ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.04.2004                                        Справа N 8/236

         Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

                    головуючого Першикова Є.В.

                    суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.

розглянувши касаційну  скаргу  Управління   Пенсійного   фонду   в

H-ському районі м. P-ська

на рішення від 02.10.03 p.

господарського суду Чернігівської області

у справі №8/236

за позовом Управління Пенсійного фонду в H-ському районі м. P-ська

до Суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.

про   стягнення 4457,43 грн.

за участю представників сторін:

позивача :  Б.Б.Б.  (дов. №386/6 від 24.02.04 p.)

відповідача : не з'явились

За згодою  сторони  відповідно  до  ч.2  ст.85  та  ч.1   ст.111-5

Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          у

судовому засіданні від 22.04.04 були  оголошені  лише  вступна  та

резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського

суду України.

Рішенням господарського суду Чернігівської області  (суддя  Оленич

Т.Г.)   від   02.10.03   в   позові  відмовлено  з  посиланням  на

необгрунтованість позовних вимог.

Управління Пенсійного фонду в H-ському районі м. P-ська звернулось

до  Вищого  господарського  суду  України із касаційною скаргою на

рішення господарського суду Чернігівської  області,  вважаючи,  що

дане  рішення  прийняте  внаслідок  неправильного  застосування та

порушення норм матеріального права, а тому просить його скасувати,

позов задовольнити.

Колегія суддів  Вищого  господарського  суду України,  розглянувши

касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в H-ському районі  м.

P-ська  на  рішення  господарського  суду  Чернігівської  області,

перевіривши наявні матеріали справи  на  предмет  правильності  їх

оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального

права відзначає наступне:

Господарським судом при розгляді справи було  встановлено,  що  25

грудня 2000 року між Н-ським райвідділом пенсійного фонду України,

правонаступником якого є Управління Пенсійного  фонду  в  H-ському

районі  м.  P-ська  та суб'єктом підприємницької діяльності А.А.А.

укладено договір підряду  №12  на  виконання  ремонтно-будівельних

робіт,  відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався в межах

договірної  ціни  у  відповідності  з  кошторисною   документацією

виконати власними силами передбачені замовленням роботи по ремонту

приміщення  райвідділу  ПФУ,  а  позивач  зобов'язувався   авансом

оплатити 63%  загальної вартості робіт та протягом 3-х банківських

днів  після  підписання  акту  прийому-передачі  робіт   здійснити

кінцевий розрахунок,

Господарським судом також було встановлено, що договір виконаний в

повному обсязі,  тобто відповідачем  виконані  ремонтно-будівельні

роботи  на  суму  25790,75  грн.,  а  позивачем  роботи прийняті і

оплачені.

Таким чином,  сторони перебували у договірних відносинах, вартість

робіт  визначена  у  договорі за згодою сторін і завищення обсягів

виконаних робіт та їх  вартості  при  їх  прийнятті  сторонами  не

встановлено.  З урахуванням викладеного,  суд правомірно дійшов до

висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Що   стосується  посилання позивача на ст.440  Цивільного  кодексу

( 1540-06  ) (1540-06)
         (відповідно до якої шкода,  заподіяна особі або майну

громадянина,  а  також  шкода,  заподіяна  організації,   підлягає

відшкодуванню особою,  яка заподіяла шкоду,  у повному обсязі,  за

винятком випадків, передбачених законодавством), то суд правомірно

зауважив,  що  на  підставі  ст.440 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        

відшкодовується позадоговірна шкода,  а господарським  судом  було

встановлено,  що  сторони в даному випадку перебували у договірних

відносинах.

Згідно імперативних  вимог   ст.ст.111-5,   111-7   Господарського

процесуального  кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція на

підставі вже  встановлених  фактичних  обставин  справи  перевіряє

рішення  місцевого  господарського  суду чи постанову апеляційного

господарського суду виключно на предмет правильності  застосування

згаданими    господарськими    судами    норм    матеріального   і

процесуального права,  тобто,  в межах юридичної оцінки  фактичних

обставин справи.

Касаційна інстанція   не   має  права  встановлювати  або  вважати

доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені  у  рішенні  або

постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання

про достовірність  того  чи  іншого  доказу,  про  перевагу  одних

доказів  над іншими,  збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.

З урахуванням  викладеного,   колегія   суддів   вважає,   рішення

господарського  суду  відповідає  чинному законодавству і має бути

залишено без змін.

Керуючись ст.ст.111-5,   111-7,   111-9,   111-11   Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів Вищого

Господарського суду України,

                           ПОСТАНОВИЛА

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в H-ському районі  м.

P-ська залишити без задоволення.

Рішення господарського  суду Чернігівської області від 02.10.03 p.

у справі №8/236 залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді :    Г.Савенко

           І.Ходаківська