ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 23/227-03-7168
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т.Гоголь,
Л.Продаєвич
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "XXX"
на постанову від 24 грудня 2003 р.
Одеського апеляційного Господарського суду
у справі № Д28/147
за позовом H-ської об'єднаної державної податкової інспекції
до ВАТ "YYY"
до ВАТ "XXX"
про визнання недійсними угод від 17.01.2003 p.
№ 558-к та № 559-к
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача та
ВАТ"YYY" не з'явилися, повідомлені належно.
від відповідача
ВАТ"XXX": А.А.А. дов. юр - 211
H-ською об'єднаною державною податковою інспекцією у вересні 2003
р. заявлений позов (з урахуванням уточнень) про визнання
недійсними на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
договорів купівлі-продажу нерухомого і рухомого майна,
укладених 17.01.2003р. між ВАТ "YYY" та ВАТ "XXX" як таких, що
суперечать інтересам держави і суспільства, та про стягнення
всього одержаного сторонами за оспорюваними угодами в доход
держави, а також про скасування запису про реєстрацію права
власності на нерухоме майно тип об'єкта комплекс, реєстраційний
номер 7565 в книзі № 1, здійснений ТОВ "ZZZ" код ЄДРПОУ XXX8.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ "YYY" - продавець, активи
якого знаходились в податковій заставі, в порушення вимог пункту
8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
здійснив продаж майна за ціною нижче
експертної оцінки, в наслідок чого залишився непогашений
податковий борг на суму 68433,60 грн. При цьому оплату майна
здійснено покупцем до узгодження цього продажу з податковою
службою, оскільки платіж проведено 14.01.2003, а дозвіл видано
лише 17.01.2003р. Наведене дало підстави податковій службі вважати
угоди, укладені 17.01.2003 № 558-к та № 559-к з метою, що
суперечить інтересам держави.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28 жовтня
2003р., ухваленим суддею Владимиренко С.В., відмовлено у
задоволенні позовних вимог про визнання недійсними на підставі
статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
договорів
купівлі-продажу нерухомого і рухомого майна, укладених
17.01.2003р. № 558-к та № 559-к, між ВАТ "YYY" та ВАТ "XXX".
Стосовно позовних вимог про скасування запису про реєстрацію права
власності на нерухоме майно тип об'єкта комплекс, реєстраційний
номер 7565 в книзі № 1, здійснений ТОВ "ZZZ" код ЄДРПОУ XXX8
провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Рішення
суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивоване
приписами пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з огляду на доведеність
матеріалами справи того факту, що ВАТ "YYY" - продавець відповідно
до вимог названого Закону узгодив з податковим керуючим операції,
що виникли по укладеним оспорюваним договорам, а з наданого
дозволу H-ської ОДПІ від 17.01.2003 не вбачається вчинення
податковим керуючим припису щодо заборони здійснення такої
операції.
Одеський Апеляційний господарський суд у складі головуючого
Поліщук Л.В. та суддів Бандури Л.І. і Туренко В.Б. постановою від
24 грудня 2003 року перевірене рішення Господарського суду
Одеської області скасував, задовольнивши позовні вимоги H-ської
ОДПІ про визнання недійсними на підставі статті 49 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
договорів купівлі-продажу нерухомого і
рухомого майна, укладених 17.01.2003р. між ВАТ "YYY" та ВАТ "XXX".
Резолютивною частиною постанови, апеляційний суд зобов'язав
стягнути з ВАТ "YYY" на користь ВАТ "XXX" 34776 грн., отриманих за
договорами від 17.01.2003 № 558-к та № 559-к, а з ВАТ "XXX"
стягнув в доход держави отримане за договором від 17.01.2003 №
558-к нерухоме майно згідно пункту 2 договору, та за договором від
17.01.2003р. № 559-к рухоме майно згідно пункту 1 договору. В
іншій частині позову апеляційний суд провадження у справі
припинив. Апеляційний суд, задовольнивши позовні вимоги з огляду
на вимоги статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, дійшов
висновку про наявність з боку ВАТ "YYY" умислу на укладання
оспорюваних договорів з метою, завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства, оскільки останній, активи якого знаходились
в податковій заставі, в порушення вимог пункту 8.6 статті 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
здійснив продаж майна за ціною нижче експертної оцінки, в наслідок
чого залишився непогашений податковий борг.
ВАТ "XXX" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду, в
якій просить постанову у справі скасувати, як таку, що прийнята з
порушенням норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована
доводами про неправильне застосування судом до спірних
правовідносин приписів підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
якими
заборонено відчуження або оренда (лізинг) майна, яке знаходиться у
податковій заставі без письмового узгодження з органами податкової
служби. Зауважує на тому, що податкова служба надала Товариству
дозвіл на відчуження майна ВАТ "XXX", у якому було зазначено про
продаж майна за ціною не нижче 182376,66 грн. Таке обмеження, на
думку ВАТ, є порушенням прав сторін угоди на самостійне визначення
ціни продажу, оскільки ДПІ згідно вимог Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не заборонила продаж,
а надала саме дозвіл. Скаржник вважає, що договори купівлі-продажу
нерухомого і рухомого майна, укладені 17.01.2003р № 558-к та №
559-к безпідставно визнані апеляційним судом недійсними на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Окрім
того, Товариство наголошує на тому, що апеляційним судом порушені
вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не надано оцінки доказам, які б підтвердили
факт укладання оспорюваних договорів з метою, суперечною інтересам
держави і суспільства. В частині припинення провадження у справі
постанова, заявником, не оскаржується.
