ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 22.04.2004                                        Справа N 8/236
 
         Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
 
                    головуючого Першикова Є.В.
                    суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
 
розглянувши касаційну  скаргу  Управління   Пенсійного   фонду   в
H-ському районі м. P-ська
 
на рішення від 02.10.03 p.
господарського суду Чернігівської області
 
у справі №8/236
 
за позовом Управління Пенсійного фонду в H-ському районі м. P-ська
 
до Суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.
 
про   стягнення 4457,43 грн.
 
за участю представників сторін:
 
позивача :  Б.Б.Б.  (дов. №386/6 від 24.02.04 p.)
відповідача : не з'явились
 
За згодою  сторони  відповідно  до  ч.2  ст.85  та  ч.1   ст.111-5
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          у
судовому засіданні від 22.04.04 були  оголошені  лише  вступна  та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
 
Рішенням господарського суду Чернігівської області  (суддя  Оленич
Т.Г.)   від   02.10.03   в   позові  відмовлено  з  посиланням  на
необгрунтованість позовних вимог.
 
Управління Пенсійного фонду в H-ському районі м. P-ська звернулось
до  Вищого  господарського  суду  України із касаційною скаргою на
рішення господарського суду Чернігівської  області,  вважаючи,  що
дане  рішення  прийняте  внаслідок  неправильного  застосування та
порушення норм матеріального права, а тому просить його скасувати,
позов задовольнити.
 
Колегія суддів  Вищого  господарського  суду України,  розглянувши
касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в H-ському районі  м.
P-ська  на  рішення  господарського  суду  Чернігівської  області,
перевіривши наявні матеріали справи  на  предмет  правильності  їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
права відзначає наступне:
 
Господарським судом при розгляді справи було  встановлено,  що  25
грудня 2000 року між Н-ським райвідділом пенсійного фонду України,
правонаступником якого є Управління Пенсійного  фонду  в  H-ському
районі  м.  P-ська  та суб'єктом підприємницької діяльності А.А.А.
укладено договір підряду  №12  на  виконання  ремонтно-будівельних
робіт,  відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався в межах
договірної  ціни  у  відповідності  з  кошторисною   документацією
виконати власними силами передбачені замовленням роботи по ремонту
приміщення  райвідділу  ПФУ,  а  позивач  зобов'язувався   авансом
оплатити 63%  загальної вартості робіт та протягом 3-х банківських
днів  після  підписання  акту  прийому-передачі  робіт   здійснити
кінцевий розрахунок,
 
Господарським судом також було встановлено, що договір виконаний в
повному обсязі,  тобто відповідачем  виконані  ремонтно-будівельні
роботи  на  суму  25790,75  грн.,  а  позивачем  роботи прийняті і
оплачені.
 
Таким чином,  сторони перебували у договірних відносинах, вартість
робіт  визначена  у  договорі за згодою сторін і завищення обсягів
виконаних робіт та їх  вартості  при  їх  прийнятті  сторонами  не
встановлено.  З урахуванням викладеного,  суд правомірно дійшов до
висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
 
Що   стосується  посилання позивача на ст.440  Цивільного  кодексу
( 1540-06  ) (1540-06)
         (відповідно до якої шкода,  заподіяна особі або майну
громадянина,  а  також  шкода,  заподіяна  організації,   підлягає
відшкодуванню особою,  яка заподіяла шкоду,  у повному обсязі,  за
винятком випадків, передбачених законодавством), то суд правомірно
зауважив,  що  на  підставі  ст.440 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        
відшкодовується позадоговірна шкода,  а господарським  судом  було
встановлено,  що  сторони в даному випадку перебували у договірних
відносинах.
 
Згідно імперативних  вимог   ст.ст.111-5,   111-7   Господарського
процесуального  кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція на
підставі вже  встановлених  фактичних  обставин  справи  перевіряє
рішення  місцевого  господарського  суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності  застосування
згаданими    господарськими    судами    норм    матеріального   і
процесуального права,  тобто,  в межах юридичної оцінки  фактичних
обставин справи.
 
Касаційна інстанція   не   має  права  встановлювати  або  вважати
доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних
доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
 
З урахуванням  викладеного,   колегія   суддів   вважає,   рішення
господарського  суду  відповідає  чинному законодавству і має бути
залишено без змін.
 
Керуючись ст.ст.111-5,   111-7,   111-9,   111-11   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
 
                           ПОСТАНОВИЛА
 
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в H-ському районі  м.
P-ська залишити без задоволення.
 
Рішення господарського  суду Чернігівської області від 02.10.03 p.
у справі №8/236 залишити без змін.
 
Головуючий Є. Першиков
Судді :    Г.Савенко
           І.Ходаківська