ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2004 Справа N 3/240H
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську Луганської області
касаційну скаргу
на постанову від 02.12.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 32
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
про визнання недійсним розпорядження
від 29.04.2003р. № 14/8
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 16.10.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 02.12.2003 року, по справі № 32 визнане
недійсним розпорядження ДПІ у м. Свердловську від 29.04.2003 року
№ 14/8; стягнуте з відповідача на користь позивача витрати по
державному миту в сумі 85 грн. і витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.; повернуте позивачу
переплачене платіжним дорученням № 2912 від 20.08.2003 р. державне
мито в сумі 85 грн.
Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Свердловську
Луганської області - звернувся з касаційною скаргою в якій просить
ухвалені по справі судові акти скасувати повністю і прийняти нове
рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права,
а саме пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що предметом
спору є розпорядження ДПІ у м. Свердловську від 29.04.2003р.
№ 14/8, яким сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню по податковій
декларації з ПДВ за лютий 2002р. була зменшена на 2918грн.
Оспорюване розпорядження було винесене на підставі матеріалів акта
перевірки від 29.04.2003р. № 385/23-1-108-05827201, складеного за
результатами комплексної документальної перевірки з питань
дотримання вимог податкового та валютного законодавства СП з
іспанським інвестором "І" за період з 01.07.2001р. по 31.12.2002р.
В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством
безпідставно включено до складу податкового кредиту за лютий
2002р. суми ПДВ по сплаченому льодовому збору, обов'язковість
нарахування та сплати якого не передбачена Законом України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та який відповідно до пп. 5.2.5
п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат не
включається.
Перевіркою встановлено завищення суми податкового кредиту за лютий
2002р. за рахунок нарахування ПДВ на льодовий збір на 2918,46грн.
Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою і
організацією ведення виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених
пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит
відповідно до приписів пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" вважається дата першої із подій або
дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Суди правомірно дійшли висновку, що позивачем на підставі
податкових накладних обґрунтовано включено до складу валових
витрат та до складу податкового кредиту суми послуг морського
порту, в які входить льодовий збір, згідно чого розпорядження ДПІ
у м. Свердловську від 29.04.2003р. № 14/8 визнано недійсним.
Колегія суддів не бере до уваги довід касаційної скарги про те, що
ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не
містить в переліку загальнодержавних податків і зборів як вид
податку і збору льодовий збір, а ,отже, є безпідставним віднесення
до складу валових витрат суми льодового збору, оскільки це не
регламентується спеціальним нормативним актом. На думку колегії
суддів, суди вірно визначили, що за своєю правовою природою
льодовий збір входить, як складова частина, до витрат на оплату
послуг морського порту, а тому є безпідставними посилання
відповідача на ст. ст. 13, 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, в
яких йдеться про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів)
до бюджетів та державних цільових фондів, а не на користь інших
платників податків у зв'язку з наданням останніми послуг, витрати
по сплаті яких пов'язані з підготовкою та організацією
виробництва, продажем продукції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду такою,
що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним
обставинам справи, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого господарського суду України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
від 31.12.2003 року № 13991/10 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 02.12.2003 року у справі № 32
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 02.12.2003 року у справі № 32 - без змін.