ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
22.04.2004                                Справа N А-04/348-03             
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів            Савенко Г.В.
                  Ходаківської І.П.
 
розглянувши
касаційну скаргу  Державної  податкової інспекції  у  Жовтневому
                  районі м. Харкова
на                постанову       Харківського      апеляційного
                  господарського суду від 24.12.2003р.
у справі          №  А-04/348-03 Господарського суду Харківської
                  області
за позовом        Акціонерного    товариства   закритого    типу
                  “Харківський коксовий завод”
до                Державної  податкової інспекції  у  Жовтневому
                  районі м. Харкова
 
про   визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
 
За участю представників сторін:
 
позивача – не з’явилися
відповідача – не з’явилися
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
У   серпні  2003  року  Акціонерне  товариство  закритого   типу
“Харківський  коксовий  завод” м. Харкова  звернулось  в  суд  з
позовом  до  Державної податкової інспекції у Жовтневому  районі
м.     Харкова     про     визнання    недійсним     податкового
повідомлення-рішення  №  871/26-2-4481702/6450  від   24.07.2003
року, яким було нараховано 738558 гривень земельного податку  та
санкцій 306813 гривень.
 
Рішенням    господарського   суду   Харківської   області    від
09.10.2003р. по справі № 04/348-03 (суддя Григорова  А.М.),  яке
залишено   без   змін   постановою   Харківського   апеляційного
господарського    суду   від   24.12.2003р.   (колегія    суддів
В.Ф.Олійник, Т.В.Кравець, Т.В.Гончар) позов задоволений; визнано
недійсним  податкове  повідомлення-рішення Державної  податкової
інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 871/26-2-4481702/6450
від  24.07.2003  року.  Також, було стягнуто  з  відповідача  на
користь  позивача 85 гривень сплаченого державного мита  та  118
гривень  витрат  на інформаційно-технічне забезпечення  судового
процесу, (т.2 а.с.10-13)
 
Державна  податкова  інспекція у Жовтневому  районі  м.  Харкова
звернулася  до Вищого господарського суду України  з  касаційною
скаргою,  в  якій просить скасувати рішення Господарського  суду
Харківської  області від 09.10.2003р. по справі №  04/348-03  та
постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
24.12.2003р.   і  прийняти  нове  рішення,  яким   відмовити   в
задоволенні позовних вимог.
 
Розглянувши    матеріали    справи   та    касаційної    скарги,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи  правильність  застосування судом норм  матеріального  та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
 
Як   вбачається   з   матеріалів  справи,   згідно   оскарженого
повідомлення-рішення позивачу нараховано 738558 грн.  земельного
податку та санкції 306813 грн.
 
Відповідно акту перевірки від 23.07.03 р., на підставі  висновку
Управління містобудування та архітектури м. Харкова №  3965  від
09.10.2001  р. земельна ділянка за адресою м. Харків Карачевське
шосе  44  була  відведена  Постановою  №  614  від  02.07.46  р.
Коксохімічному заводу.
 
Розпорядженням  міськвиконкому  від  09.01.2001р.  №  14,   АТЗТ
„Харківський   коксовий  завод”  надано  свідоцтво   про   право
власності  на  нежитлові будівлі по Карачевському  шосе  44.  КП
„Харківське  МБТІ”  зареєструвало вказані нежитлові  будівлі  та
надало    АТЗТ   „Харківський   коксовий   завод”   реєстраційне
посвўдчення  від  01.01.2001 р. на об'єкти  нерухомого  майна. В
акті  вказано, що відповідно до висновку № 72 /01 від 02.08.2001
р.  по  технічному звіту по земельно-кадастровій  інвентаризації
землекористування   АТЗТ   „Харківський   коксовий   завод”   по
Карачевському  шосе  44, Харківське міське управління  земельних
ресурсів  вважає  можливим  надати  АТЗТ  „Харківський  коксовий
завод” у користування земельну ділянку площею 163617,08 кв. м.
 
