ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 17/380 пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,
суддів
за участю повноважних представників
позивача
відповідачів - не з'явились,
розглянувши у відкритому ТзОВ "А", Спеціалізованого державного
засіданні підприємства "С" в особі Луганської
касаційні скарги філії спеціалізованого державного
підприємства "С"
на рішення від 20 серпня 2003 року
господарського суду Луганської
області
та постанову від 17 грудня 2003 року
Донецького апеляційного господарського
суду
у справі № 17/380 пн
за позовом АТЗТ "Л"
до відділу державної виконавчої служби
Первомайського міського управління
юстиції Луганської області, ТзОВ
"А", Спеціалізованого державного
підприємства "С" в особі Луганської
філії спеціалізованого державного
підприємства "С"
про визнання недійним торгів
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Луганської області з позовом до відділу державної виконавчої
служби Первомайського міського управління юстиції Луганської
області, ТзОВ "А", Спеціалізованого державного підприємства "С" в
особі Луганської філії спеціалізованого державного підприємства
"С" про визнання недійсним публічних торгів по реалізації
арештованого нерухомого майна Первомайського заводу будівельних
матеріалів.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20 серпня 2003
року визнано недійсним публічні торги по реалізації майна АТЗТ
"Л", проведені 21.03.2003 року Луганською філією Спеціалізованого
державного підприємства "С" та їх результати; визнано недійсним
акт про проведені публічні торги; визнано недійсним свідоцтво про
право на придбання нерухомого майна з публічних торгів, посвідчене
приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округа
02.07.2003 року, реєстраційний № 1039; зобов'язано ТОВ "А"
повернути АТЗТ "Л" майно Первомарського заводу будівельних
матеріалів; зобов'язано відділ державної виконавчої служби
Первомайського міського управління юстиції Луганської області
повернути ТзОВ "А" грошові кошти в сумі 313200 грн.; зобов'язано
Спеціалізоване державне підприємство "С" повернути ТзОВ "А"
грошові кошти в сумі 34800 грн.; в решті позовних вимог
провадження по справі припинено; стягнуто з відповідачів судові
витрати.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17
грудня 2003 року рішення суду залишене без змін.
У касаційних скаргах скаржники просять вказані судові рішення
скасувати, оскільки при їх прийнятті були порушені норми
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, 12.07.2002
року на виконання наказів господарського суду Луганської області
№ 4/56 від 13.03.2001 року, № 8/265 від 17.12.2001 року, державним
виконавцем відділу державної виконавчої служби Первомайського
міського управління юстиції Луганської області складено акт опису
та арешту майна АТЗТ "Л". 21.10.2002 року державним виконавцем
була винесена постанова про накладення арешту на майно АТЗТ "Л" -
майно Первомайського заводу будівельних матеріалів, який є
структурним підрозділом позивача. 21.03.2003 року Луганською
філією СДП "С" були проведені публічні торги з реалізації майна
позивача, за результати яких ТзОВ "А" стало переможцем та придбало
майновий комплекс заводу за 348000 грн.
Встановивши вказані обставини справи, господарські суди дійшли
обгрунтованого висновку про те, що публічні торги з реалізації
майна були проведенні з численним порушенням норм законодавчих
актів.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
у разі відсутності у боржника коштів та цінностей,
достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається
на належне боржникові інше майно. При цьому статтею 64 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
визначена
черговість реалізації майна, якою нерухомість віднесена до третьої
черги, а до другої - готова продукція та інші матеріальні
цінності, які не використовуються у виробництві.
Як встановлено судами, станом на 01.07.2002 року на Первомайському
заводі будівельних матеріалів знаходилась сировина та будівельні
матеріали на загальну суму 357474,38 грн., однак вказане майно
державним виконавцем реалізоване не було, що є порушенням ст. 64
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з 15.07.1998 року
все майно та майнові права Первомайського заводу будівельних
матеріалів знаходяться в податковій заставі.
Згідно з п. 2.2 спільного наказу Міністерства юстиції України та
Державної податкової адміністрації України "Про взаємодію органів
державної виконавчої служби та органів державної податкової служби
щодо звернення стягнення на майно підприємств - боржників, яке
знаходиться в податковій заставі" вилучення (арешт) для наступної
реалізації майна, що перебуває в податковій заставі, за рішенням
суду, пов'язаним зі стягненням заборгованості перед бюджетом та
державними цільовими фондами, може здійснюватись лише за письмовою
згодою органів ДПІ за місцем знаходження платника податків.
Пунктом 2.4 вказаного наказу передбачено, що опис вилучення
(арешт) та наступна реалізація майна, що перебуває в податковій
заставі, за рішенням суду, не пов'язаним зі стягненням
заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами,
може здійснюватись лише за письмовою згодою та з представником ДПІ
при необхідності за місцем знаходження платника податків.
Господарськими судами встановлено, що згоди на реалізацію майна
Первомайського заводу будматеріалів ДПІ у м. Первомайську відділу
державної виконавчої служби Первомайського міського управління
юстиції Луганської області не надавало.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
стягнення на заставлене майно боржника для задоволення
вимог стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку
примусового виконання допускається лише у разі коли вартість
предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника
заставодержателю. Кошти, отримані від реалізації заставленого
майна, використовуються насамперед для задоволення зобов'язань
боржника перед заставодержателем, і лише залишок коштів - для
задоволення вимог стягувача.
Вирішуючи спір, господарські суди також встановили порушення
допущені Спеціалізованим державним підприємством "С" в особі
Луганської філії при підготовці та проведенні публічних торгів.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Посилання скаржника - ТзОВ "А" на порушення господарськими судами
норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та
спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарські суди
першої та апеляційної інстанцій повно, всебічно об'єктивно
розглянули всі обставини справи, дали належну правову оцінку всім
доказам, та прийняли законні і обґрунтовані судові рішення, в
зв'язку з чим підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 20 серпня 2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17 грудня 2003 року залишити без змін, а касаційні скарги без
задоволення.