ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2004                                       Справа N 18/200

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ДК “Г” НАК “Н”

скаргу

на постанову                 Харківського апеляційного

                             господарського суду від 26.11.2003

                             року

у справі за позовом          ДК “Г” НАК “Н”

до                           КСП “П”

про   стягнення 4292, 84 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у  липні  2003 року, ДК “Г” НАК “Н” звернулось до суду з позовом

про стягнення з колективного сільськогосподарського підприємства

“П”  3 500 грн. у рахунок оплати простого векселя від 22.09.1999

року та 792,84 грн. відсотків за користування коштами.

Рішенням  господарського суду Полтавської області від 17.09.2003

року  у  задоволенні позову відмовлено з мотивів пропуску строку

пред‘явлення векселя для платежу.

Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від

26.11.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано частково

і  постановлено стягнути на користь позивача визначену у векселі

суму платежу у розмірі 3 500 грн.

У  касаційній  скарзі  позивач  посилається  на  неправомірність

відмови  йому  у  стягненні  відсотків  і  просить  рішення   та

постанову  у  частині відмови у позові скасувати  і  постановити

рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова

колегія  вважає,  що  скарга підлягає  задоволенню,  виходячи  з

наступного.

Із  наявних  у справі матеріалів вбачається, що 24.09.1999  року

відповідачем видано простий вексель за № 763313930351, яким  він

зобов’язався  по  пред’явленні  векселя  для  платежу   сплатити

позивачу три тисячі п’ятсот гривень.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні  векселі

та  прості  векселі,  чинного  для України  з  06.01.2000  року,

переказний  вексель  строком за пред’явленням,  а  це  положення

стосується  і  простих векселів, повинен бути  пред’явлений  для

платежу  протягом одного року від дати його складання, тобто  не

пізніше   24.09.1999  року,  а  оскільки   позовні   вимоги   до

векселедавця, які випливають з переказного векселя,  погашаються

із  закінченням трьох років, які обчислюються від дати  настання

строку платежу, апеляційний суд правильно постановив рішення про

стягнення визначеної суми грошей на користь відповідача.

Проте з наведеними судами мотивами відмови у стягненні відсотків

погодитись не можна, оскільки згідно ст. 48 Уніфікованого закону

про    переказні    векселі   та   прості    векселі    законний

векселедержатель має право в разі неможливості  отримати  платіж

за векселем у строк притягнути кожного, хто поставив свій підпис

на  векселі,  до відповідальності та вимагати сплати  вексельної

суми  від  кожного  з  них, відсотків від дати  настання  строку

платежу  та  відшкодування понесених витрат, а тому  при  такому

положенні та враховуючи, що обставини справи встановлені судом з

достатньою повнотою судова колегія вважає можливим не  передаючи

справу  у  цій частині на новий розгляд постановити рішення  про

задоволення  позову і стягнути на користь позивача  відсотки  на

суму векселя у розмірі 792,84 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Виший господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення  господарського суду Полтавської області від  17.09.2003

року,  постанову  Харківського апеляційного господарського  суду

від  26.11.2003  року, у частині відмови у  стягненні  відсотків

скасувати.

Позов у цій частині задовольнити.

Стягнути  колективного сільськогосподарського  підприємства  “П”

(с. Пришиб Шишацького району, Полтавської області) на користь ДК

“Г”  НАК  “Н”  792,84 грн. відсотків та 80 грн. на відшкодування

витрат по сплаті мита.

У  решті постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 26.11.2003 року залишити без змін.

Наказ на виконання постанови доручити видати господарському суду

Полтавської області.