Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 17/193
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції
судовому засіданні в м. у Красногвардійському районі м.
Києві Дніпропетровська
касаційну скаргу
на постанову від 25 грудня 2003
Дніпропетровського Господарського суду
апеляційного
за позовом Українсько-Ізраїльського
підприємства з іноземними
інвестиціями "Е" - товариство з
обмеженою відповідальністю
до Державної податкової інспекції
у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська
Відділення державного
казначейства у
Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська
за участю Прокурора Красногвардійського
району м. Дніпропетровська в
інтересах держави на стороні
відповідачів.
про стягнення процентів,
нарахованих на суму бюджетної
заборгованості з ПДВ
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача
від відповідачів
Українсько-Ізраїльським підприємством з іноземними інвестиціями
"Е" - товариство з обмеженою відповідальністю у вересні 2003
заявлений позов до Державної податкової інспекції у
Красногвардій-ському районі м. Дніпропетровська про стягнення
1164310 грн. процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість (з урахуванням
уточнень, викладених в заяві від 10.10.2003). Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що за даними податкової декларації з ПДВ за
лютий 1998р., заявлена сума бюджетного відшкодування податку на
додану вартість становить 1567808,79 грн., яка відповідно до
приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню у строк до 1
квітня 1998 р. За даними податкової декларації з ПДВ за травень
1998р. сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість
становить 114269,57 грн. і підлягає відшкодуванню у строк до 1
серпня 1998 р. Позивач наголошував на тому, що рішенням
Арбітражного суду Дніпропетровської області від 16.03.99р. у
справі № Д10-81 встановлено право позивача на відшкодування з
бюджету 1567808,79 грн. податку на додану вартість згідно даних
податкової декларації з ПДВ за лютий 1998р. та процентів,
нарахованих на цю суму за весь період бюджетної заборгованості з
1.04.98р. по день фактичного повернення коштів, та відшкодування з
бюджету 114269,57 грн. податку на додану вартість згідно даних
податкової декларації з ПДВ за травень 1998р. і процентів,
нарахованих на цю суму за весь період бюджетної заборгованості з
1.08.98р. по день фактичного повернення коштів. У зв'язку з тим,
що рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області від
16.03.99р. у справі № Д10-81 виконане лише в частині стягнення
основної суми бюджетної заборгованості з ПДВ, позивач звернувся із
позовом про стягнення нарахованих відповідно до приписів підпункту
7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
процентів, які становлять 1164310 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29
жовтня 2003 року, ухвалене суддею, позовні вимоги задоволені в
повному обсязі. Резолютивною частиною відшкодовано позивачеві з
бюджету 1164310 грн. процентів за несвоєчасне відшкодування
податку на додану вартість за лютий та травень 1998 року. Рішення
суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту невчасного
відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за спірний період та
приписами підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно яких нараховуються
проценти. Водночас господарським судом Дніпропетровської області
встановлено, що позивачем були виконані всі дії, направлені на
своєчасне отримання бюджетного відшкодування за декларацією лютого
та травня 1998р., а розрахована сума процентів у розмірі 1164310
грн. визнана судом обґрунтованою.
Дніпропетровський Апеляційний господарський суд постановою від 25
грудня 2003 року залишив перевірене рішення Господарського суду
Дніпропетровської області без змін з тих же підстав, а апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі
м. Дніпропетровська залишив без задоволення. Апеляційним судом
також встановлено, що на день розгляду даної справи, рішення
Арбітражного суду Дніпропетровської області від 16.03.99р. у
справі № Д10-81 в частині стягнення процентів за несвоєчасне
відшкодування податку на додану вартість за лютий та травень 1998
року не виконане і його виконання є неможливим. Також у постанові
зазначено про те, що предмет позову у справі № Д10-81 включав
вимогу щодо зобов'язання ДПІ надати висновок, у той же час як
предмет даної справи стосується саме стягнення суми процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ.
Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська вважає, що рішення і постанова апеляційного
господарського суду прийняті з порушенням матеріального права.
Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд
матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і
постанову у справі та припинити провадження у справі. При цьому,
ДПІ обґрунтовує касаційну скаргу приписами пункту 2 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на
підставі якого має бути припинено провадження у даній справі,
оскільки є рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області від
16.03.99р. у справі № Д10-81, яким задоволені позовні вимоги ТОВ
"Е" про відшкодування з бюджету податку на додану вартість згідно
даних податкової декларації з ПДВ за лютий та травень 1998р. та
процентів шляхом зобов'язання ДПІ надати висновок.
Податкова служба посилається на помилкове застосування у рішенні
та постанові Господарського суду приписів підпункту 15.3.1 пункту
15.3 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, і зауважує на тому, що позивач 11.08.2002р.
втратив право заявляти до відшкодування заявлені процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості Наголошує на тому, що
виконавче провадження у справі № Д10-81 закрито, оскільки Відділом
державної виконавчої служби Красногвардійського райуправління
юстиції 5.12.2000р. винесено постанову про закриття виконавчого
провадження
Відділенням державного казначейства у Красногвардійському районі
м. Дніпропетровська постанова апеляційного суду не оскаржена,
відзив на касаційну скаргу не надісланий.
Українсько-Ізраїльським підприємством з іноземними інвестиціями
"Е" - товариство з обмеженою відповідальністю надісланий відзив на
касаційну скаргу, у якому товариство просить залишити без змін
судові акти, з мотивів у них викладених.
Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді переглянув
матеріали справи і касаційну скаргу у присутності представників
сторін, які підтримали свої доводи, та прокурора Генеральної
прокуратури України, який підтримав касаційну скаргу, і відзначає
наступне.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції. Під час розгляду справи, господарським судом
Дніпропетровської області встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що внаслідок поданих до
Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська декларації з податку на додану вартість за лютий
1998р., заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану
вартість становить 1567808,79 грн., а за даними податкової
декларації з ПДВ за травень 1998р. сума бюджетного відшкодування
податку на додану вартість становить відповідно 114269,57 грн.
Вказані суми повинні бути перераховані на рахунок позивача в
установі банку з Державного бюджету упродовж місяця, наступного
після подання декларації, про що вказано у відповідних рядках
декларації. Водночас встановлено, що 1.04.98р. сплинув визначений
приписами Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строк проведення відшкодування позивачу ПДВ за
декларацією лютого 1998р., а 1.08.98р. сплинув строк проведення
відшкодування позивачу ПДВ за декларацією травня 1998р. При цьому
факт порушення терміну відшкодування 1567808,79 грн. за
декларацією лютого 1998р. та 114269,57 грн. за декларацією травня
1998р. встановлений господарськими судами, а розрахована позивачем
сума процентів у цій справі за період з 1.04.98р. по 1.09.2003р.
та з 1.08.98 по 1.09.2003р. що не була вчасно відшкодована
відповідачем, визнана судами обґрунтованою і становить 1164310
грн.
У підпункті 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період. Згідно з частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у
будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
При цьому, надане Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від факту виконання
податковими органами приписів пункту 5 Порядку відшкодування ПДВ
щодо надання відповідного висновку до органів Державного
казначейства України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних інтересів.
У справі арбітражного суду Дніпропетровської області № Д10-81,
яким задоволені позовні вимоги ТОВ "Е" про відшкодування з бюджету
1567808,79 грн. податку на додану вартість згідно даних податкової
декларації з ПДВ за лютий 1998р. та процентів, нарахованих на цю
суму за весь період бюджетної заборгованості з 1.04.98р. по день
фактичного повернення коштів, та про відшкодування з бюджету
114269,57 грн. податку на додану вартість згідно даних податкової
декларації з ПДВ за травень 1998р., предмет позову включає вимогу
про зобов'язання ДПІ надати висновок до відділу Державного
казначейства України про відшкодування бюджетної заборгованості з
ПДВ.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права,
визначеного Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відповідає за своїм змістом цьому Законові і включає
вимогу саме про стягнення коштів з бюджету. З огляду на викладене,
доводи податкової служби про наявність підстав для припинення
провадження у даній справі на підставі пункту 2 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визнаються помилковими.
Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від 04.12.1990р. № 509-ХІІ із змінами,
bmeqemhlh згідно із Законом України № 203/96-ВР ( 203/96-ВР ) (203/96-ВР)
від
16.05.96, в редакції Закону N 83/98-ВР ( 83/98-ВР ) (83/98-ВР)
від
05.02.98р., встановлені функції державних податкових інспекцій,
зокрема: здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, забезпечення обліку платників податків,
інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження
цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання
платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових
декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з
обчисленням податків, інших платежів, а також перевірки
достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів
оподаткування і обчислення податків інших платежів. Таким чином,
органом державної виконавчої влади, який здійснює діяльність щодо
контролю за додержанням податкового законодавства та інших питань
пов'язаних з оподаткуванням є органи державної податкової служби,
які відповідно до покладених на них законом функцій та приписів
статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
є відповідачами та позивачами по спорах, які виникають
з платниками податку з питань оподаткування.
Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
в Україні застосовується казначейська форма
обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає
здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з
коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування
розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при
зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні
платежів. Статтею 32 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
від 26.12.2002р. № 380-ІУ, який затверджує
повноваження органам державної влади здійснювати виконання
Державного бюджету України протягом бюджетного періоду,
передбачено, що виконання рішення, яке прийняте державним органом,
що відповідно до закону має право на його застосування, про
стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти
державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.
Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються
кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства
України.
Пунктом 7 "Положення про Державне казначейство" ( 590-95-п ) (590-95-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня
1995 р. N 590 встановлені функції відділення Державного
казначейства до яких віднесено, зокрема розподілення між державним
бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків,
зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими
Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам
належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за
поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок
державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів
та обов'язкових платежів та інші. Згідно з пунктом 4 Порядку
відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом
Державної податкової адміністрації та Державного казначейства
України 02.07.97 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу
Державної податкової адміністрації України та Державного
казначейства України від 21.05.2001 № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) і
зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за
№ 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету
здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів або за рішенням суду.
Судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що на
час подання позову та розгляду справи, рішення Арбітражного суду
Дніпропетровськоє області від 16.03.99р. у справі № Д10-81
виконане лише в частині стягнення основної суми бюджетної
заборгованості з ПДВ, а позивач виконував усі необхідні дії для
одержання бюджетної заборгованості з ПДВ за лютий та травень
1998р.та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з
ПДВ. За таких обставин, посилання податкової служби на порушення
судами приписів підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визнаються безпідставними, оскільки неодноразові звернення
позивача за одержанням бюджетного відшкодування, включаючи
попереднє звернення за судовим захистом, доводить відсутність
підстав для застосування наведеної норми, а Закон України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить обмежень щодо
граничного строку на одержання належної і вчасно заявленої до
відшкодування суми бюджетної заборгованості з ПДВ.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 р. № 1251-XII із змінами та доповненнями
ставки, механізм справляння податків встановлюються виключно
законами про оподаткування. Порядок обчислення та сплати податку
на додану вартість встановлений Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.
Згідно припису підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за
результатами звітного періоду наявне від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Згідно частини 5 підпункту 7.7.3. статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми не відшкодовані
платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120
відсотків облікової ставки НБУ.
Доводи податкової служби про те, що нарахування процентів на суму
бюджетної заборгованості повинно вирішуватись відповідно до
"Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого
Наказом ДПА України № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
від 21.05.2001р., не
можуть бути підставою для скасування переглянутої постанови
апеляційного суду, оскільки порядок обчислення, сплати, дату
виникнення податкових зобов'язань, право платника на податковий
кредит, порядок і строки відшкодування з бюджету визначені Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
З урахуванням викладеного, переглянуті рішення і постанова
господарського суду відповідають приписам чинного законодавства, а
відтак відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги
Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29
жовтня 2003р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25 грудня 2003р. у справі № 17/193
залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська - без
задоволення.