ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 14/510
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ЗАТ “Науково-виробнича і комерційна
фірма “Мета”, Луганська обл.,
м. Сєверодонецьк
на рішення господарського суду Луганської
області від 07.11.2003р. та
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 05.02.2004р.
зі справи № 14/510
за позовом ВАТ “Сєвередонецькзалізобетон”,
Луганська обл., м. Сєверодонецьк
до ЗАТ “Науково-виробнича і комерційна
фірма “Мета”, Луганська обл.,
м. Сєверодонецьк
про стягнення 10800,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
Згідно розпорядження заступника Голови Вищого господарського
суду України від 19.04.2004р. № 02-14.2/53 для розгляду
касаційної скарги зі справи № 14/510 призначено колегію суддів у
складі: головуючої Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 31.03.2004 р., надіслана
01.04.2004 р.).
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Сєвередонецькзалізобетон” звернулося до господарського суду
Луганської області із позовом про стягнення з ЗАТ
“Науково-виробнича і комерційна фірма “Мета” боргу з урахуванням
індексу інфляції у сумі 10269,74 грн. та 3%річних у сумі 530,28
грн. за продукцію, поставлену відповідно до договору від
17.05.01 № 21.
30.09.2003р. позивачем надані уточнення до позову та змінені при
цьому позовні вимоги (ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
), в яких просить стягнути з
відповідача борг у сумі 10069, 74 грн., інфляційні витрати у
сумі 284,52 грн. (всього 10354,26 грн.) та 3% - річних у сумі
39,72 грн. (т.1, а.с.64).
06.11.2003р. позивач, на виконання ухвали господарського суду,
надав уточнення позовних вимог, в яких просить на підставі
ст. 165 Цивільного кодексу стягнути з фірми “Мета” борг у сумі
9414,44 грн., інфляційні витрати у сумі 94,44 грн. та 3% річних
у сумі – 32,50 грн. (т.4,а.с.37).
Рішенням господарського суду Луганської області від 07.11.2003р.
(суддя Лазненко Л.Л.) позов, з урахуванням уточнень, задоволений
частково: на користь позивача з ЗАТ “Науково-виробнича і
комерційна фірма “Мета” стягнуто 9283,82 грн. основного боргу, з
віднесенням на останнього судових витрат по сплаті держмита та
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у
решті позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що сума боргу у
розмірі 9283,82 грн. є доведеною документально та визнаною за
актом звірки. В задоволенні позову в частині стягнення
інфляційних витрат та річних відмовлено, оскільки такі вимоги
визнані судом необґрунтованими у зв’язку з невизначеністю строку
виконання зобов’язань (ст. 165 Цивільного кодексу).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
05.02.2004р. (судді: Гуреєв Ю.М. - головуючий, Скакун О.А.,
Мирошниченко С.В.) рішення господарського суду Луганської
області від 07.11.2003р. залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ЗАТ
“Науково-виробнича і комерційна фірма “Мета” звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх
скасування, посилаючись на те, що судами неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального права, а саме:
господарські суди, визнаючи договір поставки неукладеним,
продовжували керуватися нормами матеріального права, котрі
регламентують виконання зобов’язання, що витікають із договору,
тобто судами не з’ясовані правові підстави виникнення
зобов’язань, не зроблено відмінності між договірними та
позадоговірними зобов’язаннями.
На думку скаржника, Донецьким апеляційним господарським судом
зроблені два взаємовиключних висновки: з одного боку висновок
про те, що ціна на продукцію не узгоджена, з іншого – що ціна
узгоджена в накладних. Вважає, що апеляційний господарський суд
дійшов хибного висновку про те, що заборгованість перед
позивачем підтверджується актом звірки, оскільки зазначений акт
підписаний заступником головного бухгалтера без довіреності та
без відома керівника підприємства та головного бухгалтера.
Скаржник, також, посилається на неповне з’ясування судами першої
та апеляційної інстанцій обставин справи щодо ціни отриманої ним
продукції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом
норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, дійшла висновку, про часткове задоволення
касаційної скарги, виходячи із наступного:
На підтвердження розрахунку уточнених позовних вимог від
06.11.2003р. позивач послався на накладні від 16.05.01 № 360,
від 17.05.01 №№ 364, 365 та від 30.05.01 № 381а; відповідно до
яких відповідачу відвантажена продукція (т.1, а.с. 10,11,13,
64), та на калькуляцію ціни за одиницю поставленої за цими
накладними продукції (т.4 а.с. 41,42, 43).
Ухвалою господарського суду Луганської області про порушення
провадження зі справи № 14/510 від 08.08.03 позивача та
відповідача зобов’язано провести звірку розрахунків за ціною
позову та подати суду відповідний акт з зазначенням залишку
боргу. Такий акт сторонами зі справи складено 04.09.03.
Відповідно до цього акту відповідач визначив свій борг перед
позивачем в сумі 9 283, 74 грн.
Задовольняючи позов, господарський суд послався, зокрема, на
дані первісних відвантажувальних документів - представлених
позивачем накладних із зазначенням в останніх найменування,
кількості та ціни відвантаженої продукції та акт звірки від
04.09.03.
Проте, судом не враховано, що позивач обґрунтував свої позовні
вимоги нормами матеріального права, зокрема ст. 165 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, яка регулює загальні положення
виконання зобов’язань.
Акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств
звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи
відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджуються
первинними документами – договором, накладними, рахунками, тощо.
Однак, представлені відповідачем екземпляри зазначених вище
накладних (первинних документів) не містять ціни відвантаженої
продукції (т.1 а.с. 61, 88, 89).
Крім того, із представлених позивачем екземплярів накладних
неможливо дійти висновку чи зазначена ціна є ціною за одиницю
виміру продукції чи за всю відвантажену відповідно до цієї
накладної продукцію.
Суд не звернув уваги на невизначеність цін та, як наслідок,
також і вартості відвантаженої продукції при складенні
вищезазначеного акту звірки.
Слід зазначити, що господарські суди, вирішуючи спір, не
визначили правову природу правовідносин між сторонами зі справи
та підстави виникнення їх прав та обов’язків (ст. ст. 4, 151
Цивільного кодексу, т.1 а.с. 9, 12,15).
Переглядаючи рішення господарського суду Луганської області від
07.11.03 зі справи № 14/510 Донецький апеляційний суд також
залишив поза увагою вищезазначені обставини.
Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що судовими
інстанціями неповно з’ясовані обставини справи, що виключає
правильність застосування до останніх норм матеріального права.
При новому розгляді справи господарському суду слід повно та
всебічно встановити всі обставини справи, врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог Закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Науково-виробнича і комерційна фірма
“Мета” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від
07.11.2003р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 05.02.2004р. зі справи № 14/510 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Луганської області.