ВАТ "YYY" постанова апеляційного суду не оскаржена, відзив на
касаційну скаргу ОДПІ не надіслано.
H-ською об'єднаною державною податковою інспекцією відзив на
касаційну скаргу відповідача не надіслано.
Переглянувши матеріали справи за участю представника ВАТ "XXX",
який підтримав доводи касаційної скарги, заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В, Вищий господарський суд України відзначає
наступне.
Судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що на умовах
договорів №№ 558-К, 559-К від 17 січня 2003 року ВАТ "YYY" продало
ВАТ "XXX" нерухоме майно площею 6231,1 розташоване за адресою м.
H-ськ Одеської області, вул. Ч-ська, 88 за 17000 гривень та
нерухоме майно на суму 17776 гривень. За експертною оцінкою,
проведеною 29.11.2002 року, ринкова вартість переліченого майна
станом на 30 вересня 2002 року складала разом 182379,66 грн.
Станом на 17 січня 2003 року згідно витягу від 2.10.02 за № 505812
із Державного реєстру застав рухомого майна податковий борг ВАТ
"YYY" складав 68433,6 грн. Дозвіл H-ськом ОДПІ на відчуження майна
боржника - ВАТ "YYY" виданий 17 січня 2003 року за № 24-00/612 з
умовою продажу майна за ціною не нижчою за ціну експертної оцінки.
Порядок реалізації майна, що знаходиться у податковій заставі
встановлений приписами Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Зокрема приписами підпункту 8.6.1
пункту 8.6 статті 8 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що платник
податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює
вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають
письмовому узгодженню з податковим органом. До таких операцій
віднесені операції з : купівлі чи продажу, інших видів відчуження
або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи
немайнових прав. При цьому згідно підпункту 8.6.5 пункту 8.6
статті 8 ( 2181-14 ) (2181-14)
для узгодження окремої цивільно-правової
операції платник податків надає податковому керуючому запит зі
змістом операції та її наслідків. Податковий керуючий має право
видати припис, затверджений керівником податкового органу, про
заборону здійснення операції у визначених законом випадках. У разі
ж здійснення платником податків відчуження майна, що знаходиться у
податковій заставі без отримання попередньої згоди податкового
органу, особа прийнявши таке рішення несе відповідальність
встановлену законодавством України за умисне ухилення від
оподаткування.
Предмет позову складає матеріально-правова вимога про визнання
недійсними на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
договорів купівлі-продажу нерухомого і рухомого майна,
укладених 17.01.2003р. між ВАТ "YYY" та ВАТ "XXX" як таких, що
суперечать інтересам держави і суспільства через те, що ВАТ "YYY"
- продавець, активи якого знаходились в податковій заставі, в
порушення вимог пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
здійснив продаж майна за
ціною нижче експертної оцінки, в наслідок чого залишився
непогашений податковий борг на суму 68433,60 грн. Відповідно до
вимог 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, є
недійсною. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд
повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків.
Судом першої інстанції зроблений правильний висновок про
відсутність правових підстав для твердження про ухилення від
сплати податків сторонами з огляду на встановлений судом факт
спрямування запиту продавця до податкового органу та відсутність
заборони на відчуження майна у податковій заставі. Сама по собі
реалізація майна за ціною нижчою за ціну експертної оцінки не
правомірно визнана апеляційною інстанцією, як підстава для
визнання угоди скерованої з боку продавця на ухилення від сплати
податків, оскільки відсутні докази і навіть доводи про наявність
покупців на майно за такою ціною. При цьому слід зауважити, що
укладання оспорюваних договорів з боку ВАТ "YYY" - продавця,
активи якого знаходились в податковій заставі, свідчить про намір
скерування виручених коштів на погашення саме податкового боргу.
Наведені обставини доводять відсутність правових підстав для
задоволення позовних вимог податкової служби про визнання
недійсними на підставі статті 49 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
договорів купівлі-продажу нерухомого і рухомого майна,
укладених 17.01.2003р. між ВАТ "YYY" та ВАТ "XXX" як таких, що
суперечать інтересам держави і суспільства.
У зв'язку з викладеним, рішення у справі залишається без змін, а
постанова визнається такою, що підлягає скасуванню як прийнята з
порушенням норм матеріального права, а касаційна скарга ВАТ "XXX"
задовольняється.
З огляду на зазначене та керуючись статтею 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, статтями 111-5,
111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 грудня
2003 р. у справі № 23/227-03-7168 скасувати. Рішення
Господарського суду Одеської області від 28 жовтня 2003р. у цій
справі залишити без змін.
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич