ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.04.2004                              Справа N 9/231

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

            за  участю  повноважних  представників:

від  позивача

від  відповідача

розглянувши у відкритому   Криворізького  орендного

засіданні касаційну скаргу автотранспортного підприємства

                           14170

на постанову               від 18 грудня 2003 року

                           Дніпропетровського апеляційного

                           господарського суду

у справі   за    позовом   Криворізького орендного

                           автотранспортного

                           підприємства 14170

до                         ВАТ "ПК"

про                        стягнення  7505,21 грн,

                       В С Т А Н О В И В :

В липні   2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Дніпропетровської області з позовом до відповідача  про  стягнення

7505,27 грн. боргу за автотранспортні послуги та оренду території.

Рішенням господарського   суду   Дніпропетровської   області   від

18.09.2003 року,  залишеним без змін постановою Дніпропетровського

апеляційного  господарського  суду від 18 грудня 2003 року,  позов

задоволено частково.  Постановлено стягнути з ВАТ "ПК" на  користь

Криворізького   орендного   автотранспортного  підприємства  14170

517,80 грн. основного боргу.

В решті позовних вимог відмовлено  за  пропуском  строку  позовної

давності.

У касаційній   скарзі   позивач  просить  вказані  судові  рішення

скасувати,  як прийняті з порушенням норм матеріального  права.  У

відзиві  на  касаційну  скаргу відповідач просить в її задоволенні

відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши  матеріали

справи  та  на  підставі  встановлених  в  ній фактичних обставин,

проаналізувавши     правильність     застосування      апеляційним

господарськими  судами  при  прийнятті оскаржуваних судових рішень

норм матеріального права,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  не

підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи,  між  Криворізьким  орендним

автотранспортним підприємством 14170 та ВАТ "ПК" укладений договір

від 31.05.2000 року № 15 про надання автопослуг.

На виконання договору позивач надав відповідачу автопослуги, що не

заперечується   відповідачем,   який   частково   оплатив   надані

автопослуги.

Відповідно до п.  2.2.  договору відповідач зобов'язався здійснити

оплату за автопослуги після пред'явлення рахунків  на  протязі  30

банківських днів з моменту їх отримання.

З матеріалів  справи  видно,  що  останній  рахунок  був отриманий

позивачем 17.04.2002 року,  а з  позовом  до  господарського  суду

останній звернувся в травні - липні 2003 р.

Оскільки, відповідно до ст. 168 Статуту автомобільного транспорту,

ст. 72 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         встановлені скорочені

строки давності тривалістю 6 місяців за позовами,  що випливають з

перевозки вантажів,  місцевий господарський суд, з яким погодилась

апеляційна інстанція,  правильно прийшов до висновку, що позивачем

пропущено строк позовної давності до пред'явлення позову до суду.

Так як з заявою про відновлення пропущеного строку позивач до суду

не  звернувся,  доказів  пропуску  строку  з  поважних причинах не

надав,  у господарського суду  були  відсутні  підстави  для  його

відновлення, тому суд обґрунтовано відмовив позивачу в цій частині

позову за пропуском строку позовної давності.

Крім того,  з  матеріалів  справи  видно,  що  20.04.2000  р.  між

сторонами  було  укладено  договір  оренди  нежитлових  приміщень,

відповідно  до  якого  позивач  передав  відповідачеві   нежитлові

приміщення  у  тимчасове  користування,  а  останній  зобов'язався

перерахувати відповідачу щомісячно не  пізніше  15  числа  орендну

плату в розмірі 1035,60 грн.

Відповідач звільнив приміщення 15.01.2003 року.  При цьому,  плата

за оренду приміщень останнім була здійснена до 01.01.2003  року  і

заборгованість становить 517,80 грн.

За вказаних   обставин   позовні   вимоги  в  цій  частині  позову

господарський  суд  обґрунтовано  визнав  такими,  що   підлягають

задоволенню.

Враховуючи наведене  суд  вважає,  що  господарські  суди  повно і

всебічно перевірили обставини справи,  дали належну правову оцінку

доказам  і  прийняли  законні  і обґрунтовані судові рішення,  які

відповідають матеріалам справи і  вимогам  діючого  законодавства,

тому їх необхідно залишити без зміни.

Доводи викладені в касаційній скарзі, суд вважає необґрунтованими,

оскільки вони спростовуються зібраними  в  справі  доказами  і  не

відповідають вимогам закону, що регулює дані правовідносини.

На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від

18 грудня 2003 року залишити без змін,  а касаційну скаргу  -  без

задоволення.