ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22.04.2004                              Справа N 4/3081-6/233

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

             за  участю  повноважних  представників:

позивача

відповідача

розглянувши у відкритому     ЗАТ "П"

засіданні касаційну скаргу

на  постанову                від 22 грудня 2003 року

                             Львівського апеляційного

                             господарського суду

у справі  за  позовом        ЗАТ "П"

до                           ТзОВ "ІІ"

про                          стягнення 42 430 грн.,

                       В С Т А Н О В И В :

У липні   2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Львівської області з позовом до відповідача про стягнення  42  430

грн.   заборгованості   за   виконані   роботи   по   виготовленню

металоконструкцій.

Рішенням господарського суду Львівської  області  від  18  вересня

2003 року в позові відмовлено.

Постановою Львівського  апеляційного  господарського  суду  від 22

грудня 2003 року вказане рішення господарського суду залишене  без

змін.

В касаційній  скарзі позивач просить постанову суду скасувати,  як

прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на  підставі  встановлених  в  ній

фактичних   обставин,  проаналізувавши  правильність  застосування

судом при прийнятті оскаржуваної постанови  норм  матеріального  і

процесуального права,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з таких підстав.

Приймаючи вказану постанову,  якою рішення місцевого суду залишене

без   змін,  апеляційна  інстанція  виходила  з  того,  що  згідно

контракту № 28 від  28  серпня  2002  року,  позивач  виконав  для

відповідача  роботи  по  виготовленню  металоконструкцій загальною

вартістю 42430 грн.,  тобто відповідно до планової калькуляції  та

інформації  про  вартість,  яка  вказана  в  додатках № № 1,  2 та

накладною № 379  від  8  жовтня  2002  року.  П.  п.  2  контракту

передбачає  обов'язок  відповідача не пізніше 10-ти днів з моменту

підписання акту за  виконані  роботи  провести  повний  розрахунок

шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Як вбачається  з  матеріалів  справи,  п.  2.2 договору передбачає

проведення   оплати   за   фактично   виконану   роботу,    згідно

товарнотранспортної  накладної та п.  2.3 договору встановлює,  що

оплата за виконані роботи проводиться  не  пізніше  10-ти  днів  з

моменту підписання акту виконаних робіт.

Як правильно  встановлено  апеляційним  господарським  судом,  акт

виконаних  робіт  сторонами   підписаний   не   був,   виготовлені

металоконструкції замовнику не передані, внаслідок чого ЗАТ "П" не

доведено обставин,  на підставі яких він має право вимагати оплату

виконаних  робіт  і вимоги позивача про стягнення з відповідача 42

430 грн. заборгованості за виконані роботи є незаконними.

З урахуванням повного  з'ясування  судами  першої  та  апеляційної

інстанцій  обставин  справи,  визнані  необгрунтованими  посилання

позивача на те,  що  відповідач  ухиляється  від  підписання  акту

виконаних робіт.

Виходячи з   викладеного,  місцевий  господарський  суд  правильно

прийняв рішення про відмову в позові ЗАТ "П" про стягнення 42  430

грн.   заборгованості   за   виконані   роботи   по   виготовленню

металоконструкцій,  яке залишене без змін  постановою  апеляційної

інстанції.

Враховуючи вищенаведене,  суд вважає, що постанова суду відповідає

вимогам  закону  та обставинам справи,  тому її необхідно залишити

без змін, а касаційну скаргу без задоволення

На підставі викладеного,  керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського  апеляційного  господарського  суду  від  22

грудня  2003 року залишити без змін,  а касаційну скаргу ЗАТ "П" -

без задоволення.