ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 11/157
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
суддів
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Печерському районі міста Києва
на постанову від 22.10.2003р Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 11/157
господарського суду міста Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства
"Комерційний банк "ПБ"
до Державної податкової інспекції у
Печерському районі міста Києва
про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В засіданні оголошувалась перерва з 08.04.2004р. по 22.04.2004р.
В травні 2003 року Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк
"ПБ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до
Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, в
якому просило визнати недійсним податкові повідомлення-рішення ДПІ
від 08.01.2003 року № 32317 /0, та № 32317/1 від 07.02.2003 року
якими визначено позивачеві до сплати податок на прибуток в розмірі
30125,00 грн. у тому числі 24100грн та штрафних санкцій в розмірі
6025грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Печерською філією
Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПБ"
правомірно віднесені на валові витрати витрати понесені ПБом у
зв'язку з підготовкою і організацією банківської діяльності по
територіально відокремленим безбалансовим відділенням, а саме
витрати на оплату праці, нарахування зборів на обов'язкове
пенсійне та інші види загальнообов'язкового
соціального страхування працівників, витрати на проведення
рекламних заходів стосовно послуг, що надаються платником податку,
оскільки відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Положення про
порядок створення і реєстрації комерційних банків ( z0541-98 ) (z0541-98)
(затв. Постановою Правління Національного банку України від
21.07.1998р. № 281) заборонено територіально відокремленим
безбалансовим відділенням здійснювати лише банківські операції до
погодження їх відкриття територіальним управлінням НБУ, а
відповідні витрати здійснені останнім на забезпечення та
підготовку майбутніх банківських операцій; Печерською філією ПБу
створено страховий резерв для відшкодування можливих витрат по
основному боргу (без процентів і комісій) за всіма видами кредитів
та інших активних операцій, які відносяться до господарської
діяльності, сума якого відповідає вимогам підпункту 12.2.1 пункту
12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2003 позовні
вимоги задоволені частково, визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському
районі в місті Києві від 08.01.2003 року № 32317 /0, та № 32317/1
від 07.02.2003 року в частині нарахування податку на прибуток у
сумі 4490,35 грн. та штрафних санкцій у сумі 1122,59 грн., в іншій
частині в позові відмовлено.
За апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у
Печерському районі міста Києва та Закритого акціонерного
товариства "Комерційний банк "ПБ" Київський апеляційний
господарський суд переглянув рішення господарського суду міста
Києва від 16.07.2003р і постановою від 22.10.2003 року апеляційну
скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста
Києва залишив без задоволення, апеляційну скаргу Закритого
акціонерного товариства "Комерційний банк "ПБ" задовольнив,
рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2003р. в частині
відмови в позові скасував, прийняв нове рішення, яким позов
задовольнив повністю, визнавши недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ від 08.01.2003 року № 32317/0, та
№ 32317/1 від 07.02.2003 року.
Державна податкова інспекція звернулась з касаційною скаргою до
Вищого господарського суду України на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 22.10.2003р, в якій просить
рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким
відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.
Свою скаргу Державна податкова інспекція обґрунтовує тим, що
постанова винесена з невірним застосуванням підпункту 5.3.9 пункту
5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункту 12.2.1 пункту 12.2 статті 12
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пункту 9.2 глави 9 Постанови Правління
Національного Банку України від 06.07.2000р. № 279В касаційній
скарзі Державна податкова інспекція посилається на те що
- у ІІІ-ІV кварталах 2001р. позивачем в порушення підпункту 5.3.9
пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безпідставно віднесено до валових
витрати по неіснуючим териториально-відокремленим безбалансовим
відділенням Позивача;
- в порушення 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивач завищив
валові витрати в результаті допущених помилок при розрахунках суми
страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових
витрат.
Позивач надіслав до Вищого господарського суду України відзив на
касаційну скаргу, в яком просить касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.10.2003 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді, присутніх в засідання представників
сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та
їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанцій.
Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій встановлено
наступне.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва
проведено комплексну документальну перевірку Печерської філії
Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПБ" з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період
з 01.01.2000 по 01.01.2002р. за результатами якої складено акт №
90 від 25.12.2002 року. В акті перевірки зокрема зазначено, що на
момент перевірки у позивача були відсутні належним чином оформлені
документи, які підтверджували б реєстрацію
територіально-відокремлених безбалансових відділень 9 № 3, 4, 5, 7
до 01.01.2002 р.; в порушення вимог зазначеної норми без
погодження з НБУ позивач відкрив в ІП-ІV кварталі 2001 р.
територіально-відокремлені безбалансові відділення № № 1,3, 4, 5,
7, яким в свою чергу було відкрито канали зв'язку (код БРЕНЧ),
наданий внутрішньобанківський реєстраційний код відповідно до
системи внутрішньої реєстраційної кодифікації та розпочато надання
банківських послуг; позивачем в порушення вимог підпункту 5.3.9
пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
неправомірно віднесено до складу
валових витрат: витрати по заробітній платі в розмірі 31582,0 грн.
ТВБВ № З, № 4, № 5, № 7; нарахування зборів на обов'язкове
державне пенсійне страхування та інші види загальнодержавного (у
т.ч. державного) соціального страхування на заробітну плату
працівників ТВБВ № 3, № 4, № 5, № 7 в сумі 11 957,44 грн.; витрати
на проведення рекламних заходів стосовно послуг, що надаються
платником податку ТВБВ № 3, № 4, № 5, № 7, які працювали, але не
мали право виконувати операції без погодження їх відкриття
територіальним управлінням НБУ за місцезнаходження відділень в
сумі 336 грн.; вартість проектної документації на суму 1222,0
грн.; вартість матеріальних цінностей на суму 3738,40 грн.;
вартість витрат по оренді приміщення в сумі 6340,43 грн.;
загальногосподарчі витрати в сумі 6574,09 грн., що призвело до
зменшення податку на прибуток в сумі 18525,21 грн.
Крім того в акті перевірки зазначається, що в І кварталі 2000 року
позивачем створено страховий резерв у розмірі, достатньому для
повного покриття ризиків неповернення основного боргу за
кредитами, визнаними стандартними в сумі 5309,80 грн. та включено
у податковому обліку до валових витрат банківської установи, чим
порушено підпункт 12.2.2 пункт 12.2 статті 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
; Печерська філія
КБ "ПБ" не подає в управління Національного банку по м. Києву і
Київській області звітність про створення резервів за формою № 604
"Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за
кредитними операціями комерційних банків".
08.01.2003р. Державна податкова інспекція у Печерському районі
міста Києва на підставі висновків акту прийняла та направила
податкове повідомлення-рішення № 32317/0, яким визначила суму
податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток у сумі
30125,00 грн., що складається із суми основного платежу 24100,00
грн. та нарахувала штрафні санкції у розмірі 6025,00 грн.
За результатами оскарження вищезазначеного повідомлення-рішення в
адміністративному порядку рішенням Державної податкової
адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги від
17.04.2003р. № 1122/10/25-014, скасовано податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва від 08.01.2003 р. № 32317/0 в частині
донарахованого податку на прибуток в сумі 1905,47 грн. та
застосованих фінансових санкцій в розмірі 476,37 грн.
Судами попередніх інстанцій при розгляді справи також встановлено,
що протоколами правління ПБу від 11.06.2001 р. № 9, від 22.10.2001
р. № 11 прийнято рішення про створення територіально-відокремлених
безбалансових відділень Печерської філії ПБу м. Києва № 1, № 3, №
4,№ 5, № 7. Відкриття ТВБВ Печерської філії ПБу м. Києва № 1, № 3,
№ 4, № 5 № 7 погоджено Національним банком України по м. Киґву та
Київської області від 10.08.2001 р. за № 09-315/14171 (№ 1), від
08.07.2002 р. № 09-315/10381 (№ № 3,4), від 16.07.2002 р. №
09-315/10956 (№ № 5,7).
Вищий господарський суд України погоджується з висновками
Київського апеляційного господарського суду щодо підставності
віднесення філією до складу валових витрат заробітної плати та
нарахування на неї обов'язкових зборів виходячи з наступного.
Згідно з вимогами пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
до валових
витрати виробництва та обігу відносяться суми будь-яких витрат
платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,
послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 вказаного Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
включає до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно із підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
не належать до
складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Київським апеляційним господарським судом при розгляді справи
встановлено, що Печерська філія банку витрати з нарахування
заробітної плати документально підтвердила: трудовими книжками
працівників, відомостями про нарахування їм заробітної плати та
іншими документами, таким чином сам факт понесення зазначених
витрат документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками
Київського апеляційного господарського суду про правомірність
створення страхового резерву на заборгованість за стандартними
кредитами за рахунок валових витрат.
Згідно підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових
резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до пунктів 12.2.1, 12.2.3 пункту 12.2 ст. 12 цього
Закону ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
будь-який банк, а також будь-яка небанківська
фінансова установа, крім страхових компаній, зобов'язані
створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по
основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами
кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх
господарської діяльності згідно з законодавством.
Розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення
валових витрат фінансової установи, не може перевищувати для
комерційних банків 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме:
сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками,
фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній
робочий день звітного періоду.
Одночасно підпунктом 12.2.2 пункту 12.2 ст. 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
банки з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті
самостійно створюють страховий резерв у розмірі, достатньому для
повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами
(іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за
методикою, встановленою Національним банком України, а також за
кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними безнадійними
згідно з нормами цього Закону. Аналіз наведених правових норм дає
підстави для висновку, що базою, від якої розраховується розмір
страхового резерву, що відноситься до складу валових витрат
платника податку, є сума всіх боргових вимог, в тому числі за
всіма видами кредитів, фактично наданих (виставлених на користь)
дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.
При цьому розмір страхового резерву повинен бути достатнім для
повного покриття ризиків неповернення основного боргу за
нестандартними кредитами (іншими видами заборгованості) та
кредитами, визнаними безнадійними.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Печерською філією ЗАТ
КБ "ПБ" створено страховий резерв в сумі 5309,8 та включено до
валових витрат банківської установи. При цьому відповідач не
заперечував, що вказана сума не перевищує 20 відсотків від
загальної суми наявних боргових вимог позивача у цьому звітному
періоді.
За таких апеляційний господарський суд на підставі підпункту
5.2.4 пункту 5.2 ст. 5, підпунктів 12.2.1-12.2.3 ст. 12 та пункту
22.12 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
дійшов до правильного висновку про
правомірність дій позивача по включенню до валових витрат
страхового резерву у зазначеній сумі.
Викладене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
права.
Оскільки Київський апеляційний господарський суд, дослідивши акт
перевірки Державно податкової інспекції у Печерському районі міста
Києва та інші зібрані у справі докази вірно застосував приписи
чинного законодавства, що регулюють правовідносини що склалися, у
касаційної інстанції немає підстав для скасування прийнятого
судового рішення.
За таких обставин постанову Київського апеляційного господарського
суду від 22.10.2003р. у цій справі слід залишити без змін, а
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі міста Києва без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.10.2003 у справі № 11/157 залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва -
без задоволення.