Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 7/196-А
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Гірницької міжрайонної державної
касаційну скаргу податкової інспекції у місті Макіївці
у справі № 7/196-А господарського суду
Донецької області
на постанову від 26.11.2003року
Донецького апеляційного господарського суду
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "АТПК"
до Гірницької міжрайонної державної
податкової інспекції у місті Макіївці
про про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 28.03.03 року № 0000252320/0-5626/10/23-1
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТПК" звернулось до
господарського суду Донецької області з позовом до Гірницької
міжрайонної державної податкової інспекції у місті Макіївці в
якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від
28.03.03 року № 0000252320/0-5626/10/23-1, яким позивачеві було
визначено до сплати податкове зобов'язання з земельного податку у
сумі основного платежу 161665,06 грн. та штрафні (фінансові)
санкції у сумі 77002,23 грн. Позовні вимоги вмотивовані тим, що
позивач не мав статусу суб'єкта плати за землю, оскільки у нього
відсутні документи, які б, згідно зі статтями 23, 24 Земельного
Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
посвідчували право на спірну земельну
ділянку, у зв'язку з чим вважає повідомлення-рішення податкового
органу таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та не
ґрунтується на приписах чинного законодавства, що регулює такі
правовідносини.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.10.2003 року
позовні вимоги позивача були задоволені повністю та визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Гірницької міжрайонної
державної податкової інспекції у місті Макіївці від 28.03.03 року
№ 0000252320/0-5626/10/23-1. Судові витрати були також віднесені
на відповідача.
Рішення місцевого суду вмотивоване тим, що відповідно до приписів
статті 30 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції, яка
діяла на час отримання позивачем будівлі, статей 2,3 Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
приватне підприємство не
набуло статусу платника податку на землю; податкова інспекція при
перевірці та обрахуванні земельного податку враховувала розмір
земельної ділянки, який визначений в угоді від 05.09.00 року; в
акті перевірки відсутні відомості про вжиття інших заходів і
наявності інших джерел щодо встановлення фактичного розміру
земельної ділянки, за яку необхідно сплачувати земельний податок.
Не погоджуючись з прийнятим господарським судом рішенням,
Гірницька міжрайонна державна податкова інспекція у місті Макіївці
звернулась до Донецького апеляційного господарського суду із
апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення
господарського суду Донецької області як таке, що прийняте з
порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення,
яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від
26.11.2003р., рішення господарського суду Донецької області від
21.10.2003 року у цій справі залишив без змін, а апеляційну скаргу
Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції у місті
Макіївці - без задоволення, з мотивів зазначених в рішенні
місцевого суду.
Гірницька міжрайонна державна податкова інспекція у місті Макіївці
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 26.11.2003 року скасувати, як таку, що
винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права
та прийняти нове рішення про відмову в позові. Касаційна скарга
вмотивована тим, що судами не враховані приписи статті 30
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, яка діяла на момент
виникнення спірних правовідносин. Зазначеною статею передбачено,
що при передачі підприємствами, установами та організаціями
будівель, споруд іншим підприємствам, установам та організаціям
разом з такими об'єктами переходить і право користування земельною
ділянкою на якій вони знаходяться. Судові інстанції також не
врахували, що відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
використання земельних ділянок є платним і
землекористувачі повинні сплачувати плату за землю. За приписами
статті 13 цього ж Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
власники землі та
землекористувачі повинні вносити плату з дня виникнення права
власності чи користування такою земельною ділянкою. Скаржник також
зауважив, що чинне законодавство не пов'язує настання обов'язку
щодо сплати цього податку з занесенням відомостей про
господарюючий суб'єкт до земельного кадастру та отримання ним
правоустановчого документа. Плата за землю здійснюється за
фактичне землекористування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін та перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні суду, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За результатами планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства, яка була здійснена
Гірницькою міжрайонною державною податковою інспекцією міста
Макіївки, був складений акт від 28.03.2003 року № 736/23-1. В
пункті 6 вказаного акта державна податкова інспекція зазначила, що
позивач порушив статтю 2 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, а саме, був занижений земельний податок у загальній
сумі 161665,06 грн., яка складає 16001,22 грн. за 2001 рік та
145663,84 грн. за 2002 рік. На підставі акта перевірки № 736/23-1
від 28.03.2003 року було прийняте податкове повідомлення-рішення,
яким позивачеві визначено до сплати 161665,06 грн. по земельному
податку та 77002,23 штрафних санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, господарський суд Донецької
області та Донецький апеляційний господарський суд виходили,
зокрема, з того, що при перевірці і обчисленні земельного податку,
який був визначений до сплати позивачеві, відповідач використав
лише дані, щодо розміру земельної ділянки, які містилися в угоді
від 05.09.2000 року, укладеної між позивачем та ДП "ВКК" ВАТ "ТД".
Відомості про вжиття інших заходів і наявності джерел для
встановлення фактичного розміру земельної ділянки, за яку повинен
сплачувати податок позивач, в акті перевірки відсутні. Всі
документи на яких ґрунтуються доводи податкової інспекції є
похідними та такими, що не дають можливості встановлення дійсного
розміру спірної земельної ділянки, як об'єкту оподаткування.
Такі висновки попередніх судових інстанцій є помилковими, оскільки
за приписами підпункту 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
обов'язок
доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим
органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є
помилковим, покладається на платника податків, за винятком
випадків, визначених у пункті 4.3 цієї статті. Таким чином,
виходячи з приписів зазначеного підпункту, саме платник податків
повинен довести в суді, якою земельною ділянкою він насправді
користується, а відтак яку суму земельного податку повинен
сплачувати.
З огляду на зазначене рішення господарського суду Донецької
області від 21.10.2003 року та постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 26.11.2003 року у цій справі є такими, що
прийняті за неповно встановленими обставинами і підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 21 жовтня 2003
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
26 листопада 2003 року у справі № 7/196-А скасувати, справу
скерувати на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
Касаційну скаргу Гірницької об'єднаної державної податкової
інспекції у місті Макіївці задовольнити частково.