На  підставі  вищенаведеного  ДПІ вважає  позивача  користувачем
земельної  ділянки площею 163617,08 кв. м. у 2001 -  1  півріччі
2003 р. і платником податку на землю по цій ділянці. Позивач  не
подавав розрахунків земельного податку та не платив його по  цій
ділянці.  В зв'язку з наведеним ДПІ нарахувало спірним  рішенням
земельний податок та санкції на донараховану суму податку.
 
Колегія  суддів  зазначає, що згідно ст. 5 Закону  України  „Про
плату  за  землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
         об'єктом плати за землю є земельна
ділянка,  а  також:  земельна  частка  (пай),  яка  перебуває  у
власності  або  користуванні, у тому  числі  на  умовах  оренди.
Суб'єктом   плати  за  землю  (платником)  є  власник  земельної
ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому  числі
орендар.
 
Згідно  ст.  15 вказаного Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
         власники  землі  та
землекористувачі  сплачують земельний податок з  дня  виникнення
права  власності  або права користування земельною  ділянкою.  У
разі припинення права власності або права користування земельною
ділянкою  податок  сплачується за фактичний  період  перебування
землі  у  власності  або  користуванні у поточному  році.  Права
власності  та  користування  землею регламентуються  положеннями
Земельного Кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
        .
 
Згідно ст. 30 Земельного Кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
         при передачі
підприємствами,  установами і організаціями будівель  та  споруд
іншим  підприємствам,  установам і  організаціям  разом  з  цими
об'єктами   до  них  переходить  право  користування   земельною
ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
 
Як  встановлено  місцевим  судом,  не  всі  об'єкти  нерухомості
розташовані на спірній земельній ділянці перейшли у власність до
позивача.  Документи  про  право на  земельну  ділянку  позивача
відсутні, відвід землі не зроблений, рішення про надання землі в
користування місцевими органами влади не прийнято.
 
Спірні  питання між сторонами виникли стосовно земельної ділянки
розміром  163617,08 кв. м. , розташованої за адресою  м.  Харків
Карачевське  шосе,44.  Як  зазначає  місцевий  суд,   на   даній
земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомості, які  належать
не тільки позивачу, але і іншому власнику.
 
Оскільки не всі об'єкти розташовані за адресою Карачевське шосе,
44  придбані  та належать позивачу, висновок ДПІ про  перехід  у
користування  позивача всієї земельної ділянки площею  163617,08
кв. м. визнаний судом безпідставним.
 
Колегія  суддів зазначає, згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        
на   господарський  суд  покладено  обов’язок  щодо  всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
 
Проте, при вирішенні спору судом першої та апеляційної інстанцій
не   з’ясовано,  які  саме  об'єкти,  розташовані   за   адресою
Карачевське  шосе,  44,  належать  позивачу  та  не  встановлено
дійсний розмір земельних ділянок, які безпосередньо пов'язані  з
придбаними позивачем будівлями. Окрім того, посилаючись  на  те,
що  на  спірній  земельній ділянці розташовані,  також,  об'єкти
нерухомості, які належать іншому власнику, судом не  встановлено
цього  власника  та  фактичний  розмір  займаних  ним  земельних
ділянок.
 
Наведене свідчить про неповне дослідження в рішенні місцевого та
постанові  апеляційного господарського суду обставин справи,  що
мають значення для правильного вирішення спору.
 
Враховуючи  встановлені ст. 111-7 Господарського  процесуального
кодексу   України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          межі  повноважень   касаційної
інстанції виключається можливість висновку стосовно правильності
застосування  судами  попередніх  інстанцій  норм  матеріального
права. У зв'язку з цим, судові рішення, як такі, що постановлені
з  порушенням  частини  1  ст. 43 Господарського  процесуального
кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , підлягають скасуванню, а справа  –
передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.
 
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги  викладене,  вжити  всі  передбачені  законом  засоби  для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав  і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та  у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
 
Керуючись,  ст.ст.  111-5, 111-9, 111-7,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  Державної податкової інспекції  у  Жовтневому
районі м. Харкова задовольнити частково.
 
Постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
24.12.2003р.  та  рішення від 09.10.2003р.  Господарського  суду
Харківської області у справі № А-04/348-03 скасувати.
 
Справу   №   А-04/348-03   направити   на   новий   розгляд   до
Господарського суду Харківської області.