ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 27/134
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну СДПІ по роботі з великими платниками податків у
скаргу м. Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003р.
у справі № 27/134 Господарського суду Дніпропетровської
області області
за позовом ВАТ “Дніпрококс”
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Липський А.В., за довіреністю
відповідача – Забайрачний С.Д., за довіреністю
Мальковський М.Ф., за довіреністю
Варданян Г.С., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
04.09.2003 року у справі № 27/134 (суддя Татарчук В.О.), яке
залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 01.12.2003р. (колегія суддів Л.О.Чимбар,
Л.О.Ясир, А.О.Коршун), задоволено позов ВАТ"Дніпрококс”,
м. Дніпропетровськ до відповідача СДПІ по роботі з ВПП у
М.Дніпропетровську, про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2003
року у справі № 27/134 та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 01.12.2003р. скасувати, а в
позові ВАТ “Дніпрококс” відмовити.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2003р. СДПІ у
м. Дніпропетровську було прийнято податкове повідомлення-рішення
№ 0000210814/0/9084, яким визначено суму податкового
зобов'язання позивача у вигляді штрафу в розмірі 18849 грн. 48
коп. за затримку на 3 календарних дні граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку в
сумі 188494грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі
акту № 011868 від 21.04.2003р. “Про результати перевірки
своєчасності надання зведеного розрахунку земельного податку та
внесення сум узгодженого податкового зобов'язання до бюджету
земельного податку ВАТ "Дніпрококс” на 2003р.”
Перевіркою встановлено, що в порушення ст. 14 Закону України
“Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про плату за
землю” підприємством несвоєчасно надано зведений розрахунок
земельного податку на 2003р., а саме 28.02.2003р. замість
01.02.2003р. ВАТ “Дніпрококс” 06.03.2003р. наданий уточнений
розрахунок земельного податку, в якому зменшена сума платежу на
2003р., але згідно наданого 28.02.2003р. розрахунку земельного
податку по особовому рахунку і платника був нарахований податок
в сумі 188543 грн., який не був сплачений. За таких обставин,
податкова інспекція дійшла висновку, що станом на 03.03.2003р.
ВАТ “Дніпрококс” мало податкову заборгованість в сумі 188494
грн. 81 коп. з урахуванням переплати 2 грн. 19 коп. При цьому, в
порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
сума земельного
податку була зменшена 06.03.2003р. в сумі 188497 грн. з
порушенням терміну сплати на 3 дні, що стало підставою для
застосування штрафу згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17
вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
. Сума нарахованого штрафу склала
18849 грн.48 коп.
Судова колегія зазначає, що відповідно до 5.1 ст. 5 Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків
у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання
такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не
може бути оскаржене платником податків в адміністративному або
судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з
урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
) платник податків самостійно виявляє помилки у
показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник
податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Як встановлено судом, 06.03.2003 року ВАТ"Дніпрококс” в зв'язку
з допущеною раніше методологічною помилкою подало уточнюючий
розрахунок суми податкового зобов'язання по сплаті податку на
землю за 2003 рік, який нараховано у розмірі 547 гр. за рік.
Податок на землю за січень 2003 року був сплачений до бюджету в
строки встановлені Законом “Про державний бюджет України на 2003
рік” ( 380-15 ) (380-15)
у сумі 46 грн., що підтверджено платіжним
дорученим № 5181 від 26.02.2003 року.
Згідно п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафна санкція (штраф) - це
плата у фіксованій формі або у вигляді відсотків від суми
податкового зобов'язання (без врахування пені та штрафних
санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними
законами.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання - це
зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або
державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та
строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
При поданні уточнюючого розрахунку по сплаті податку на землю у
2003 році позивачем не допущено порушень Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, що податковою
інспекцією не заперечується. Уточнюючим розрахунком від
06.03.2003 року встановлено відсутність у позивача несплаченого
податкового зобов'язання по податку на землю, а тому нарахування
плати у фіксованій формі або у вигляді відсотків від суми
неіснуючого податкового зобов'язання не відповідає вимогам
п.п. 1.1, 1.5 ст. 1, п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
не передбачає застосування штрафних санкцій за
допущення помилки, яка була виправлена у відповідності до вимог
цього Закону.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
01.12.2003р. правомірною, і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 01.12.2003р. у справі № 27/134 Господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін.