ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 20-8/291-7/097
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ ЕК “С”
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.12.2003
року
у справі за позовом ВАТ ЕК “С”
до Севастопольського судоремонтного
заводу Чорноморського флоту
про стягнення 215 174,91 грн.
В С Т А Н О В И В:
у серпні 2003 року ВАТ ЕК “С” звернулось до суду з позовом до
Севастопольського судоремонтного заводу ЧФ про стягнення 264
282,60 грн. за перевищення договірної величини споживання
електроенергії.
Заявою від 29.09.2003 року позивач зменшив суму стягнення до 215
174,91 грн. посилаючись на помилковість попередніх розрахунків
внаслідок неправильного визначення фактичного обсягу спожитої
відповідачем електроенергії.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.11.2003
року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 17.12.2003 року, підпункт
“г” п. 2.1.1 укладеного сторонами договору на постачання
електроенергії № 154 від 22.07.2002 року визнано недійсним, а у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права і
просить постановлені по справі судові рішення скасувати та
постановити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника
відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши
матеріали справи судова колегія вважає, що постановлені по
справі судові рішення не можуть залишатися в силі і підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд
виходячи з наступного.
Визнаючи недійсним умови укладеного сторонами договору щодо
права позивача на одностороннє зменшення договірної величини
постачання електроенергії у різі заборгованості відповідача та
відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з
того, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
27.03.1999 року, № 441 Порядок постачання електричної енергії
( 441-99-п ) (441-99-п)
споживачам та Правила користування електричною
енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджені постановою НКРЕ від
31.07.1996 року № 28 неправомірно визначають і розширюють сферу
застосування ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а тому не можуть застосовуватись і давати право
постачальнику електричної енергії вимагати оплати п‘ятикратної
вартості електроенергії, спожитої понад граничні величини.
З наведеними мотивами погодився і суд апеляційної інстанції.
Проте наведене судами обґрунтування прийнятого рішення не можна
визнати таким, що відповідає нормам матеріального права, які
регулюють спірні відносини.
Укладаючи 22.07.2002 року договір № 154 сторони зазначили, що
при його виконанні вони будуть керуватись не лише зазначеними в
ньому умовами постачання електроенергії, а і чинним
законодавством України.
Згідно ст. 26 Закону України № “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії несе відповідальність за
порушення умов договору з енергопостачальником та правил
користування електроенергією.
Споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної
енергії понад договірну величину за розрахунковий період
сплачують енергопостачальникам п‘ятикратну вартість різниці
фактично спожитої і договірної величини.
Як передбачено Порядком постачання електричної енергії
споживачам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України
від 27.03.1999 р., № 441 ( 441-99-п ) (441-99-п)
, граничні величини
споживання електричної енергії для споживачів визначаються
енергопостачальними організаціями в обсязі, передбаченому
договором між ними у разі відсутності заборгованості за
використану електроенергію.
В разі нездійснення споживачем поточних платежів у терміни,
встановлені договором граничні величини споживання електричної
енергії не встановлюються.
П. 11 цього порядку передбачено право енергопостачальної
організації за підсумками місяця корегувати граничну величину
споживання електричної енергії для споживача до рівня фактично
сплаченої за цей місяць величини її споживання.
У разі корегування для споживача договірної величини споживання
обсягу електричної енергії до рівня фактично оплаченої за певний
розрахунковий період здійснюється відповідне корегування і
договірної (граничної) величини споживання електричної енергії.
Визнаючи наведені вище положення Порядку постачання електричної
енергії ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
та аналогічні норми Правил користування
електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджені постановою НКРЕ
від 31.07.1997 року, № 28 такими, що суперечать законодавству
України і не підлягають застосуванню місцевий господарський і
апеляційний суд мотивів щодо цього та обставин, які б свідчили
про те, що визначення договірної величини споживання
електроенергії на рівні фактично сплаченої електроенергії за
певний розрахунковий період суперечить ст. 26 Закону України
“Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не навели, належної оцінки
матеріалам справи, які стосуються виконання сторонами умов
договору та дотримання визначеного нормативного порядку
постачання і споживання електричної енергії, її своєчасної
оплати не дали, а тому висновки суду щодо неправомірності
визначення позивачем договірної величини споживання
електроенергії з урахуванням рівня її оплати не можна визнати
обґрунтованими, а прийняті судові рішення законними.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,
повно та всебічно з’ясувати дійсні обставини справи і в
залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване
рішення.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.11.2003
року, постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 17.12.2003 року скасувати. а справу направити на новий
розгляд в іншому складі суддів.