ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 20/8
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну військової частини А–3990,
скаргу м. Полтава
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 03.11.2003
року
у справі за позовом ВАТ “ПЕ”
до військової частини А–3990,
м. Полтава
про стягнення 4 802,54 грн.
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2003 року ВАТ “ПЕ” звернулось до суду з позовом про
стягнення з військової частини А – 3990, м. Полтава 4 802,54
грн. згідно ст. 53 Закону України “Про державний бюджет на 2002
рік” ( 2905-14 ) (2905-14) .
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.09.2003
року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов
задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 03.11.2003 року скасувати,
як таку, що не відповідає нормам матеріального права, а рішення
господарського суду Полтавської області від 12.09.2003 року
залишити без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін,
зокрема і після оголошеної судом до 22.04.2004 року перерви,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що працівники
відповідача, які мають право на пільги згідно Закону України
“Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей” ( 2011-12 ) (2011-12) здійснювали оплату електричної енергії у
2002 році з 5 – процентною знижкою, що складає 4 802,54 грн.
Згідно до ст. 53 Закону України “Про державний бюджет на 2002
рік” ( 2905-14 ) (2905-14) витрати на безоплатне матеріальне і побутове
забезпечення, на яке згідно з законами України мають право
окремі категорії працівників бюджетних установ, здійснюються за
рахунок коштів на утримання цих установ.
Виходячи з визначеного цією нормою порядку відшкодування витрат
на побутове забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей
апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що гарантований
державою рівень соціального захисту військовослужбовців не може
ставитись в залежність від обставин, які не ставлять під сумнів
саме право на відшкодування витрат на пільгове побутове
забезпечення, обґрунтовано постановив про задоволення позову і
підстав для скасування постанови з наведених у касаційній скарзі
мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12) , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2003
року, без змін.