ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
   22.04.2004                                   Справа N 5/425 пн
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                     головуючого  Шульги О.Ф.
                     суддів       Дерепи В.І.
                                  Стратієнко Л.В.
 
з участю представників:
 
позивача:            не з'явився
відповідача:         не з'явився
 
розглянувши  у відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу    товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
 
на  постанову        Донецького апеляційного  господарського  суду
                     від 04 лютого 2004 р.
 
у справі             № 5/425пн
 
за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
 
До                   малого приватного підприємства "YYY"
 
про   усунення перешкод у користуванні майном
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
У грудні 2002 р.  позивач звернувся в господарський суд з вказаним
позовом до відповідача,  посилаючись на  те,  що  згідно  договору
купівлі-продажу  № 1/130282 від 07.08.2002 р.,  укладеного між ТОВ
"XXX"  та  спеціалізованим  підприємством  "RRR",   позивач   став
власником автозаправної станції,  що розташована по вул. Р-ській в
м.  H-ську,  проте  відповідач  чинить  перешкоди  в  користуванні
майном, а тому просив зобов'язати відповідача не чинити перешкод в
користуванні зазначеною АЗС.
 
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.11.2003  р.
(суддя   Парамонова   Т.Ф.)  позов  задоволено.  Зобов'язано  мале
приватне  підприємство  "YYY"  не  чинити  перешкод  товариству  з
обмеженою   відповідальністю   "XXX"  у  користуванні  майном,  що
знаходиться у м. H-ську по вул. Р-ській та складається з металевої
операторської,   торгівельного   кіоску,   автозаправної  станції,
автозаправного   блок-пункту,   автозаправного    пункту    "ZZZ",
автозаправного блок-пункту "QQQ", касового апарату "SSS".
 
Постановою Донецького   апеляційного   господарського   суду   від
04.02.2004 р.  (головуючий - Мирошниченко  С.В.,  судді  -  Гуреєв
Ю.М.,  Колядко  Т.М.) рішення суду першої інстанції скасовано та в
позові відмовлено.
 
В касаційній скарзі позивач,  посилаючись на порушення судом  норм
матеріального і процесуального права, просить постанову Донецького
апеляційного  господарського  суду  скасувати,  залишивши  в  силі
рішення господарського суду Луганської області.
 
Обговоривши доводи   касаційної   скарги,   перевіривши  матеріали
справи,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає  частковому
задоволенню з таких підстав.
 
Як вбачається  з  матеріалів  справи  і встановлено судом,  згідно
договору купівлі-продажу № 1/130282 від 07.08.2002 р.,  укладеного
між ТОВ "XXX" та спеціалізованим підприємством "RRR", позивач став
власником майна,  що знаходиться у м.  H-ську по вул.  Р-ській  та
складається   з  металевої  операторської,  торгівельного  кіоску,
автозаправної станції,  автозаправного блок-пункту, автозаправного
пункту "ZZZ",  автозаправного блок-пункту "QQQ",  касового апарату
"SSS" (а.с.7-8)
 
Відповідач, вважаючи  себе  власником   спірного   майна,   чинить
позивачу перешкоди в користуванні зазначеним майном.
 
Скасовуючи рішення   суду   першої   інстанції   з   підстав  його
невідповідності  вимогам  ст.84  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,   та
відмовляючи  в  задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю,
суд апеляційної інстанції в порушення вимог  ст.ст.  99,  101  ГПК
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  вважаючи надані позивачем в підтвердження
своїх позовних вимог докази недостатніми,  не витребував від нього
відповідно  до  вимог  ст.38  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         додаткові
докази.
 
Крім того,  в порушення  вимог  ст.43  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        
апеляційний   суд  дав  оцінку  лише  одному  з  доказів,  наданих
позивачем на підтвердження своїх вимог, - протоколу від 24.09.2002
р. (а.с.16), проте поза увагою суду залишились наявні в матеріалах
справи відповіді на звернення з цього приводу в органи  внутрішніх
справ, державну виконавчу службу (а.с.13-14).
 
Судом апеляційної інстанції не дана ніяка оцінка і тому факту,  що
в суді першої інстанції  відповідач  не  заперечував  чинення  ним
позивачу  перешкод  в  користуванні спірним майном,  тому висновок
апеляційного суду про те,  що,  окрім протоколу від 24.09.2002 р.,
будь-яких доказів,  що підтверджують позовні вимоги,  позивачем не
надано,  спростовується матеріалами справи та суперечить  приписам
ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Вважаючи позовні вимоги недоведеними, суд апеляційної інстанції не
з'ясував  з  яких  підстав  відповідач,  при  наявності   договору
купівлі- продажу спірного майна,  який ним в установленому законом
порядку не оспорений і згідно якого  власником  спірного  майна  є
позивач, користується цим майном і не дає можливості користуватися
ним позивачу.
 
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції при винесенні постанови
були    порушені    вимоги   ст.ст. 32, 33, 38, 43   ГПК   України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  її  не  можна  визнати законною і обгрунтованою,  в
зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
 
Разом з тим, місцевий господарський суд не уточнив позовні вимоги,
не з'ясував  в  чому  конкретно  полягають  перешкоди,  що  чинить
відповідач позивачу у користуванні майном та в порушення вимог ч.2
ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не вказав які дії необхідно  вчинити
відповідачу  для усунення перешкод позивачу в користуванні спірним
майном,  а тому рішення господарського суду Луганської області від
06.11.2003  р.  також  підлягає  скасуванню  з передачею справи на
новий розгляд.
 
При новому розгляді  справи  суду  слід  врахувати  викладене,  та
вирішити  спір  відповідно  до  вимог  закону,  уточнивши  позовні
вимоги,  оцінивши всі наявні у справі  докази  в  сукупності,  при
необхідності витребувавши додаткові докази.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "XXX"
задовольнити частково.
 
Постанову Донецького   апеляційного  господарського  суду  від  04
лютого 2004 р.  та рішення господарського суду Луганської  області
від  06  листопада  2003  р.  у справі за № 5/425 пн скасувати,  а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі суду.
 
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді      В.І. Дерепа
           Л.В. Стратієнко