Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 17/195
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Красногвардійському районі м.
Києві Дніпропетровська
касаційну скаргу
на постанову від 20 січня 2004
Дніпропетровського Господарського суду
апеляційного
за позовом Українсько-Ізраїльського
підприємства з іноземними
інвестиціями "Е" - товариство з
обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції
у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська
Відділення державного
казначейства у
Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська
за участю Прокурора Красногвардійського
району м. Дніпропетровська в
інтересах держави на стороні
відповідачів.
про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та процентів
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідачів
Українсько-Ізраїльським підприємством з іноземними інвестиціями
"Е" - товариство з обмеженою відповідальністю у вересні 2003
заявлений позов до Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про стягнення
1120456 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за лютий 2000р. та
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ у
сумі 1131851 грн.(з урахуванням уточнень, викладених в заяві від
23.10.2003). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за даними
податкової декларації з ПДВ за лютий 2000р., заявлена сума
бюджетного відшкодування податку на додану вартість становить
1120456 грн., яка відповідно до приписів підпункту 7.7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню у строк до 1 травня 2000 р. У зв'язку з
тим, що станом на 1.09.2003р. вказана сума не відшкодована
позивачеві, вона визнається бюджетною заборгованістю, на яку
відповідно до приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, нараховуються
проценти на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку
України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її
дії, включаючи день погашення. Позивач наголошував на тому, що
рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області від
19.10.2000р. у справі № Н 25/45 встановлено право позивача на
відшкодування з бюджету 1120456 грн. податку на додану вартість
згідно даних податкової декларації з ПДВ за лютий 2000р.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29
жовтня 2003 року, ухвалене суддею, позовні вимоги задоволені в
повному обсязі. Резолютивною частиною відшкодовано позивачеві з
бюджету 1120456 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ та 1131851
грн. процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану
вартість за лютий 2000 року. Рішення суду мотивоване доведеністю
матеріалами справи факту існування бюджетної заборгованості з ПДВ
за спірний період та приписами підпункту 7.7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно
яких нараховуються проценти. Водночас господарським судом
Дніпропетровської області встановлено, що позивачем були виконані
всі дії, направлені на отримання бюджетного відшкодування за
декларацією лютого 2000р. в розмірі 1120456 грн., а розрахована
сума процентів у розмірі 1131851 грн. визнана судом обґрунтованою.
Дніпропетровський Апеляційний господарський суд постановою від 20
січня 2004 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Дніпропетровської області без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі
м. Дніпропетровська залишив без задоволення. Апеляційним судом
також встановлено, що на день розгляду даної справи, рішення
Арбітражного суду Дніпропетровської області від 19.10.2000р. у
справі № Н 25/45, яким встановлено право позивача на відшкодування
з бюджету 1120456 грн. податку на додану вартість згідно даних
податкової декларації з ПДВ за лютий 2000р., не виконане. Також у
постанові зазначено про те, що предмет позову у справі № Н 25/45
включав вимогу щодо зобов'язання ДПІ надати висновок, у той же час
як предмет даної справи стосується саме стягнення суми бюджетної
заборгованості та процентів.
Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська вважає, що рішення і постанова апеляційного
господарського суду прийняті з порушенням матеріального права.
Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і
постанову у справі та припинити провадження у справі. При цьому,
ДПІ обґрунтовує касаційну скаргу приписами пункту 2 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на
підставі якого має бути припинено провадження у даній справі,
оскільки є рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області від
19.10.2000р. у справі № Н25/45, яким задоволені позовні вимоги ТОВ
"Е" про відшкодування з бюджету 1120456 грн. податку на додану
вартість згідно даних податкової декларації з ПДВ за лютий 2000р.
Податкова служба посилається на помилкове застосування у рішенні
та постанові Господарського суду приписів підпункту 15.3.1 пункту
15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, і зауважує на тому, що позивач втратив право
заявляти до відшкодування заявлені суми бюджетної заборгованості,
оскільки відлік строку на таке звернення має бути відрахований з 1
травня 2000р. При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим,
що судами не враховані положення "Порядку відшкодування податку на
додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України № 200/86
( z0489-01 ) (z0489-01)
від 21.05.2001р., яким передбачено нарахування
процентів на суму бюджетної заборгованості податковими органами в
особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з
бюджету.
Відділенням державного казначейства у Красногвардійському районі
м. Дніпропетровська постанова апеляційного суду не оскаржена,
відзив на касаційну скаргу не надісланий.
