ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 5/425 пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів Дерепи В.І.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 04 лютого 2004 р.
у справі № 5/425пн
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
До малого приватного підприємства "YYY"
про усунення перешкод у користуванні майном
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2002 р. позивач звернувся в господарський суд з вказаним
позовом до відповідача, посилаючись на те, що згідно договору
купівлі-продажу № 1/130282 від 07.08.2002 р., укладеного між ТОВ
"XXX" та спеціалізованим підприємством "RRR", позивач став
власником автозаправної станції, що розташована по вул. Р-ській в
м. H-ську, проте відповідач чинить перешкоди в користуванні
майном, а тому просив зобов'язати відповідача не чинити перешкод в
користуванні зазначеною АЗС.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.11.2003 р.
(суддя Парамонова Т.Ф.) позов задоволено. Зобов'язано мале
приватне підприємство "YYY" не чинити перешкод товариству з
обмеженою відповідальністю "XXX" у користуванні майном, що
знаходиться у м. H-ську по вул. Р-ській та складається з металевої
операторської, торгівельного кіоску, автозаправної станції,
автозаправного блок-пункту, автозаправного пункту "ZZZ",
автозаправного блок-пункту "QQQ", касового апарату "SSS".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.02.2004 р. (головуючий - Мирошниченко С.В., судді - Гуреєв
Ю.М., Колядко Т.М.) рішення суду першої інстанції скасовано та в
позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права, просить постанову Донецького
апеляційного господарського суду скасувати, залишивши в силі
рішення господарського суду Луганської області.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, згідно
договору купівлі-продажу № 1/130282 від 07.08.2002 р., укладеного
між ТОВ "XXX" та спеціалізованим підприємством "RRR", позивач став
власником майна, що знаходиться у м. H-ську по вул. Р-ській та
складається з металевої операторської, торгівельного кіоску,
автозаправної станції, автозаправного блок-пункту, автозаправного
пункту "ZZZ", автозаправного блок-пункту "QQQ", касового апарату
"SSS" (а.с.7-8)
Відповідач, вважаючи себе власником спірного майна, чинить
позивачу перешкоди в користуванні зазначеним майном.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав його
невідповідності вимогам ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю,
суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 99, 101 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вважаючи надані позивачем в підтвердження
своїх позовних вимог докази недостатніми, не витребував від нього
відповідно до вимог ст.38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
додаткові
докази.
Крім того, в порушення вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний суд дав оцінку лише одному з доказів, наданих
позивачем на підтвердження своїх вимог, - протоколу від 24.09.2002
р. (а.с.16), проте поза увагою суду залишились наявні в матеріалах
справи відповіді на звернення з цього приводу в органи внутрішніх
справ, державну виконавчу службу (а.с.13-14).
Судом апеляційної інстанції не дана ніяка оцінка і тому факту, що
в суді першої інстанції відповідач не заперечував чинення ним
позивачу перешкод в користуванні спірним майном, тому висновок
апеляційного суду про те, що, окрім протоколу від 24.09.2002 р.,
будь-яких доказів, що підтверджують позовні вимоги, позивачем не
надано, спростовується матеріалами справи та суперечить приписам
ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вважаючи позовні вимоги недоведеними, суд апеляційної інстанції не
з'ясував з яких підстав відповідач, при наявності договору
купівлі- продажу спірного майна, який ним в установленому законом
порядку не оспорений і згідно якого власником спірного майна є
позивач, користується цим майном і не дає можливості користуватися
ним позивачу.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції при винесенні постанови
були порушені вимоги ст.ст. 32, 33, 38, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, її не можна визнати законною і обгрунтованою, в
зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Разом з тим, місцевий господарський суд не уточнив позовні вимоги,
не з'ясував в чому конкретно полягають перешкоди, що чинить
відповідач позивачу у користуванні майном та в порушення вимог ч.2
ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не вказав які дії необхідно вчинити
відповідачу для усунення перешкод позивачу в користуванні спірним
майном, а тому рішення господарського суду Луганської області від
06.11.2003 р. також підлягає скасуванню з передачею справи на
новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, та
вирішити спір відповідно до вимог закону, уточнивши позовні
вимоги, оцінивши всі наявні у справі докази в сукупності, при
необхідності витребувавши додаткові докази.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04
лютого 2004 р. та рішення господарського суду Луганської області
від 06 листопада 2003 р. у справі за № 5/425 пн скасувати, а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому
складі суду.
Головуючий О.Ф. Шульга
Судді В.І. Дерепа
Л.В. Стратієнко