ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
20.05.2004                                        Справа N 27/137                  
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого судді   Першикова Є.В.,
суддів              Савенко Г.В.
                    Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну скаргу    АКБ  “Укрсоцбанк”  в особі Криворізької  філії
                    АКБ “Укрсоцбанк”
на                  постанову    Дніпропетровського   апеляційного
                    господарського суду від 18.12.2003р.
у справі                  №     27/137     Господарського     суду
                    Дніпропетровської області
за позовом          АКБ  “Укрсоцбанк”  в особі Криворізької  філії
                    АКБ “Укрсоцбанк”
до                  Південної   міжрайонної  державної  податкової
                    інспекції у м. Кривому Розі
                    Спеціалізованої      державної      податкової
                    інспекції    по    роботі   з   підприємствами
                    гірничо-металургійного комплексу у м.  Кривому
                    Розі
 
про   визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
 
За участю представників сторін:
 
позивача – Подоба І.В., за довіреністю
Павленко В.В., за довіреністю
відповідача – Рогова Л.В., за довіреністю
Матвеєва М.О., за довіреністю
Мальковський М.Ф., за довіреністю
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
30.09.2003  року у справі № 27/137 було відмовлено у  задоволені
позовних   вимог   Акціонерно-комерційного   банку   соціального
розвитку  “Укрсоцбанк”  в  особі Криворізької  філії  (надалі  -
Криворізька  філія  АКБ “Укрсоцбанк”) про  визнання  податкового
повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної  податкової
інспекції  у  м. Кривий Ріг від 19.06.2003р. № 0000251700/0  про
визначення  податкового  зобов'язання з прибуткового  податку  в
сумі  3358,79  грн.  та  застосування штрафних  санкцій  в  сумі
6717,58грн.  та податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної   податкової  інспекції  по  роботі  з  підприємствами
металургійного  комплексу  у  м.  Кривий  Ріг  від  16.07.2003р.
№   0000251700/1  про  визначення  податкового  зобов'язання   з
прибуткового   податку  в  сумі  3358,79  грн.  та  застосування
штрафних санкцій в сумі 6717,58 грн. недійсними.
 
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської
області  від  30.09.2003р., Криворізькою філією АКБ “Укрсоцбанк”
було  подано  апеляційну скаргу, в якій вона  просила  скасувати
рішення   господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
30.09.2003   р.   по  справі  №  27/137  та  визнати   податкове
повідомлення-рішення Південної міжрайонної державної  податкової
інспекції  у  м. Кривий Ріг від 19.06.2003р. № 0000251700/0  про
визначення  податкового  зобов'язання з прибуткового  податку  в
сумі  3358,79  грн.  та  застосування штрафних  санкцій  в  сумі
6717,58  грн.  та податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної   податкової  інспекції  по  роботі  з  підприємствами
металургійного  комплексу  у  м.  Кривий  Ріг  від  16.07.2003р.
№   0000251700/1  про  визначення  податкового  зобов'язання   з
прибуткового   податку  в  сумі  3358,79  грн.  та  застосування
штрафних санкцій в сумі 6717,58 грн. недійсними.
 
Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського  суду
від  18.12.2003р.  (колегія суддів: Кузнецова  І.Л.,  Логвиненко
А.О.,    Білецька    Н.М.)    рішення    господарського     суду
Дніпропетровської  області від 30.09.2003р. у  справі  №  27/137
залишено  без змін, а апеляційну скаргу Криворізької  філії  АКБ
“Укрсоцбанк” без задоволення.
 
Криворізька   філія  АКБ  “Укрсоцбанк”  звернулася   до   Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати  прийняті по справі рішення та постанову, та  прийняти
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АКБ “Укрсоцбанк”.
 
22.04.2004р.   в   судовому   засіданні   касаційної   інстанції
оголошувалась перерва до 29.04.2004р. на 9 год. 50 хв.
 
Розглянувши    доводи,    викладені   в    касаційній    скарзі,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи правильність застосування апеляційним господарським судом
норм  матеріального  та  процесуального  права,  колегія  суддів
вважає,  що  касаційна  скарга підлягає  частковому  задоволенню
виходячи з наступного.
 
Як  вбачається з матеріалів справи, 19.06.2003 року  начальником
Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривий
Ріг  було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000251700/0
про  визначення податкового зобов'язання з прибуткового  податку
Криворізької  філії  АКБ “Укрсоцбанк” в  сумі  3358,79  грн.  та
застосування штрафних санкцій в сумі 6717,58 грн.
 
Вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту
перевірки від 13.06.2003р. № 138/23-1/1/19359991. Як встановлено
в  акті  перевірки та судовими інстанціями, Криворізькою  філією
АКБ  “Укрсоцбанк”  при  сплаті орендної плати  працівника  банку
Малєєву А.Г. в сумі 21122,94 грн., Пермінову С.І. - 1500 грн. та
Єрісу  В.Ф.  -  640  грн.  прибутковий податок  з  вказаних  сум
утримувався за ставкою 20% без включення їх до сукупного  доходу
за основним місцем роботи. На думку перевіряючих, орендна плата,
доходи     громадян,    одержані    на    підставі     договорів
цивільно-правового характеру, одержані за місцем основної роботи
відносяться  до сукупного доходу, одержаного за місцем  основної
роботи,   тому  прибутковий  податок  з  таких  доходів  повинен
утримуватися за прогресивною шкалою.
 
В  прийнятих  по справі рішенні та постанові суди  погодились  з
доводами  податкової  інспекції, що оплата за  договором  оренди
повинна  оподатковуватись згідно зі статтею 8  Декрету  Кабінету
Міністрів   України   “Про  прибутковий  податок   з   громадян”
( 13-92  ) (13-92)
        ,  як доход отриманий за місцем основної  роботи,  та
відповідно  до  ст. 9 обчислення податку повинно провадиться  за
прогресивною  шкалою оподаткування визначеною в статті  7  цього
Декрету.
 
Колегія   суддів  зазначає,  що  порядок  оподаткування  доходів
громадян  на момент виникнення спірних правовідносин регулювався
Декретом  Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок  з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
        .
 
Згідно  ч.  2  ст. 8 зазначеного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
         до  сукупного
оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем  основної
роботи доходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі  за
сумісництвом, за виконання робіт за договором підряду,  а  також
інші  доходи,  що  утворилися в результаті  надання  за  рахунок
коштів   підприємств,  установ,  організацій  своїм  працівникам
матеріальних та соціальних благ у грошовій та натуральній формі.
 
Зазначена стаття Декрету ( 13-92 ) (13-92)
         містить перелік доходів,  які
включаються  до сукупного оподатковуваного доходу,  як  такі  що
одержані за місцем основної роботи.
 
При  вирішенні спору попередні судові інстанції не  досліджували
питання,  до якого виду доходів визначених в ч. 2 ст. 8  Декрету
відноситься  оплата фізичній особі за договором оренди,  що  має
значення для правильного вирішення спору.
 
Судами  першої  та апеляційної інстанцій не дано оцінки  доводам
позивача  стосовно того, що ним утримувався податок  за  ставкою
20%,  оскільки  на думку позивача, ст. 8 Декрету  не  передбачає
віднесення  оплати  за  договором оренди до  доходів,  отриманих
особою  за  виконання  трудових  обов'язків,  у  тому  числі  за
сумісництвом, за виконання робіт за договором підряду,  а  також
інших  доходів,  що утворилися в результаті надання  за  рахунок
коштів   підприємств,  установ,  організацій  своїм  працівникам
матеріальних та соціальних благ у грошовій та натуральній формі.
 
Посилання  на  п.  8.2.  Інструкції про  прибутковий  податок  з
громадян,  не може бути взято до уваги, оскільки дана Інструкція
була  затверджена на виконання вимог Декрету Кабінету  Міністрів
України  “Про  прибутковий  податок  з  громадян”  ( 13-92   ) (13-92)
        ,
відповідно,   не   може   змінювати  норм   цього   Декрету   та
встановлювати додаткові умови оподаткування.
 
За  таких  обставин, судова колегія дійшла висновку,  що  судові
рішення, як такі, що постановлені з порушенням частини 1 ст.  43
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,
підлягають  скасуванню,  а справа – передачі  на  новий  розгляд
господарському суду першої інстанції.
 
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги  викладене,  вжити  всі  передбачені  законом  засоби  для
всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, встановлення
прав  і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та  у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
 
Відповідно  до  ст.ст.  85, 111-5 Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         в судовому  засіданні  за  згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
 
Керуючись,  ст.ст.  111-5, 111-9, 111-7,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну   скаргу  Акціонерно-комерційного  банку   соціального
розвитку “Укрсоцбанк” задовольнити частково.
 
Постанову  Дніпропетровського апеляційного  господарського  суду
від     18.12.2003р.    та    рішення    господарського     суду
Дніпропетровської  області від 30.09.2003р. у  справі  №  27/137
скасувати
 
Справу  №  27/137  направити на новий розгляд до  господарського
суду Дніпропетровської області.