного середовища, який справляється за викиди
в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами
забруднення; позивачем неправомірно використовувався норматив
збору за викиди 3 грн./т замість 4 грн./т. (використання
автомобільного бензину марки А 98). Таким чином, позивачу
донараховане збір за забруднення навколишнього природного
середовища за використання дахової котельні та за використання
пересувних джерел забруднення у сумі 29,74 грн. та
несвоєчасність сплати позивачем збору за забруднення
навколишнього природного середовища. У зв'язку із заниженням
податкового зобов'язання та несвоєчасною сплатою збору за
забруднення навколишнього природного середовища до позивача
застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1538,74 грн.
(1530,00грн. за заниження податкового зобов'язання та 8,74 грн.
за несвоєчасну сплату).
Відповідно до п. 4 “Порядку встановлення нормативів збору за
забруднення навколишнього природного середовища і стягнення
збору” ( 303-99-п ) (303-99-п)
затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 01.03.99р. № 303, суми збору, який справляється за
викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення
відходів обчислюються платниками збору самостійно на підставі
затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів),
виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення
відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження
цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених у додатку до цього
Порядку. Сума збору, який справляється за викиди пересувними
джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно
на підставі нормативів збору за ці викиди, виходячи з кількості
фактичного використання пального та його виду відповідно до
таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем реєстрації
платників коригуючих коефіцієнтів, наведених у додатку 2.
Пунктом 6.1 п. 6 Інструкції “Про порядок обчислення та сплати
збору за забруднення навколишнього природного середовища”
( z0544-99 ) (z0544-99)
, затвердженої наказом Міністерства охорони
навколишнього середовища та ядерної безпеки України ДПА України
від 19.07.99р. № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції
України від 09.08.99р. за № 544/3837, встановлено, що суми
збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами
забруднення обчислюється платниками самостійно щокварталу
наростаючим підсумком з початку року та на підставі затверджених
лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збору
та коригувальних коефіцієнтів наведених у додатках до “Порядку
встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього
природного середовища і стягнення збору” ( 303-99-п ) (303-99-п)
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
01.03.99р. № 303. У розрахунку використовують фактичні об'єми
викидів використаного пального, скидів, розміщення відходів (у
тоннах).
Як встановлено судом, обчислення кількості природного газу, що
використаний котельнею (яка експлуатується позивачем),
проводиться в тисячах куб. метрів. Відповідачем зроблений
перерахунок збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення,
де кількість викидів розрахована в тоннах. Відповідно до цього
розрахунку викиди забруднюючих речовин складають 0 тон.
За таких обставин, висновки ДПІ щодо порушення позивачем п. 5.7
Порядку ( 303-99-п ) (303-99-п)
обчислення та сплати збору за забруднення
навколишнього природного середовища, в частині п’ятикратного
розміру збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення є
безпідставними.
При розрахунку збору за забруднення навколишнього природного
середовища пересувними джерелами забруднення на підставі “Угоди
про єдину товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності
Співдружності незалежних держав” (угода денонсована відповідно
до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.1999р. № 2073
( 2043-99-п ) (2043-99-п)
) відповідач зробив висновок, що автомобільний
бензин марки А-98, який використовувався позивачем, містить
свинцю більше 0,013 г/л та кваліфікується за кодом ТН ЗЕД
271000350 і є етилованим, а тому позивач повинен був
використовувати норматив збору - 4 грн./т, в той час як
позивачем І використовувався норматив 3 грн./т (як за
неетилований бензин).
Проте, зазначена угода також передбачає бензини моторні (в тому
числі марки А-98), які містять свинцю не більше 0.013 г/л,
кваліфікуються за кодом ТНЗЕД 271000330 і є неетилованими.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями,ДПІ не надано
доказів про використання позивачем етилованого бензину. При
цьому, позивач надав в суді першої інстанції сертифікати за
№ 800270 та № 077396, які посвідчують, що ідентифікована
належним чином продукція – бензин автомобільний марки А-98
(6-клас) неетильований “Super”.
За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що висновки
відповідача щодо неправомірності застосування позивачем
нормативу збору за викиди при розрахунку збору за забруднення
навколишнього природного середовища, який справляється за викиди
в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами
забруднення, є безпідставними.
Також, пунктом 10 “Порядку встановлення нормативів збору за
забруднення навколишнього природного середовища і стягнення
збору” ( 303-99-п ) (303-99-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 01.03.99р. № 303, передбачено, що збір сплачується
платником податків за їх місцезнаходженням до 20 числа місяця,
що настає за звітнім кварталом, а остаточна оплата збору за
звітній рік здійснюється до 20.02.року, що настає за звітним.
Як зазначено відповідачем в акті перевірки від 18.02.2003р.,
позивач у III та IV кварталі 2002 року несвоєчасно сплатив збір
за забруднення навколишнього природного середовища. Однак при
цьому відповідачем не було враховано, що у позивача станом на
20.10.2000р. та на початок 2001р. була наявна переплата по збору
за забруднення навколишнього середовища, що підтверджується
платіжними дорученнями, випискою з облікової картки платника
податків, актом звірки розрахунків з бюджетом, складеним ДПІ у
Подільському районі м. Києва.
Судом встановлено, що належні до сплати суми збору за
забруднення навколишнього природного середовища були погашені за
рахунок наявної переплати.
Оскільки, в суді першої та апеляційної інстанцій позивач
документально підтвердив правильність нарахування збору за
забруднення навколишнього природного середовища та своєчасність
його сплати до бюджету, до нього безпідставно застосовані
штрафні (фінансові) санкції за порушення зазначених норм
законодавства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає прийняті у справі
судові рішення законними та обґрунтованими, і підстав для
задоволення касаційної скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.11.2003р. у справі № 28/128 Господарського суду м. Києва
залишити без змін.