Українсько-Ізраїльським підприємством з іноземними інвестиціями
"Е" - товариство з обмеженою відповідальністю надісланий відзив на
касаційну скаргу, у якому товариство просить залишити без змін
судові акти, з мотивів у них викладених.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді переглянув
матеріали справи і касаційну скаргу у присутності представників
сторін, які підтримали свої доводи, та прокурора Генеральної
прокуратури України, який підтримав касаційну скаргу, і відзначає
наступне.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції. Під час розгляду справи, господарським судом
Дніпропетровської області встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що внаслідок поданої до
Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська декларації з податку на додану вартість за лютий
2000року, заявлена до відшкодування сума податку на додану
вартість становить 1120456 грн., яка повинна бути перерахована на
рахунок позивача в установі банку з Державного бюджету на протязі
місяця, наступного після подання декларації, про що вказано у
відповідних рядках декларації. Водночас встановлено, що
1.05.2000р. сплинув визначений приписами Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк проведення
відшкодування позивачу ПДВ за декларацією лютого 2000р. При цьому
факт порушення терміну відшкодування 1120456 грн. встановлений
господарськими судами, тому розрахована позивачем сума процентів у
цій справі за період з 1.05.2000р. по 1.09.2003р. що не була
вчасно відшкодована відповідачем, є обґрунтованою і становить
1131851 грн.
У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. Згідно з частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету
При цьому, надане Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від факту виконання
податковими органами приписів пункту 5 Порядку відшкодування ПДВ
щодо надання відповідного висновку до органів Державного
казначейства України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних інтересів.
У справі арбітражного суду Дніпропетровської області № Н 25/45,
яким задоволені позовні вимоги ТОВ "Е" про відшкодування з бюджету
1120456 грн. податку на додану вартість згідно даних податкової
декларації з ПДВ за лютий 2000р., предмет позову включає вимогу
про зобов'язання ДПІ надати висновок до відділу Державного
казначейства України про відшкодування бюджетної заборгованості з
ПДВ.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права,
визначеного Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відповідає за своїм змістом цьому Законові і включає
вимогу саме про стягнення коштів з бюджету. З огляду на викладене,
доводи податкової служби про наявність підстав для припинення
провадження у даній справі на підставі пункту 2 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визнаються непереконливими.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990р. № 509-ХІІ із змінами,
внесеними згідно із Законом України № 203/96-ВР ( 203/96-ВР ) (203/96-ВР)
від
16.05.96, в редакції Закону N 83/98-ВР ( 83/98-ВР ) (83/98-ВР)
від
05.02.98р., встановлені функції державних податкових інспекцій,
зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання
платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків інших платежів. Таким чином,
органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо
контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань
пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби,
які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів
статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають
з платниками податку з питань оподаткування.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів. Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
від 26.12.2002р. № 380-ІУ, який затверджує
повноваження органам державної влади здійснювати виконання
Державного бюджету України протягом бюджетного періоду,
передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом,
що відповідно до закону має право на його застосування, про
стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти
державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства
України.
Пунктом 7 "Положення про Державне казначейство" ( 590-95-п ) (590-95-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня
1995 р. N 590 встановлені функції відділення Державного
казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між державним
бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків,
зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими
Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам
належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за
поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок
державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів
та обов'язкових платежів та інші. Згідно з пунктом 4 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом
Державної податкової адміністрації та Державного казначейства
України 02.07.97 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу
Державної податкової адміністрації України та Державного
казначейства України від 21.05.2001 № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) і
зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за
№ 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що на
час подання позову та розгляду справи, рішення Арбітражного суду
Дніпропетровської області від 19.10.2000р. у справі № Н 25/45 не
виконано, позивач виконував усі необхідні дії для одержання
1120456 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за лютий 2000р. За
таких обставин, посилання податкової служби на порушення судами
приписів підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визнаються
безпідставними, оскільки неодноразові звернення позивача за
одержанням бюджетного відшкодування, включаючи попереднє звернення
за судовим захистом, доводить відсутність підстав для застосування
наведеної норми, а Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить приписів щодо граничного строку на
одержання належної і вчасної заявленої до відшкодування суми
бюджетної заборгованості з ПДВ.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.
Згідно припису підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду наявне від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120
відсотків облікової ставки НБУ.
Доводи податкової служби про те, що нарахування процентів на суму
бюджетної заборгованості повинно вирішуватись відповідно до
"Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого
Наказом ДПА України № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
від 21.05.2001р., не
можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови
апеляційного суду, оскільки порядок обчислення, сплати, дату
виникнення податкових зобов'язань, право платника на податковий
кредит, порядок і строки відшкодування з бюджету визначені Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З урахуванням викладеного, переглянуті рішення і постанова
господарського суду відповідають приписам чинного законодавства, а
відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги
Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29
жовтня 2003р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20 січня 2004р. у справі № 17/195 залишити
без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Красногвардійському районі м. Дніпропетровська - без задоволення.