ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 20/153
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія
“Центренерго” на рішення господарського суду Луганської області
від 22.07.2003 р. та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 15.01.2004 р. у справі № 20/153 за
позовом ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” до
дочірнього підприємства “Донбасантрацитвуглезбут” ВАТ “Державна
холдингова компанія “Донбасантрацит”, державного підприємства
“Донбасантрацит” за участю представника позивача – Зарубіна Т.М.
про стягнення 1 282 956,96 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.07.2003
р. у задоволенні позову ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія
“Центренерго” до дочірнього підприємства
“Донбасантрацитвуглезбут” ВАТ “Державна холдингова компанія
“Донбасантрацит”, державного підприємства “Донбасантрацит”
відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 р. зазначене рішення місцевого суду від 22.07.2003 р.
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення від
22.07.2003 р. та постанову від 15.01.2004 р., посилаючись на те,
що вони прийняті з порушенням норм законодавства, та прийняти
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ “Державна
енергогенеруюча компанія “Центренерго” в повному обсязі.
Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не
надходили.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив наступне.
У квітні 2003 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення заборгованості (збитків) у сумі 1 282
956,96 грн. за договором № 23 від 01.03.2000 р.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р.
№ 11 з наступними змінами “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається
рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення
для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і
правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і
підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому
засўданнў.
Місцевий і апеляційний суди при вирішенні спору не дотримались
наведених роз’яснень Верховного Суду України та не виконали
вимог відповідно п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, приймаючи 22.07.2003 р. рішення про відмову в задоволенні
позову ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, суд
першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача до обох
відповідачів є необґрунтованими і суперечать чинному
законодавству. До того ж, суд з посиланням на ст. 80 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зазначив, що позивачем пропущений строк позовної
давності звернення до суду за захистом порушеного права.
Проте, з вказаними висновками місцевого господарського суду
погодитись не можна, оскільки зазначене рішення не відповідає
положенням Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про позовну
давність.
У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні
доказів установить, що право позивача про захист якого він
просить, відповідачем не порушено, приймається рішення про
відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через
пропуск строку давності.
Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк
позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі
ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
приймає рішення, яким відмовляє в
позові у зв’язку із закінченням строку позовної давності, а при
визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право
має бути захищене.
Вирішуючи справу господарський суд Луганської області вказаного
не врахував. Суд апеляційної інстанції на зазначені порушення
законодавства місцевим судом уваги не звернув та їх не усунув.
Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі для розгляду суду
першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Державна енергогенеруюча компанія
“Центренерго” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2003
р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 р. у справі № 20/153 скасувати.
3. Справу № 20/153 передати для розгляду господарському суду
Луганської області.
4. Стягнути з дочірнього підприємства “Донбасантрацитвуглезбут”
ВАТ “Державна холдингова компанія “Донбасантрацит” та державного
підприємства “Донбасантрацит” на користь ВАТ “Державна
енергогенеруюча компанія “Центренерго” по 425 грн. державного
мита з кожного..
5. Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.